Отто Ленель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Ленель
нім. Otto Lenel
Народився 13 грудня 1849(1849-12-13)[1][2][3]
Мангайм, Велике герцогство Баден, Німецький союз[1]
Помер 7 лютого 1935(1935-02-07)[1][2][3] (85 років)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг[1]
Країна Flag of Germany (1867–1919).svg Німеччина
Національність єврей
Діяльність історик права, історик, викладач університету, юрист
Знання мов німецька[2]
Заклад Кільський університет, Університет Фрайбурга, Марбурзький університет і Лейпцизький університет
Членство Гайдельберзька академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Саксонська академія наукd і Баварська академія наук

Отто Ленель (13 грудня 1849, Мангайм7 лютого 1935, Фрайбург) — німецький цивіліст, історик римського права. Професор декількох переважно німецьких університетів; 1895 року був ректором Страсбурзького університету. Автор праць з німецького цивільного права, історії римського права. Досліджував кодифікацію римських імператорських едиктів виконану у ІІ ст. н. е. юристом Сальвієм Юліаном, т.зв. «Постійний едикт»[4] (його праця Das Edictum Perpetuum. — Leipzig, 1883.).

Твори[ред. | ред. код]

  • Lenel O. Das Edictum Perpetuum. — Leipzig, 1883. (reprint: Leipzig, 1927.)
  • Lenel O. Palingenesia iuris civilis. Iuris consultorum reliquae quae Iustiniani Digestis continetur ceteraque iuris prudentiae civilis. Fragmenta minora secundum auctores et libros. — Lipsiae, 1889. — Bd. 1 — 2.
  • Брунс К., Ленель О. Внешняя история римского права. — М., 1904.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]