Оттон-Вільгельм (герцог Бургундії)
| Оттон-Вільгельм | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Генріх I | |
| Наступник: | приєднано до Франції | |
| Народження: | 958[1] | |
| Смерть: |
21 вересня 1026 або 23 жовтня 1026[2] Діжон | |
| Поховання: | Діжонський собор | |
| Рід: | Анскаріди | |
| Батько: | Адальберт I | |
| Мати: | Gerberga of Chalond | |
| Шлюб: |
Ерменгарда де Русі Аделаїда Анжуйська | |
| Діти: | 3 сина і 3 доньки | |
Оттон-Вільгельм (*Otte-Guillaume, бл. 955/962 — 21 вересня 1026) — герцог Бургундії у 1002—1005 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Походив з італійської династії Анскарідів. Син Адальберта I, короля Італії, та Герберги, доньки Ламберта, графа Шалону. У малому віці після повалення його батька перебрався разом з Адальбертом і Гербергою до герцогства Бургундського, де в Отені їм надав притулок місцевий герцог Генріх I.
У 972 роцібув фактично всиновлений герцогом Генріхом I. Здобув виховання при дворі останнього. У 976 році оженився на доньці графа де Русі. У 978 році отримав графство Невер, 982 року — графство Макон, пфальцграфство Бургундію. 986 року Оттона-Вільгельма призначено намісником герцогства Бургундського.
У 995 році призначив намісником Макону свого сина Гі, а у 1002 році — графом.
Герцог[ред. | ред. код]
У 1002 році після смерті відчима Генріха I Бургундського, що не залишив синів, оголосив себе герцогом. Втім відразу стикнувся з зазіханнями Роберта II, короля Франції, який доводився небожем покійному герцогу. Розпочалася війна, що тривала до 1005 року.
У 1005 році після поразки від військ короля Франції вимушений був зректися права на герцогство, проте залишив за собою графства Бургундія, Бомон, Фувен, Ошере.
Граф Бургундії[ред. | ред. код]
З огляду на ситуацію спрямував зусилля на піднесення залишених володінь. У 1006 році (після смерті сина Гі) передав онуку — Оттону II — графство Макон, а сину Раулю — графства Амуа, Варе і Портуа. У 1014 році отримав від імператора Генріха II підтвердження на володіння абатства Фрутуарія.
У 1016 році після визнання Рудольфом III, королем Бургундії, васальної залежності від Генріха II, імператора Священної Римської імперії, Оттон-Вільгельм очолив повстання бургундських графів проти короля. Водночас Оттон-Вільгельм відмовився визнати зверхність імперії.
У 1018 році Рудольф III вимушений був скасувати угоду з імператором. Втім того ж року останній знову змусив короля Бургундії знову визнати себе спадкоємцем трону. Ця боротьба тривала до самої смерті Оттона-Вільгельма, який вправно відбивав напади імператорських військ. Помер у 1027 році, йому спадкував син Рено I.
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Ерменгарда (д/н-1005), донька Рено, графа Русі
Діти:
- Гі (бл.975-1006), граф Макону
- Матильда (975/980 — 1005), дружина Ландеріка де Монсо, графа Невера
- Бруно, архидиякон в Лангрі
- Герберга (бл. 985—1019/1024), дружина Вільгельма II, графа Провансу
- Рено I (бл. 990—1057), граф Бургундії
- Агнес (бл. 995—1068), дружина Вільгельма V, графа Пуатьє, герцога Аквітанії
2. Дружина — Аделаїда-Бланка, донька Фулько II, графа Анжу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Find a Grave — 1996.
Джерела[ред. | ред. код]
- Constance B. Bouchard, 'The Origins of the French Nobility: A Reassessment', The American Historical Review, Vol. 86, No. 3 (Jun., 1981), pp. 515-16.
- Louis Halphen, «La Francia dell'XI secolo», cap. XXIV, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 770—806.
- Christian Settipani, La Noblesse du Midi Carolingien (Prosopographia et Genealogica 5, 2004), p. 313, note 2
| ||||||||||||||
|
