Перейти до вмісту

Острів Гренландія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Гренландії
Географічне положення Гренландії
Географічне положення Гренландії
Географічне положення
КонтинентПівнічна Америка
РегіонАрктика
Координати72°00′ пн. ш. 40°00′ зх. д. / 72.000° пн. ш. 40.000° зх. д. / 72.000; -40.000
Територія
Площа2,17 млн км² (12-те)
Морське узбережжя44,09 тис. км
Державний кордон0 км
Рельєф
Типгірський, льодовиковий
Найвища точкагора Гуннбйорн (3700 м)
Найнижча точкаАтлантичний океан (0 м)
Клімат
Типсубполярний,
полярний
Внутрішні води
Найдовша річка[[_]] ( км)
Найбільше озеро[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурсикам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, алмази, золото, платина, уранові руди, риба, морські ссавці, гідроенергія
Стихійні лихавічна мерзлота
Екологічні проблемитанення льодів

Гренландія — північноамериканський острів, який розташований на крайньому північному сході континенту, в Арктиці, за 740 км від Північного полюсу, і повністю займає однойменний найбільший у світі острів. Загальна площа країни 2 166 086 км² (12-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 166 086 км², лише 410 449 км² вільні від льоду, решта 1 755 637 км² під покровним льодовиком[1]. Площа країни у 3,5 рази більша за площу території України.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Гренландія (гренл. Kalaalit Nunaat; дан. Grønland)[2]. Назва острова давньоскандинавською означає — Зелений острів. Таку назву острову 981 року дав його першовідкривач вікінг Ерік Торвальдсон (Рудий), який за ісландськими сагами був вигнаний з Ісландії за вбивство[3]. Він разом зі своєю родиною і рабами вирушив на кораблях, щоб знайти землю, яка, за чутками, лежала на північному заході. Назва була вигадана, імовірно, для залучення поселенців, саме такої думки був літописець 1100 року[3]. Водночас південна частина острова зеленіє в літній час, а назва Гренландія поширилась на увесь острів лише у XV столітті. На середньовічних картах Гренландія називалась також Грунтланд (Gruntland) і Енгронеланд (Engroneland), від grunt — «земля», терміну, який застосовували до мілководних заток. Можливо помилково від grøn — «зелений». Місцева гренландська назва Калаалліт Нунаат означає Земля людей калаалліт.

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Гренландія — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Найбільша ширина із заходу на схід близько 1200 км. Гренландія на півночі омивається водами моря Лінкольна, на північному сході — Гренландського Північного Льодовитого океану; на південному заході — водами Дейвісової протоки і моря Лабрадор, на південному сході — моря Ірмінгера Атлантичного[4]. На сході через води Данської протоки межує з Ісландією; на заході водами проток Дейвісової, Сміта і Нерса відділена від Канадського Арктичного архіпелагу (Канада)[4]. Загальна довжина морського узбережжя 44,09 тис. км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або визначених кордонів і серединних ліній. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або визначених кордонів і серединних ліній[6][1].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
Часові пояси в Гренландії
Докладніше: Час у Гренландії

Час у Гренландії: UTC-3 (-5 годин різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. На острові діє 4 годинні зони: UTC-4 (Туле); UTC-3 (Готхоб і більша частина льодовикового щита); UTC-2 (Скоресбусюнд); UTC-1 (Данмарксхавн).

Геологія

[ред. | ред. код]

Гренландія розташована в межах Гренландської плити — субплити Північноамериканської літосферної плити. Більша частина Гренландії складена гірськими породами докембрію (переважно гнейсами і кристалічними сланцями), зім'ятими в складки і прорваними гранітними інтрузіями. Північна і північно-східна частина острова складена нижньопалеозойськими породами. У палеогеновий період у багатьох районах острова мали місце інтенсивні вулканічні виверження. Більшість території — кристалічна платформа, середньою висотою близько 125 м.

Гідрогеологія

[ред. | ред. код]

Корисні копалини

[ред. | ред. код]
Видобуток кріоліту, 1940 рік

Надра Гренландії багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, буре вугілля і торф, залізну руду, свинець, цинк, молібден, алмази, золото, срібло, платину, графіт, мармур, азбест, тальк, ніобій, танталіт, уранові руди, нафту, природний газ, нікелеві, хромові і молібденові й свинцеві руди[8]. Велике значення мають поклади кріоліту, який містить до 13 % алюмінію, на південному заході острова, в районі Івіттуута.

З 2009 року автономія отримала право самостійно розпоряджатися своїми природними ресурсами.

Сейсмічність

[ред. | ред. код]

Вулканізм

[ред. | ред. код]

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Гренландії

Середні висоти — 1792 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка острова і всієї Арктики — гора Гуннбйорн (3700 м) у хребті Воткінса. У східній та північній частинах — гірські ланцюги, які під впливом давнього і сучасного гірського зледеніння набрали альпійського характеру. Висота хребтів Південної Гренландії — до 3000 м.

