Отаман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Шухевич у однострої отамана УСС (1910-ті)

Ота́ман — в українській історії це був носій владних повноважень — у різний час різних категорій (найчастіше у війську).

Категорії отаманів[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Старовинне слово, яке зустрічається в мовах степовиків (тюрків, казахів, киргизів, запорізьких і донських козаків тощо) для позначення начальника, старшого в тій чи іншій області чи справі. Чинні варіанти вимови і написання — отама́н, ота́ман, атама́н. Ймовірно походить від двох слів — «ота» («ата») — «батя», «батько», «тато» і «ман» — «людина». Таким чином первісне значення слова «отаман» — «батько людей» чи «людина, яка є батьком». Слово швидше за все походить з тих часів, коли Великим Степом кочували невеликі племена скотарів (родини, роди), які підкорялися одному батьку-начальнику (в українських перекладах Святого Письма їх ще називають патріархами). Ця степова родоплемінна організація в подальшому стала основою устрою Великої Степової Монгольської Імперії, побудованої Чингізханом, якого степовики теж називали «батьком».

Люди, які вийшли з родо-племінної структури Великого Війська Степового, в подальшому стали основою для козацьких військ — Війська Запорізького і Війська Донського. Тому не дивно, що ці військові утворення перейняли багато чого з устрою і термінології війська Монгольської імперії, зокрема поняття отамана — батька-командира.

Таким чином отаман синонім-слів, начальник, керівник, старший, вождь, князь.

Типи козацьких отаманів[ред. | ред. код]

Розрізняють такі різновиди отаманів: За джерелом влади і авторитету:

  • Виборний отаман — отаман, обраний колом козаків, яким він керує;
  • Наказний отаман — отаман, призначений чи затверджений волею виборного отамана вищого рангу, обраного цим колом козаків;
  • Самозваний отаман — людина, яку проголосили або вона сама себе проголосила отаманом, не погоджуючи своє рішення з колом.

За керівництвом:

  • Кошовий отаман — виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI—XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі;
  • Курінний отаман — в Україні виборна особа, що очолювала курінь;
  • Сотенний отаман — був перший після сотника, урядував разом з ним у сотенній канцелярії, доглядав за поліцією, а в походах був його помічником.
  • Городовий отаман — голова міського козацького самоврядування другої половини 17–18 століть;
  • Селищний отаман — голова селищного козацького самоврядування другої половини 17–18 століть;
  • Станичний отаман
  • Військовий отаман
  • Верховний отаман

Старшинське (офіцерське) звання Українських січових стрільців (1914—1918)[ред. | ред. код]

Знаки розрізнення отамана Українських січових стрільців (1914—1918)

Штаб-офіцерське (старшинське) військове звання українських січових стрільців, австро-угорським еквівалентом було військове звання «майор» (нім. major). Вище за рангом ніж сотник, але нижче за підполковника.

Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування (легіон) у складі австро-угорської армії, мало такі ж знаки розрізнення, як й інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору) у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів (широкого для штаб-офіцерів, вузького для хорунжого та підхорунжого). У 1915 році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирипроменевих зірочок як знаків розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях, але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці 1916 року в Австро-угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону жовта та блакитна стрічки).

Знаками розрізнення отамана була одна срібляста металева шестипроменева зірочка на петлиці (чи на комірі мундиру). Взговж петлиці йшов широкий золотистий галун.

Військове звання Української Галицької армії (1919—1920)[ред. | ред. код]

Штаб-офіцерське (булавна старшина) військове звання Української Галицької Армії. Вище за рангом ніж сотник, але нижче за підполковника. Звання отамана УГА було еквівалентом майора у сучасних Збройних силах України.

Українська Галицька армія (УГА) регулярна армія Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Знаки розрізнення були введені Державним секретаріатом військових справ (ДСВС) Західної області УНР 22 квітня 1919 року і уявляли собою комбінацію стрічок на рукавах однострою та «зубчатки» на комірах.

За знаки розрізнення отаман мав на кожному з рукавів по одній стрічці з розеткою на кінці. Стрічка розміщувалася на підкладці кольору відповідного до роду військ (наприклад жовтого кольору для кавалерії). Зубчатка булавної старшини відповідного військового кольору, на золотому прямокутному підкладі (72х30 мм)[2] [3].

Молодше звання
Сотник
Сотник
Українські січові стрільці
Українські січові стрільці
Отаман
Старше звання
Підполковник
Підполковник

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://textbooks.net.ua/content/view/874/17/
  2. Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С.532-535 —712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
  3. Гнатевич Б. П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська.— Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)

Джерела та література[ред. | ред. код]