Перейти до вмісту

Отто Рікріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Отто Рікріх
нім. Otto Ferdinand Ruckerich
Оберштурмфюрер
Загальна інформація
Народження6 травня 1913(1913-05-06)
Августдорф, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смертьневідомо
Національністьнімець
Alma MaterСнятинська гімназія імені Францішека Карпінського
Військова служба
Роки служби19391945
ПриналежністьАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
 УНР
Польща Польща
Третій Рейх Третій Рейх
Вид ЗС СС
Рід військгестапо

О́тто Фе́рдинанд Рі́кріх (нім. Otto Ferdinand Ruckerich; нар. 6 травня 1913, Августдорф, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина  — пом. ?) — офіцер гестапо в Станиславові, рятівник українців від нацистських репресій у Снятині.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Становлення особистості

[ред. | ред. код]

Народився 6 травня 1913 року в німецькій колонії Августдорф (нині в межах міста Снятин на правах вулиці Гоголя) в багатодітній родині рільника Йоганна Рікріха[1]. В 1924 — 1930 роках Йоганн Рікріх був очільником Ощадно-позичкової каси для німецьких мешканців євангельської громади колонії Августдорф. 7 вересня 1930 року Йоганн Рікріх за попереднім запрошенням від 20 серпня провів збори ощадно-позичкової каси в приміщенні початкової школи колонії Августдорф[2].

Початкову освіту Отто-Фердинанд здобув у парафіяльній школі Августдорфа, середню — у польській Гімназії імені Францішека Карпінського в Снятині[3]. Відрізнявся успішністю в теології[4]. Багато в чому доля Рікріха є типовою до тих німців-колоністів, які в підлітковому віці після початкової школи на Августдорфі продовжували навчання в гімназіях Снятина, Коломиї або Дрогобича [5].

Військова служба

[ред. | ред. код]

У жовтні 1939 року разом з батьками репатріювався до Німеччини. Незабаром розпочав службу у гестапо в Кракові[6]. Із початком німецько-радянської війни, протягом 1939—1944 років служив офіцером гестапо у Станиславові. Протягом першої половини 1941 року виконував завдання на користь «Абвер-I» і сприяв розбудові відділу гестапо в Снятині[4].

В ході німецьких репресій під час окупації допомагав колишнім знайомим у місті, рятуючи їх від розстрілів та відправки на примусові роботи в Німеччину. Одним із врятованих Отто Рікріхом від безпідставних звинувачень був доктор Іван Подюк[7]. Рікріх пішов на цей крок по тій причині, що він був колишнім пацієнтом Подюка[8]. Після 1945 року подальша доля Отто Рікріха невідома[1].

У ЗМІ

[ред. | ред. код]
  • Коротко про Отто Рікріха було згадано в текстовій версії спецпроєкту «Августдорф»[1]. На думку Д. Хомутецького, через обмежену тривалість фільму «Августдорф», його доля у стрічці згадана не була[9].

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бажанський М. Августів (Августдорф) // Краса Снятинщини. — Детройт, 1982. — С. 5—11.
  • Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. — Детройт, 1984. — 525 с.
  • Бойда А. В. Подюк Іван Михайлович // Енциклопедія Сучасної України / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] — оновл. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2025.
  • Бойда А. Трагедія німецької колонії Августдорф в роки Другої світової війни / упоряд. І. Фечко, І. Бабинець // Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів «Друга світова війна: історія та виклики сьогодення» (9 травня 2025 року). — Ужгород : Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2025. — С. 128–132.
  • Касіян С. Вогонь родиться з іскри... — Торонто : Срібна сурма, 1967. — 248 с.
  • Пенкалюк С. Полівчак Р. Як виник і зник Августдорф: історія колишньої німецької колонії на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Суспільне Івано-Франківськ, 25 січня 2025.
  • Хомутецький Д. Документальний фільм «Августдорф»: переваги та недоліки проєкту // ХV Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 150-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: тези доповідей (Чернівці, 17–18 жовтня 2025 р.). — Чернівці : Технодрук, 2025. — С. 385–387.
  • Einladung // Ostdeutsches Volksblatt. — 1930. — № 36. — С. 8.