Отто Ніколаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Ніколаї
Otto Nicolai.jpg
Народився 9 червня 1810(1810-06-09)[1][2][…]
Кенігсберг[d], Східна Пруссія, Королівство Пруссія[1]
Помер 11 травня 1849(1849-05-11)[1][2][…] (38 років)
Берлін, Німецький союз[1]
·інсульт
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність композитор, піаніст, диригент, співак, музичний режисер
Вчителі Carl Friedrich Zelter[d]
Заклад Фрідріх Вільгельм IV
Членство Віденський філармонічний оркестр
Жанр опера
Magnum opus The Merry Wives of Windsor[d], Il templario[d], Die Heimkehr des Verbannten[d], Il proscritto[d] і Mass No. 1 D major[d]
Посада капельмейстер
Конфесія лютеранство
IMDb nm0630211
Отто Ніколаї

Отто Ніколаї (нім. Carl Otto Ehrenfried Nicolai, 9 червня 1810, Кенігсберг — 11 травня 1849, Берлін) — німецький композитор і диригент, найбільш відомий своєю комічною оперою «Віндзорські пустунки» за однойменною комедією Шекспіра.

Біографія[ред. | ред. код]

Отто Ніколаї народився в сім'ї Кенігсберзької музиканта і після отримання початкової музичної освіти від батька був відправлений у 1827 для продовження навчання в Берлін, де навчався до 1830 у Берлінській співочій академії у Карла Фрідріха Цельтера і Бернгарда Клейна, а потім почав в ній роботу, але в 1833 був направлений органістом в каплицю прусського посольства в Римі, де стажувався у Джузеппе Баїнь і зазнав впливу сучасних йому композиторів, а також Палестрини.

У червні 1837 Ніколаї переїхав у Відень, де став помічником Конрадина Крейцер, капельмейстера театру Кернтнертор, однак наступного році повернувся до Риму, де зосередився на написанні опер. Ніколаї спочатку повинен був стати автором опери «Набукко», але відмовився від роботи, і вона була передана Джузеппе Верді[4]. У 1841 Ніколаї був запрошений на посаду керівника Придворної опери у Відні, в 1842 році організував з числа її працівників Віденський філармонічний оркестр для проведення симфонічних концертів

У 1844 після відходу Мендельсона Ніколаї був запрошений на посаду капельмейстера Берлінського кафедрального собору, однак остаточно переїхав до Берліна тільки в 1848.

У 1849 через два місяці після прем'єри «Віндзорських пустунки» Ніколаї був призначений керівником Берлінської опери, а ще через два дні обраний членом Прусської королівської академії мистецтв, проте в той же день раптово помер від інсульту.

У своїй творчості Ніколаї використовував досягнення сучасної йому італійської музики, працюючи в основному в руслі німецької романтичної традиції.

Список творів[ред. | ред. код]

Опери[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]

  • Симфонія ре мажор (1831)
  • Різдвяна увертюра для симфонічного оркестру на тему хоралу «Vom Himmel Hoch»
  • Увертюра для симфонічного оркестру і хору на тему хоралу «Ein Feste Burg» до 300-річчя Кенігсберзького університету (1843)
  • Меса в тональності ре (1835)
  • Псалми для хору соло
  • Пісні

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]