Отто Ніколаї
| Отто Ніколаї | |
|---|---|
 | |
| Народився |
9 червня 1810[1][2][…] Кенігсберг[d], Королівство Пруссія[1] |
| Помер |
11 травня 1849[1][2][…] (38 років) Берлін, Німецький союз[1] ·інсульт |
| Громадянство (підданство) |
Німеччина |
| Діяльність | композитор, піаніст, диригент, співак, музичний режисер |
| Вчителі | Carl Friedrich Zelter[d] |
| Відомі учні | Теодор Куллак |
| Заклад | Фрідріх Вільгельм IV |
| Членство | Віденський філармонічний оркестр |
| Жанр | опера |
| Magnum opus | The Merry Wives of Windsor[d], Il templario[d], Die Heimkehr des Verbannten[d], Il proscritto[d] і Mass No. 1 D major[d] |
| Посада | капельмейстер |
| Конфесія | лютеранство |
| IMDb | nm0630211 |
Отто Ніколаї (нім. Carl Otto Ehrenfried Nicolai, 9 червня 1810, Кенігсберг — 11 травня 1849, Берлін) — німецький композитор і диригент, найбільш відомий своєю комічною оперою «Віндзорські пустунки» за однойменною комедією Шекспіра.
Біографія[ред. | ред. код]
Отто Ніколаї народився в сім'ї Кенігсберзької музиканта і після отримання початкової музичної освіти від батька був відправлений у 1827 для продовження навчання в Берлін, де навчався до 1830 у Берлінській співочій академії у Карла Фрідріха Цельтера і Бернгарда Клейна, а потім почав в ній роботу, але в 1833 був направлений органістом в каплицю прусського посольства в Римі, де стажувався у Джузеппе Баїнь і зазнав впливу сучасних йому композиторів, а також Палестрини.
У червні 1837 Ніколаї переїхав у Відень, де став помічником Конрадина Крейцер, капельмейстера театру Кернтнертор, однак наступного році повернувся до Риму, де зосередився на написанні опер. Ніколаї спочатку повинен був стати автором опери «Набукко», але відмовився від роботи, і вона була передана Джузеппе Верді[4]. У 1841 Ніколаї був запрошений на посаду керівника Придворної опери у Відні, в 1842 році організував з числа її працівників Віденський філармонічний оркестр для проведення симфонічних концертів
У 1844 після відходу Мендельсона Ніколаї був запрошений на посаду капельмейстера Берлінського кафедрального собору, однак остаточно переїхав до Берліна тільки в 1848.
У 1849 через два місяці після прем'єри «Віндзорських пустунки» Ніколаї був призначений керівником Берлінської опери, а ще через два дні обраний членом Прусської королівської академії мистецтв, проте в той же день раптово помер від інсульту.
У своїй творчості Ніколаї використовував досягнення сучасної йому італійської музики, працюючи в основному в руслі німецької романтичної традиції.
Список творів[ред. | ред. код]
Опери[ред. | ред. код]
- Покинута донька (італ. La figlia abbandonata, незавершена, Мілан, 1837)
- Генріх II (італ. Enrico secondo, італ. Rosmonda d'Inghilterra, 1839, Трієст)
- Храмовник (італ. Il Templario, 1840, Турин)
- Ґільдіпп і Одоард (італ. Gildippe ed Odoardo, 1840, Генуя)
- Засланий (італ. Il Proscritto, 1841, Мілан)
- Повернення засланого (німецька версія попередньої, нім. Die Heimkehr des Verbannten, 1844, Вена)
- Віндзорські пустунки (нім. Die lustigen Weiber von Windsor, 9 березня 1849, Берлін)
Інше[ред. | ред. код]
- Симфонія ре мажор (1831)
- Різдвяна увертюра для симфонічного оркестру на тему хоралу «Vom Himmel Hoch»
- Увертюра для симфонічного оркестру і хору на тему хоралу «Ein Feste Burg» до 300-річчя Кенігсберзького університету (1843)
- Меса в тональності ре (1835)
- Псалми для хору соло
- Пісні
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118587684 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ THEATER THURSDAY-NABUCCO-VERDI
Посилання[ред. | ред. код]
- Отто Ніколаї: Ноти творів на сайті International Music Score Library Project (англ.)
- Біографія на сайті MusicWeb International
