Отто Пфістер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Отто Пфістер
Otto Pfister.jpg
Особові дані
Народження 24 листопада 1937(1937-11-24) (81 рік)
  Кельн, Німеччина
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
?–1958 Німеччина «Вікторія» (Кельн)  ? (?)
1958–1959 Німеччина «Кельн 99» ? (?)
1959–1960 Швейцарія «К'яссо»  ? (?)
1960–1961 Швейцарія «Гренхен»  ? (?)
1961–1963 Ліхтенштейн «Вадуц»  ? (?)
1963–1966 Швейцарія «Санкт-Галлен»  ? (?)
1966–1968 Швейцарія «Нордштерн Базель»  ? (?)
1968–1969 Швейцарія «Мутьє»  ? (?)
1969–1972 Швейцарія «Кур»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1961–1963 Ліхтенштейн «Вадуц» (граюч.)
1963–1966 Швейцарія «Санкт-Галлен» (граюч.)
1966–1968 Швейцарія «Нордштерн Базель» (граюч.)
1968–1969 Швейцарія «Мутьє» (граюч.)
1969–1972 Швейцарія «Кур» (граюч.)
1972–1976 RWA 1962-2001 Руанда
1976–1978 Буркіна-Фасо Верхня Вольта
1979–1982 Сенегал Сенегал
1982–1985 Кот-д'Івуар Берег Слонової Кістки
1985–1989 Заїр Заїр
1989–1995 Гана Гана
1995–1997 Бангладеш Бангладеш
1997 Саудівська Аравія Саудівська Аравія
1997–1998 Саудівська Аравія Саудівська Аравія (ол.)
1998–1999 Саудівська Аравія Саудівська Аравія
1999–2002 Єгипет «Замалек»
2002–2004 Туніс «Сфаксьєн»
2004–2005 Ліван «Неджмех»
2005 Єгипет «Аль-Масрі»
2006 Того Того
2006–2007 Судан «Аль-Меррейх»
2007–2009 Камерун Камерун
2011–2012 Тринідад і Тобаго Тринідад і Тобаго
2014–2015 Судан «Аль-Меррейх»
2015 Алжир «УСМ Алжир»
2017– Афганістан Афганістан

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Отто Пфістер (нім. Otto Pfister, нар. 24 листопада 1937, Кельн) — німецький футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Афганістану.

Пфістер є одним з найкращих німецьких тренерів, які працювали за кордоном Німеччини, 1992 року він був визнаний «Тренером року в Африці».[джерело?] За свою кар'єру Пфістер керував дванадцятьма різними національними збірними, в тому числі збірною Того на ЧС-2006.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Почавши грати у футбол в клубах рідного міста за «Вікторію» (Кельн) та «Кельн 99». У 21 рік Отто перебрався грати в Швейцарію, де виступав у «К'яссо» та «Гренхені», а вже в 23 роки Пфістер став поєднувати функції гравця і тренера, ставши граючим тренером.

Його перша робота після отримання сертифіката тренера була в ліхтенштейнській команді «Вадуц». Потім, протягом наступних 11 років, Пфістер поєднував гру на полі з тренерством у ряді клубів нижчих ліг Швейцарії[1]. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Кур» у 1972 році.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Робота із африканськими збірними (1972—1995)[ред. | ред. код]

Завершивши у 35 років кар'єру гравця, Пфістер став повноцінним тренером і перебрався в Африку, де спочатку став тренером збірної Руанди, в якій пропрацював з 1972 по 1976 рік.

1976 року Пфістер очолив збірну Верхньої Вольти (нині — Буркіна-Фасо), з якою кваліфікувався на Кубок африканських націй 1978 року, вперше в історії збірної. Щоправда, вийти на континентальну першість німцю і його команді допоміг випадок — спочатку на турнір мала поїхати збірна Берега Слонової Кістки, яка була дискваліфікована за участь у другому кваліфікаційному матчі проти Малі недозволеного гравця, у той час як і Малі були дискваліфіковано через напад сил безпеки на суддів в першому матчі, тому путівку в фінальний турнір автоматично отримала Верхня Вольта, яка програла в першому раунді Берегу Слонової Кістки[2]. На самому турнірі збірна Верхньої Вольти очікувано програла всі три матчі у групі, незабаром після чого Пфістер покинув команду.

