Острів Атласова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
вулкан<
острів[2]
Острів Атласова
рос. остров Атласова
Шаблон:Острів:
Wikidata-logo-en.svg
Назва на честь:Атласов Володимир Васильович
Atlasovisland.jpg
Вигляд острова

Карта
Карта острова
Географія
50°52′ пн. ш. 155°34′ сх. д. / 50.867° пн. ш. 155.567° сх. д. / 50.867; 155.567
Місцезнаходження
Акваторія Охотське море
Архіпелаг Велика Курильська гряда
Площа 159,47[1]  км² 
Найвища точка Вулкан Алаїд — 2339 м
Країна
Росія Росія
Регіон Сахалінська область
Район Північно-Курильський міський округ
Населення 0 (2010)
Острів Атласова. Карта розташування: Росія
Острів Атласова
Острів Атласова
Острів Атласова (Росія)

CMNS: Острів Атласова у Вікісховищі

Острів Атла́сова (до 1950-х років Алаїд[3], яп. 阿頼度島 Араїдо-то; на російській карті 1745-го року — Анфиногенъ[4]) — найпівнічніший острів Великої гряди Курильських островів. Також це найвищий з усіх Курильських островів. Є найвищим островом Росії і 49-им у світі. Адміністративно входить у Північно-Курильський міський округ[5] Сахалінської області1946 року).

Географія[ред. | ред. код]

Площа 159,47 км². Через регулярні виверження він поступово збільшується в розмірах[6]. Острів майже правильної круглої форми, діаметром близько 14 км. На початок XXI століття острів є безлюдним, раніше існував населений пункт Атласове і погранична застава Дев'ятка. Усього за 14 метрів від берегової лінії острова Атласова знаходиться невеличкий острів Пєскова, який отримав назву 2016 року. За 20 км на південний схід від острова Атласова знаходиться більший Парамушир. Зручних місць для якірних стоянок немає. Острів складений вулканічними гірськими породами.

Флора і фауна[ред. | ред. код]

На острові враховано 248 видів судинних рослин[1]. Біля підніжжя — чагарникові зарості з вільхи камчатської. За даними аерофотозйомки, проведеної С. В. Гришиним, на вулкані Алаїд верхня межа поширення вільшняка на острові досягає висоти 1 300 м. Вище за логікою висотної поясності тут повинні змінювати один одного вересовища і вересові тундри, але зважаючи на те, що Алаїд активний, флора тут обмежена руйнівним вулканізмом[7]. Терасами і пагорбами розташовані луки, де зустрічаються такі рослини, як: тимофіївка альпійська, мітлиця крупно-чашкова, костриця, гірчак живорідний, герань, шолудивник, водянка, буяхи, брусниця, багно. Зі ссавців водяться гризуни, лисиці.

Історія[ред. | ред. код]

Своє російське ім'я острів отримав на честь першопрохідника Володимира Атласова, який наприкінці 1697 року під кінець свого першого камчатського походу вийшов до гирла сучасної камчатської річки Голи-гіной і побачив в Охотському морі обриси вулкана Алаїд (Атласова)[8].

За Російської імперії[ред. | ред. код]

На початку XVIII століття острів було нанесено на карту камчатськими козаками, а до 1787 року вже офіційно контролювався Російською імперією. Російський мореплавець Василь Головнін наступним чином пояснює ту обставину, що незважаючи на приналежність до Курильської гряди, острів не мав «номерної» назви, на відміну від інших Курильських островів[9]:

…ні курильці, ні росіяни, що тим краєм живуть, Алаїд не вважають Курильським островом, хоча він за всіма відносинами належить до сієї гряди.
Оригінальний текст (рос.)
…ни курильцы, ни русские в том краю обитающие, Алаид не считают Курильским островом, хотя он по всем отношениям принадлежит к сей гряде.

У складі Японії[ред. | ред. код]

Санкт-Петербурзький договір 1875 року передав острів у володіння Японії[10], у складі якої пробув з 1875 по 1945 роки.

У складі СРСР/РСФСР та Росії[ред. | ред. код]

1945 року за підсумками Другої світової війни перейшов під юрисдикцію СРСР і включений до складу Сахалінської області РРФСР. До 1954 року називався Алаїдом, як і вулкан на ньому. Потім його було перейменовано в острів Атласова, втім вулкан зберіг назву[11]. З 1991 року знаходиться у складі Росії, як країни-правонаступниці СРСР[12].

