Отто Ніколаї
| Отто Ніколаї | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 червня 1810[1][2][…]  |
| Місце народження | Кенігсберг, Прусське королівство[1] |
| Дата смерті | 11 травня 1849[1][2][…] (38 років) |
| Місце смерті | Берлін, Прусське королівство[1][4] |
| Причина смерті | інсульт |
| Поховання | Dorotheenstadt cemetery IId |
| Громадянство | .svg){kind=small} Прусське королівство |
| Віросповідання | лютеранство |
| Професії | композитор, піаніст, диригент, співак, музичний режисер |
| Вчителі | Карл Фридріх Целтер |
| Відомі учні | Теодор Куллак |
| Інструменти | фортепіано, орган[d] і вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Magnum opus | The Merry Wives of Windsord, Il templariod, Die Heimkehr des Verbanntend, Il proscrittod і Mass No. 1 D majord |
| Членство | Віденський філармонічний оркестр |
| Заклад | Фрідріх Вільгельм IV |
| Автограф |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Отто Ніколаї (нім. Carl Otto Ehrenfried Nicolai, 9 червня 1810, Кенігсберг — 11 травня 1849, Берлін) — німецький композитор і диригент, найбільш відомий своєю комічною оперою «Віндзорські пустунки» за однойменною комедією Шекспіра.
Отто Ніколаї народився в сім'ї кенігсберзького музиканта і після батькових уроків з початків музичної освіти його відправили у 1827 році для продовження навчання до Берліну, де він навчався в Берлінській співочій академії у Карла Фрідріха Цельтера та Бернгарда Кляйна. З 1830 року одержав роботу в академії, але в 1833 був скерований як органіст до каплиці пруського посольства в Римі, де стажувався у Джузеппе Баїня та зазнав впливу тогочасних композиторів, а також Палестрини.
У червні 1837 році Ніколаї переїхав до Відня, де став помічником Конрадина Крейцера, капельмейстера театру Кернтнертор, однак у наступному році повернувся до Риму, де зосередився на написанні опер. Ніколаї спочатку повинен був стати автором опери «Набукко», але відмовився від роботи, і лібрето передали Джузеппе Верді[5]. У 1841 році Ніколаї був запрошений на посаду керівника Придворної опери у Відні, де в 1842 році організував з числа її працівників Віденський філармонічний оркестр.
У 1844 році після відходу Мендельсона Ніколаї був запрошений на посаду капельмейстера Берлінського кафедрального собору, однак остаточно переїхав до Берліна тільки в 1848 році.
У 1849 році через два місяці після прем'єри опери «Віндзорські пустунки» Ніколаї був призначений керівником Берлінської опери, а ще через два дні обраний членом Прусської королівської академії мистецтв, проте в той же день раптово помер від інсульту.
У своїй творчості Ніколаї використовував досягнення тогочасної італійської музики, працюючи в основному в руслі німецької романтичної традиції.
- Покинута донька (італ. La figlia abbandonata, незавершена, Мілан, 1837)
- Генріх II (італ. Enrico secondo, італ. Rosmonda d'Inghilterra, 1839, Трієст)
- Храмовник (італ. Il Templario, 1840, Турин)
- Ґільдіпп і Одоард (італ. Gildippe ed Odoardo, 1840, Генуя)
- Засланий (італ. Il Proscritto, 1841, Мілан)
- Повернення засланого (німецька версія попередньої, нім. Die Heimkehr des Verbannten, 1844, Вена)
- Віндзорські пустунки (нім. Die lustigen Weiber von Windsor, 9 березня 1849, Берлін)
- Симфонія ре мажор (1831)
- Різдвяна увертюра для симфонічного оркестру на тему хоралу «Vom Himmel Hoch»
- Увертюра для симфонічного оркестру і хору на тему хоралу «Ein Feste Burg» до 300-річчя Кенігсберзького університету (1843)
- Меса в тональності ре (1835)
- Псалми для хору соло
- Пісні
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118587684 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ THEATER THURSDAY-NABUCCO-VERDI. Архів оригіналу за 16 вересня 2009. Процитовано 29 квітня 2011.
- Вільні ноти авторства Отто Ніколаї на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Біографія на сайті MusicWeb International
