Отаманщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Отаманщина — засилля неконтрольованих збройних формувань в умовах відсутності чи недостатньої міці державної влади. Термін вперше виник в описах нерегулярних підрозділів на теренах України у 1918—1923 роках.

Історія[ред.ред. код]

Восени 1917 року породила незліченні банди солдатів-дезертирів, проникаючих в усі пори і землі колишньої імперії. Селянські сходи створювали загони самооборони сіл і волостей від дезертіров- «відморозків». На чолі цих загонів стають виборні отамани, які дуже скоро відчули свою силу і смак влади. У вересні-жовтні 1917-го місцеві ради відірвалися від центру і стали формувати свої органи влади в повітах і волостях. Незалежна рада — Центральна Рада — перехопив владу в Україні.

Можна сказати, що у вересні-грудні 1917-го, на тлі повної втрати авторитету центру на місцях, формується ідея отаманщини, в основі якої — козацький зразок давніх часів. Але ця ідея виступає не як повне безвладдя, а скоріше, як ідея систематизації хаосу навколо сильної особистості.

У громадянську сформувався своєрідний тип отамана, який визначався революцією і війною, що кардинальним чином вплинуло на формування психології цих людей. Більшість з них були ветеранами Першої світової війни, які отримали «респект» за бойові подвиги у цій війні у вигляді Георгіївських хрестів, погон прапорщиків . А з ними — величезний бойовий досвід і досвід екстремально-комунікаційний.

Чорні отамани[ред.ред. код]

«Чорні» анархістські і махновські отамани вели своїх прихильників до майбутнього безвластного суспільства анархії через отаманову диктатуру і «третю революцію».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Б. Андрусишин. Отаманщина // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.527 ISBN 978-966-611-818-2