1979 року став головним тренером команди Сенегал, де працював три роки, після чого очолював тренерський штаб збірної Берега Слонової Кістки (нині — Кот-д'Івуар).

У 1985 році Пфістер перейшов на посаду головного тренера збірної Заїру (нині — Демократична Республіка Конго), де він провів чотири роки, допомагаючи відновити колишню міць африканських чемпіонів 1974 року. Пфістер допоміг створити нове покоління команди, куди увійшли Ежен Кабонго, Гастон Мобаті, Пангі Мерікані та Жан-Сантос Мунтубіла, з якими пробився і взяв участь у Кубку африканських націй 1988 року, де знову зайняв зі збірною лише останнє місце у групі. Залишив збірну Заїру 1989 року.

Після цього Пфістер був запрошений очолити збірну Гани, яку привів до перемоги на юнацькому чемпіонаті світу 1991 року в Італії. Гана зайняла друге місце у своїй групі, поступившись за різницею м'ячів Іспанії і просунулася до плей-оф, де вона перемогла Бразилію (2:1), а потім Катар (0:0 і 4:2 у серії пенальті), вийшовши у фінал, де знову мала зустрітись проти Іспанії. 31 серпня 1991 року Гана U-17 перемогла Іспанію U-17 з рахунком 1: 0 у фіналі Кубку світу у Флоренції, принісши перший титул Гані. З дорослою же збірною Отто кваліфікувався на Кубок африканських націй 1992 року. На континентальній першості Гана легко вийшла у чвертьфінал, вигравши по 1:0 в обох матчах групового етапу проти Єгипту та Замбії. В плей-оф ганці також з однаковим рахунком 2:1 переграли спочатку Конго, а потім Нігерію, потрапивши у вирішальний матч турніру. 26 січня 1992 року в Дакарі, Гана зустрілась з Кот-Кот-д'Івуаром в фіналі Кубка африканських націй. Після додаткового часу остаточний рахунок залишався 0:0 і переможець мав вирішитись у серії пенальті. Його з рахунком 11:10 пенальті виграв івуарійці, а команда Пфістера стала срібним медалістом турніру. Ця серія пенальті стала історичною, оскільки була першою у фіналі великого міжнародного турніру, де кожен з 11 гравців на полі пробивав пенальті. У тому ж 1992 році Пфістер був нагороджений званням кращого тренера Африки[3].

Робота із азійськими збірними (1995—1999)[ред. | ред. код]

Загалом Пфістер залишався в Африці протягом 23 років, до 1995 року, працюючи за цей час головним тренером п'яти різних африканських націй (Верхня Вольта, Сенегал, Берег Слонової Кістки, Заїр та Гана), з трьома з яких виступав на найпрестижнішому африканському турнірі. Лише після цього в 1995 році Пфістер перебрався до Азії, де спочатку став головним тренером національної збірної Бангладеш, з якою пропрацював до 1997 року, після чого очолив тренерський штаб збірної Саудівської Аравії, яку повіз на домашній Кубок конфедерацій 1997 року. На цьому турнірі підопічні німецького фахівця зайняли останнє місце у групі і не вийшли в плей-оф. Натомість Отто успішно провів відбіркову кампанію на чемпіонат світу 1998 року у Франції, але був звільнений безпосередньо перед турніром, тому що він просив саудівських шейхів менше втручатися в командні справи. Після того, як Саудівська Аравія програла перші два матчі на турнірі і не змогла вийти з групи, новий головний тренер Карлос Алберто Паррейра був звільнений, і Пфістер був відновлений на посаді головного тренера після завершення турніру. Після цього німецький тренер із саудівцями того ж 1998 року виграв Кубок арабських націй та став срібним призером Кубка націй Перської затоки.

