Отто Олендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Олендорф
нім. Otto Ohlendorf
Bundesarchiv Bild 183-J08517, Otto Ohlendorf.jpg
Народився 4 лютого 1907(1907-02-04)
Hoheneggelsen[d], Зельде, Гільдесгайм, Нижня Саксонія, Німецька імперія
Помер 7 червня 1951(1951-06-07) (44 роки)
Landsberg Prison[d], Ландсберг-ам-Лех, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
·повішення
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність економіст, політик, військовослужбовець
Alma mater Геттінгенський університет, Лейпцизький університет і Університет Мартіна Лютера
Володіє мовами німецька
Учасник Друга світова війна
Членство СС і СА
Військове звання группенфюрер[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія зречення католицтва[d]
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»

Отто Олендорф (нім. Otto Ohlendorf, 4 лютого 1907 — 7 червня 1951) — діяч німецьких спецслужб, группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції. Начальник III управління РСХА (1939—1945), який займався збором відомостей про стан справ всередині країни, начальник айнзатцгрупи D (1941—1942).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Гогенеггельсені в сім'ї фермера Генріха Олендорфа (1859—1943). У 1917—1928 рр. навчався в гімназії в Андреануме. 28 травня 1925 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 6 531) і СА, брав участь у створенні партійного осередку в Гогенеггельсені. У 1926 році був зарахований до СС (особистий номер 880).

У 1928—1931 рр. вивчав правознавство та державне господарство в Геттінгені. Працював в Кільському університеті.

З 1934 року був завідувачем відділу в інституті прикладних економічних досліджень в Берліні.

У 1936 році вступив на роботу в апарат СД і займався збором інформації про настрої в рейху. В результаті безкомпромісних критичних звітів, особливо про негативний вплив чотирирічного плану на середній клас, нажив багато ворогів серед високопоставлених партійних діячів.

У 1939 році було повернуто до роботи в держорганах Гейдріхом, який призначив його начальником III управління Головного управління імперської безпеки. На цій посаді займався соціологічними дослідженнями. Неприкрита критика стану справ в країні в якості випереджаючої системи раннього попередження керівництва була головною складовою розробленої СС концепції внутрішньої безпеки рейху.

У червні 1941 року Олендорф був призначений начальником айнзатцгрупи Д в районі дії 11-ї армії на півдні Радянського Союзу. У завдання айнзатцгруп входило цілеспрямоване знищення євреїв, циган та комуністів. Протягом року айнзатцгрупа Д знищила 90 000 чоловік. У червні 1942 року Олендорф повернувся в Берлін. Після першої військової зими і смерті Гейдріха Гіммлеру знадобилися послуги Олендорфа як «соціолога».

З листопада 1943 року Олендорф був також унтер-статс-секретарем в міністерстві економіки і координував плани розвитку післявоєнної економіки Німеччини. Для цього він залучив Людвіга Ергарда, майбутнього батька німецького економічного дива і канцлера ФРН.

У 1946 році на Нюрнберзькому процесі проти головних військових злочинців Олендорф був одним з головних свідків звинувачення, розповівши про діяльність айнзатцгруп на окупованій території Радянського Союзу. У 1948 році він був засуджений до смертної кари на одному з наступних Нюрнберзьких процесів (Процес у справі про айнзатцгруп). Незважаючи на його заслуги в економічній області, всі прохання про помилування були відхилені союзниками. Повішений 7 червня 1951 року.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Партійні нагороди[ред. | ред. код]

Відзнаки СС[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X(рос.)