Отто Георг Тірак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Георг Тірак
нім. Otto Georg Thierack
Bundesarchiv Bild 183-00627-0504, Dr. Otto Georg Thierack.jpg
Народився 19 квітня 1889(1889-04-19)[1][2][…]
Вурцен, Q481198?, округ Лейпциг[d], Королівство Саксонія, Німецький рейх, Німеччина[1][4]
Помер 22 листопада 1946(1946-11-22)[4] (57 років) або 26 жовтня 1946(1946-10-26)[1] (57 років)
Падерборн, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини, Sennelagerd, Schloß Neuhaus/Sande (district)d, Падерборн, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини[4] або Civilian Internment Camp No. 7, Eselheided, Шлос-Гольте-Штукенброк, Німеччина[5]
·інтоксикація[d][5]
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність суддя, політик
Alma mater Марбурзький університет і Лейпцизький університет
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна[6]
Членство Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd
Посада Суддя Народного судуd[7], Федеральне міністерство юстиції Німеччиниd і Reich Minister of Justiced
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Почесний хрест (Ройсс)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП

Отто Георг Тірак (нім. Otto Georg Thierack) — німецький державний діяч, групенфюрер СА (1942). Президент Народної судової палати (1936—1942), рейхсміністр юстиції Німеччини (1942—1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Тірак вивчав юриспруденцію в Марбургському і Лейпцизькому університетах; в лютому 1914 отримав ступінь доктора права. Добровольцем брав участь у Першій світовій війні, дослужився до лейтенанта, був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня.

У 1918 році демобілізований; практикуючий юрист в Лейпцигу. У 1920 вступив на державну службу асессором. У 1921 призначений громадським обвинувачем земельного суду в Лейпцигу, в 1926 — Вищого земельного суду в Дрездені.

1 серпня 1932 року вступив у НСДАП.

Після приходу до влади нацистів в 1933 році призначений міністром юстиції Саксонії. У 1935 став віце-президентом Імперської судової палати в Лейпцигу і уповноваженим Імперського міністерства юстиції щодо уніфікації земельної юстиції. При створенні посади президента Народної судової палати 1 травня 1936 призначений її президентом.

З серпня 1939 по квітень 1940 року служив в армії, капітан. 24 серпня 1942 призначений імперським міністром юстиції і президентом Академії німецького права.

21 квітня 1943 року санкціонував депортацію польських і єврейських в'язнів з тюрем Імперського міністерства юстиції в концтабори.

Зліва направо: Роланд Фрайслер, Франц Шлегельбергер, Отто Георг Тірак і Курт Ротенбергер (1942).

Зберіг посаду в уряді К. Деніца. У травні 1945 заарештований британськими військами. Мав постати перед американським процесом над нацистськими суддями, проте наклав на себе руки в таборі для переміщених Зеннелагер.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fred Duswald: Zur Bewertung des Volksgerichtshofs, in: Rolf Kosiek / Olaf Rose (Hgg.): Der Große Wendig, Band 4, Edition Grabert im Hohenrain-Verlag, 3. Aufl., Tübingen 2017, S. 244–254
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання[ред. | ред. код]