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Фіорди, що досягають інколи понад 150—180 км у довжину, густою сіткою розчленовують узбережжя Гренландії.

Острови

[ред. | ред. код]

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Гренландії

Майже вся територія острова Гренландія лежить у полярному кліматичному поясі, за винятком південного узбережжя, де субполярний клімат переходить у помірний на крайньому півдні[9]. Увесь рік панують полярні повітряні маси. Поверхня скута кригою цілий рік. Відносно м'яка морозна зима, прохолодне літо; на крайній півночі та центральній частині льодовикового куполу суворі морозні зима й літо. Опадів мало[10]. На північному узбережжі впродовж полярної ночі морози досягають −50 °C. Середня температура лютого −29,4 °C. Річна кількість опадів — 200—220 мм. Влітку в прибережних районах погода прохолодна. На західному узбережжі клімат м'якший і тепліший. Середня річна температура вище від 0 °C. Річна кількість опадів коливається від 1000 до 2000 мм. Середня температура січня −7,4°…−10,1 °C. Східне узбережжя знаходиться під впливом холодної Східно-Гренландської течії. Тут узимку тримається сонячна погода з морозами до −30 °C.

У внутрішніх частинах острова температура повітря взимку падає до −60°…−70 °C, влітку не підіймається вище нуля, часто знижуються до −25°…−28 °C. Безпосередньо над льодовиковим щитом кліматичні умови набагато суворіші, ніж на прибережних ділянках, вільних від льоду. Холодне важке повітря зумовлює постійний високий тиск над Гренландським льодовиком. У периферійних районах льодовика часто спостерігаються сильні катабатичні вітри, швидкість яких досягає 160—200 км на годину.

На південному узбережжі влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря, прохолодне сире літо з туманами на узбережжях, вітряна волога зима. Зона утворення багаторічної мерзлоти[10]. На крайньому півдні превалюють помірні повітряні маси цілий рік. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження надмірне й рівномірне за сезонами[10].

Гренландія не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]

Дані про площу зрошуваних земель в країні, станом на 2012 рік, відсутні. Річки й тимчасові сезонні потічки країни належать басейнів Атлантичного (південь) і Північного Льодовитого океанів.

Льодовики

[ред. | ред. код]

84 % острова вкрито кригою. Від криги вільна тільки прибережна смуга, що подекуди звужується до 1,5 км, але ніде не перевищує 250 км. Середня потужність льодового покриву Ґренландії становить 2100—2300 м, максимальна — 3400 м. Об'єм Ґренландського льодовика становить приблизно 2,7 млн км³[12][13]. «Чемпіоном» за швидкістю руху є льодовик Квараяк. Він сповзає в океан зі швидкістю 24 м на добу. Дослідження показують, що льодовики активно тануть[14][15].

Льодовий щит Гренландії, який стрімко тане, втратив близько 4700 гігатон льоду з моменту початку вимірювань у квітні 2002 року. Танення льодовиків Гренландії призвело до підвищення глобального рівня моря на 1,2 сантиметра менш ніж за 20 років. Супутникові дані програм Grace та Grace-FO показують, що лід тане, особливо на західному узбережжі Гренландії[16][17].

За результатами нового комплексного міжнародного дослідження танення льодовиків у Гренландії за останні 30 років набуло гіперприскорення[18]. Дослідження виявило, що середньорічне танення льодового покриву у Гренландії з 2017 по 2020 рік було на 20 % більшим, ніж на початку десятиліття, і більш ніж усемеро перевищувало щорічне танення на початку 1990-х років. З 2017 по 2020 рік, згідно з найновішими даними, сукупне танення льоду зросло до 410 мільярдів тонн на рік, більше двох третин з яких припадає на Гренландію, йдеться в дослідженні[19].

В 2023 році, вчені з Вермонтського університету (США) з’ясували, що Гренландія повністю розтанула під час природного потепління Землі близько 416 000 років тому. Тоді це призвело до підвищення глобального рівня моря щонайменше на 2 метри, що в наші дні означало б затоплення всіх прибережних міст у світі. Згідно результатів дослідження, яке було опубліковано у журналі Science[20], такого висновку геологи дійшли після вивчення керна, піднятого з глибини 1390 метрів у північно-західній Гренландії. У пробі знайшли ізотопи берилію та алюмінію, а також мох із листям, що дуже здивувало вчених. Це незаперечне свідчення того, що в цій місцевості колись існував вільний від льоду ландшафт, можливо, вкритий стародавнім лісом. Завдяки технології люмінесцентного датування вдалося встановити, як довго породи лежали на відкритій поверхні близько 14 000 років. Тобто цей регіон аж ніяк не був схожий на гігантський льодовик. Результати нового дослідження спростовують давню теорію, що найбільший у світі острів Гренландія залишався територією вічної мерзлоти протягом останніх 2,5 мільйонів років. Тепер вчені вважають, що крижаний щит Гренландії, товщина якого в деяких місцях досягає 1,6 кілометра, чутливіший до антропогенної зміни клімату, ніж вважалося раніше. Це означає, що найближчими століттями він неминуче розтане, призвівши до підвищення рівня моря на 1,5-6 метрів[21].