Робота з клубами (1999—2005)[ред. | ред. код]

У 1999 році він прийняв рішення попрацювати з клубами. До 2002 року він очолював єгипетський «Замалек» з Каїра, який під його керівництвом в 2000 році став володарем Кубка Кубків Африки (вперше і востаннє в історії клубу), а в 2001 році — чемпіоном Єгипту та володарем національного Суперкубка.

З 2002 по 2004 роки Пфістер працював в туніському «Сфаксьєні», який під його керівництвом в 2003 році виграв Кубок туніської ліги. З Тунісу німецький тренер переїхав до Лівану, де став головним тренером клубу «Неджмех», який під його керівництвом став спочатку володарем Кубка країни, а потім вийшов в арабську Лігу чемпіонів. Пфістер з клубом також виграв Суперкубок Лівану та Ліванський елітний кубок в сезоні 2004/05. Він покинув клуб, коли колишній прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі, покровитель клубу, був убитий, після чого Отто керував єгипетським клубом «Аль-Масрі» до жовтня 2005 року.

Збірна Того та участь у ЧС-2006[ред. | ред. код]

18 лютого 2006 року Пфістер став тренером збірної Того за три місяці до чемпіонату світу 2006 року[4], після звільнення Стівена Кеші, який вивів команду на «мундіаль», проте у січні 2006 року провалив Кубок африканських націй, не набравши жодного очка у групі, за що і був звільнений. Перед самим чемпіонатом світу Пфістер зіткнувся із страйком гравців збірною через невиплату федерацією бонусів. У відповідь на це німецький тренер 9 червня пішов у відставку, заявивши, що він не може більше працювати[5][6]. Тим не менш Пфістер був відновлений через три дні після виконання вимог гравців[7]. Щоправда, через усі проблеми ганці провально виступили на дебютному для себе чемпіонаті світу, програвши усі три матчі у групі (1:2 Південній Кореї, 0:2 швейцарцям і 0:2 Франції). Незабаром після турніру, 8 вересня 2006 року, Пфістер оголосив, що угода не була продовжена і він покинув збірну, після чого тренував суданський клуб «Аль-Меррейх».

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

27 жовтня 2007 року Пфістер був призначений тренером збірної Камеруну серед 80 інших кандидатів[8]. Він тренував Камерун на Кубку африканських націй 2008 року, який відбувся в Гані. На турнірі сенегальці дійшли до фіналу, де поступились Єгипту (0:1). Таким чином Пфістер вдруге у своїй кар'єрі програв фінал африканського континентального турніру. Німецький тренер покинув збірну 26 травня 2009 року.

З 6 квітня 2011 року[9] і по 2012 рік очолював тренерський штаб команди Тринідад і Тобаго[10], після чого знову працював з суданським «Аль-Меррейхом», з яким став фіналістом Кубка конфедерації КАФ[11].

У січні 2015 року очолив «УСМ Алжир»[12][13], але вже 18 травня того ж року Пфістер був звільнений з посади тренера[14].

З лютого 2017 року очолює тренерський штаб збірної Афганістану[15].

Тренерська статистика[ред. | ред. код]