Вулкан Алаїд[ред. | ред. код]

Острів Атласова з космосу. Вересень 1992 р.
Докладніше: Алаїд (вулкан)

Весь острів є надводною частиною одного вулканічного конуса. Вулкан Алаїд (2339 м) — найвища точка Курильських островів. Це найактивніший з Курильських вулканів. Сильне виверження 1778 року «зрізало» верхівку конуса. З кінця XVIII століття вулкан вивергався більше десятка разів. Останній раз вулкан слабо вивергався у вигляді експлозивного (вибухового) типу 23 серпня 1997 року. Невелике тремтіння і слабка сейсмічна діяльність спостерігалася у відрізок часу з 31 жовтня по 19 грудня 2003 року. 5 жовтня 2012 року вулканічна діяльність проявлялася у вигляді викиду парових і газових плюмів, які піднялися на висоту 200 метрів над кратером вулкана і були зафіксовані супутником 15 жовтня 2012 року. Наприкінці вересня 2015 року розпочалося помірне виверження і діяльність, яке досі триває.

Зображення в культурі[ред. | ред. код]

Тубільні казання про Алаїда[ред. | ред. код]

Серце Алаїда — острів у Курильскому озері

Острів і його вулкан стали невід'ємною частиною місцевого далекосхідного фольклору різних народів[6]. У різних джерелах вказуються різні подробиці того, чому Алаїд стоїть у морі окремо. Серед переказів є такий, що спочатку Алаїд був на місці Курильського озера на самому півдні Камчатки, але був він найвищою горою і затуляв світло своїм сусідам, тому сусідні гори вигнали його за це. В інших джерелах говориться, що він був вигнаний за красу. Так, ідучи від Камчатки, чи то від любові до однієї з сусідніх гір, чи то від любові до самої Камчатки, Алаїд вирвав своє кам'яне серце і залишив його на Камчатці у самому осередді Курильського озера, а сам пішов в Охотське море. І зараз за гарної погоди з Алаїда можна побачити те місце, звідки йому довелося піти, але де досі знаходиться його кам'яне серце. З геологічної точки зору це все, звичайно ж, не так, тому що Курильське озеро — це кальдера, що утворилася приблизно 11 000 років тому. Це виверження вважається одним з найсильніших голоценових вивержень на Камчатці, від якого в околицях самого озера утворилися найпотужніші пемзові відкладення, а під час самого виверження попіл летів у той бік, де нині знаходиться місто Магадан і де досі залишився шар попелу в кілька сантиметрів, похований під ґрунтом. Сам же острів Алаїд є самостійним вулканом, але це не заважає існувати цій красивій легенді.

В японській культурі[ред. | ред. код]

Після отримання острова Алаїда Японією 1875 року, японські поети і митці приїжджали подивитися на нього, бо сам острів славився обводом свого конуса і правильністю рис. 1926 року Іто Осаму написав, що форми Алаїда навіть правильніша, ніж у знаменитої Фудзі, хоча остання набагато вища за нього.

У російському письменстві[ред. | ред. код]

У братів Стругацьких є науково-фантастичне оповідання «Білий конус Алаїд». Дія оповідання відбувається недалеко від острова Атласова, на острові Шумшу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.izdatgeo.ru/pdf/gipr/2012-2/87.pdf
  2. GEOnet Names Server — 2018.
  3. Шаблон:Книга:Географические названия мира 1998
  4. (рос.) Российская национальная библиотека. Атлас Российской империи 1745 года. Карты атласа. expositions.nlr.ru. Процитовано 2017-05-30. 
  5. (рос.) Официальный сайт Губернатора и Правительства Сахалинской области: МО Северо-Курильский городской округ. Архів оригіналу за 2013-03-12. Процитовано 2013-07-10. 
  6. а б (англ.) Global Volcanism Program | Alaid
  7. http://www.biosoil.ru/kr/Downloads/51_80.pdf
  8. http://www.kuriles-history.ru/up/lib/volcano.pdf
  9. (рос.) «Замечания о Курильских островах» В. М. Головнина, 1811 год. История России. statehistory.ru. Процитовано 2017-06-02. 
  10. (рос.) Как Россия на 70 лет потеряла Курилы. Газета.Ru. Процитовано 2017-07-18. 
  11. (рос.) Как мы ходили на Курилы. Часть 4. KP.RU - сайт «Комсомольской правды» (ru). 2014-08-11. Процитовано 2017-07-18. 
  12. (рос.) Россия как правопреемница СССР / Радиостанция "Вести FM" Прямой эфир/Слушать онлайн (ru). radiovesti.ru. Процитовано 2017-07-18. 

Посилання[ред. | ред. код]