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Гренландії

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Гренландії

У прибережних районах Ґренландії, на яких немає льодового покриву, налічується понад 1 тис. видів рослин, з них близько 450 видів — вищих, переважно льодовикова флора, яка проникла сюди з Північної Америки[12][13].

На півночі Ґренландії на ділянках вільних від льоду, переважають лишайники і мохи, яких на островах налічується до 600 видів[12][13].

На півдні Ґренландії рослинність представлена лісотундровими видами з переважанням полярної верби, вільхи, карликової берези, ялівцю. Іноді трапляється американська горобина. З трав'янистих видів рослин на півдні Ґренландії значно поширені деревій, з чагарників — костяниця. На достатньо зволожених ділянках південного узбережжя, крім карликової берези, полярної верби, росте лохина, брусниця, а також трав'янисті види — тонконіг, смолівка, ломикамінь[12][13].

З культурних рослин на острові вирощують ячмінь, картоплю, а в парниках цибулю, огірки, моркву[12][13].

Земельні ресурси Гренландії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 0,6 %,
    • орні землі — 0 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 0,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
  • інше — 99,4 %[1].

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Гренландії

Зоогеографічно територія країни належить до Арктичної підобласті Голарктичної області[10].

З усіх арктичних островів у Гренландії найбільше видів наземних ссавців. Це мускусні бики, полярні вовки, північні олені, білі ведмеді, полярні зайці, білі та блакитні песці, лемінги[12][13]. У водах навколо Ґренландії водяться морські зайці, нерпи, гренландські тюлені і рідко — моржі[12][13]. На західному узбережжі зустрічаються білуха і нарвал, які є об'єктом полювання ескімосів. Влітку поблизу берегів Ґренландії з'являються косатки, дельфіни. Фауна острова налічує понад 50 видів хижаків.

Орнітофауна Ґренландії налічує понад 170 видів птахів (в тому числі перелітних)[12][13]. Промислове значення мають кайри, гаги звичайні, білі куріпки, пуночки, білі сови, ворони, кречети, чечітки, орлани. З перелітних, які впродовж літа гніздяться на острові, звичайні білі гуски, гуски-гуменники та ін.

На острові водиться близько 600 видів комах[12][13], з яких 74 види твердокрилих[22].

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Стихійні лиха та екологічні проблеми

[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: більша частина острова вкрита покровним льодовиком, вільні від криги ділянки на півночі скуті вічною мерзлотою[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • глобальні зміни клімату, танення льодовикового щита;
  • збереження традиційного життя інуїтів, що промишляли полюванням на морських звірів.

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Гренландії можна розділити на райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Greenland, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. а б Поспелов Е. М., 2005.
  4. а б Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 5 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Гренландія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. а б в г ФГАМ, 1964.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. а б в г д е ж и к Гаврилюк В. С., 1971.
  13. а б в г д е ж и к Ігнатьєв Г. М., 1973.
  14. Dynamic ice loss from the Greenland Ice Sheet driven by sustained glacier retreat
  15. Льодовики Гренландії вже не врятувати: вони досягли точки неповернення і далі лише танутимуть
  16. NASA “Oceans Melting Greenland” Mission Complete – Six Years of Mapping Unknown Terrain. January 30, 2022
  17. [Данці б'ють на сполох: крижаний щит Гренландії тане надто швидко. (рос.) 02.02.2022, 21:28]
  18. Devastating’ melt of Greenland, Antarctic ice sheets found. // By Seth Borenstein. 20/04/2023
  19. У Гренландії зафіксували катастрофічне танення льодового покриву. 20.04.2023, 15:19
  20. Deglaciation of northwestern Greenland during Marine Stage 11. // Andrew J. Christ, Tammy M. Rittenour, Paul R. Bierman, Benjamin A. Keisling at al. SCIENCE, 20 Jul 2023, Vol 381, Issue 6655, pp. 330-335
  21. Вчені з’ясували, що приховують кілометри льоду Гренландії. // Автор: Андрій Неволін. 25.07.2023
  22. Böcher J. The Coleoptera of Greenland. — Museum Tusculanum Press, 1988.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]