Станом на 14 листопада 2017
Команда З По Результати
І В Н П В %
Ліхтенштейн «Вадуц» 1961 1963 50 24 8 18 48.00
Швейцарія «Санкт-Галлен» 1963 1966 86 44 16 26 51.16
Швейцарія «Нордштерн Базель» 1966 1968 55 17 15 23 30.91
Швейцарія «Мутьє» 1968 1969 25 6 7 12 24.00
Швейцарія «Кур» 1969 1972 59 28 9 22 47.46
RWA 1962-2001 Руанда 1972 1976
Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо 1976 1978
Сенегал Сенегал 1979 1982 34 18 7 9 52.94
Кот-д'Івуар Берег Слонової Кістки 1982 1985 30 15 11 4 50.00
Заїр Заїр 1985 1989
Гана Гана 1992 1993
Бангладеш Бангладеш 1995 1997 18 6 2 10 33.33
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 1997 1998 31 16 9 6 51.61
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 1998 1999 14 11 2 1 78.57
Єгипет «Замалек» 1999 2002 &&&&&&&&&&&&&053.&&&&&053 &&&&&&&&&&&&&042.&&&&&042 &&&&&&&&&&&&&&06.&&&&&06 &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&&05 &&&&&&&&&&&&&079.25000079,25
Туніс «Сфаксьєн» 2002 2004 &&&&&&&&&&&&&030.&&&&&030 &&&&&&&&&&&&&012.&&&&&012 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&&09 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&&09 &&&&&&&&&&&&&040.&&&&&040,00
Ліван «Неджмех» 2004 2005 &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 &&&&&&&&&&&&&020.&&&&&020 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&076.92000076,92
Єгипет «Аль-Масрі» 2005 2005 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&&01 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&&01 &&&&&&&&&&&&&025.&&&&&025,00
Того Того 2006 2006 &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&&05 &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&&01 &&&&&&&&&&&&&&00.&&&&&00 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&020.&&&&&020,00
Судан «Аль-Меррейх» 2006 2007 &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 &&&&&&&&&&&&&017.&&&&&017 &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&&05 &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&&05 &&&&&&&&&&&&&062.96000062,96
Камерун Камерун 2007 2009 &&&&&&&&&&&&&015.&&&&&015 &&&&&&&&&&&&&010.&&&&&010 &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&&01 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&066.67000066,67
Тринідад і Тобаго Тринідад і Тобаго 2011 2012 &&&&&&&&&&&&&&07.&&&&&07 &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&&05 &&&&&&&&&&&&&&00.&&&&&00 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&071.43000071,43
Судан «Аль-Меррейх» 2014 2014 15 10 4 1 66.67
Алжир «УСМ Алжир» 2015 2015 13 3 7 3 23.08
Афганістан Афганістан 2017 донині 8 2 3 3 25.00
Всього 598 301 128 169 50.33

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Switzerland - Trainers of First and Second Division Clubs. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 27 June 2008. Процитовано 9 May 2017. 
  2. http://www.rsssf.com/tables/78a.html
  3. GmbH, Frankfurter Allgemeine Zeitung. Aktuelle Nachrichten online. FAZ.NET. Процитовано 9 May 2017. 
  4. Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Togo-Coach Otto Pfister: "Lege keinen großen Wert auf Disziplin" - SPIEGEL ONLINE - Sport. SPIEGEL ONLINE. Процитовано 9 May 2017. 
  5. Dunn, Carrie (10 June 2006). All change in the Togo camp. Процитовано 9 May 2017 — через The Guardian. 
  6. Южная Корея - Того: суета вокруг скамейки
  7. FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association (FIFA) - FIFA.com. FIFA.com. Процитовано 9 May 2017. 
  8. BBC SPORT - Football - African - Otto Pfister named Cameroon boss. news.bbc.co.uk. Процитовано 9 May 2017. 
  9. Otto Pfister Appointed Coach Of Trinidad & Tobago Goal.com. 24 March 2011.
  10. Pfister Nationaltrainer von Trinidad und Tobago weltfussball.de
  11. German Pfister returns to Merrikh Confederation of African Football. 24 February 2014.
  12. HMF (January 29, 2015). L’USM Alger en contact avancé avec Otto Pfister (French). DZfoot. Процитовано May 18, 2015. 
  13. AS (February 10, 2015). USMA : Otto Pfister s’engage officiellement (French). Competition. Архів оригіналу за лютий 10, 2015. Процитовано May 18, 2015. 
  14. HMF (May 18, 2015). USM Alger : Otto Pfister limogé ! (French). DZfoot. Процитовано May 18, 2015. 
  15. Otto Pfister, New Mentor For Afghanistan National Football Team - English - Middle East Press. middleeastpress.com. 12 February 2017. Процитовано 9 May 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]