Отче наш

Нагірна проповідь Ісуса Христа (Карл Блох)

О́тче на́ш (також відома як Господня молитва; арам. ܐܒܘܢ ܕܒܫܡܝܐ, грец. Πάτερ ημών, Κυριακή προσευχή, лат. Pater Noster; староцерк.-слов. оч҃е нашь; церкслов. Ѻ҆ч҃е на́шъ) — головна молитва у християнстві. Надана самим Ісусом Христом і записана у Новому Заповіті Біблії.

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Молитва «Отче наш» була надана Ісусом Христом своїм учням і Церкві. Апостол Лука переповідає, що одного разу Ісус молився в якомусь місці, і, як закінчив, сказав до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитись, як і Іван навчав своїх учнів» (Лк. 11:1). На противагу цьому апостол Матвій наводить «Отче наш» в контексті Нагірної проповіді. У Євангелії від Луки молитва записана у вигляді короткого тексту з п'яти прохань (Лк. 11:2-4). Євангеліє від Матвія має більш розгорнуту версію з семи прохань (Мт. 6:9-13). У Луки відсутні третє і сьоме прохання. Літургійна традиція Церкви зберігає текст Матвія.

Дуже швидко літургійне вживання «Отче наш» доповнилося кінцевим славослів'ям (доксологією). У Дідахе (8, 2) воно звучить як «Бо Тобі належить сила і слава повік». У Апостольських постановах додають на початку слово «царство» (Апостольські постанови 7, 24, 1.). Ця формула зберігається до сьогодні у всесвітній молитовній практиці. Візантійська традиція додає після слова «слава» — «Отцю, і Сину, і Святому Духу». Римський міссал розвинув останнє прохання (Римський міссал, Обряд Причастя (Емболізм) у виразну перспективу «чекання блаженної надії» (Тит. 2,13) і приходу Спасителя Ісуса Христа. Потім іде виголос зібрання або повторення славослів'я Апостольських Постанов.

Є свідчення існування цієї молитви вже наприкінці I століття по Р. Х. Можливо, згідно зі старозавітною традицією, одна людина промовляла текст молитви, а громада відповідала словом «амінь» і розгорнутою доксологією. Принаймні, відхилення в тексті дозволяють зробити висновок про те, що молитва «Отче наш» задумана і дана не як усталена літургійна формула, а як душерятувальна вправа в молитві^[1].

«Отче наш» можна назвати молитвою Ісуса про Царство Боже. Від усієї молитви випромінюється очікування нового світу, в якому царює тільки Бог, а влада зла переможена. Молитва стає зрозумілою, якщо весь її зміст тлумачити в дусі Царства Божого, що наближається. За формою вона схожа з традиційними юдейськими молитвами, їй властива християнська самобутність. «Отче наш» — це підсумок Нагірної проповіді і заповідей блаженства, виражені у формі молитви^[1].

В культурі[ред. | ред. код]

Ліфт патерностер походить від латинського словосполучення (лат. pater noster) перекладається як «Отче наш», оскільки система схожа за принципом на перебирання чоток ченцями, коли вони читають молитви.^[2]

Микола Хвильовий в етюді «Юрко» переосмислив молитву на модерний лад: «Отче наш, електричної системи віку, да буде твоя непохитна воля там — на землі, як тут — в заводі.»^[3]

Текст[ред. | ред. код]

Грецькою (койне)[ред. | ред. код]

В Евангелії від Матфея^[4]^[5]	В Евангелії від Луки^[6]^[7]
Πάτερ ἡμῶν ὁ ἐν τοῖς οὐρανοῖς ἁγιασθήτω τὸ ὄνομά σου ἐλθέτω ἡ βασιλεία σου γενηθήτω τὸ θέλημά σου ὡς ἐν οὐρανῷ καὶ ἐπὶ γῆς τὸν ἄρτον ἡμῶν τὸν ἐπιούσιον δὸς ἡμῖν σήμερον καὶ ἄφες ἡμῖν τὰ ὀφειλήματα ἡμῶν ὡς καὶ ἡμεῖς ἀφήκαμεν τοῖς ὀφειλέταις ἡμῶν καὶ μὴ εἰσενέγκῃς ἡμᾶς εἰς πειρασμόν ἀλλὰ ῥῦσαι ἡμᾶς ἀπὸ τοῦ πονηροῦ	Πάτερ ἁγιασθήτω τὸ ὄνομά σου ἐλθέτω ἡ βασιλεία σου . . τὸν ἄρτον ἡμῶν τὸν ἐπιούσιον δίδου ἡμῖν τὸ καθ᾿ ἡμέραν καὶ ἄφες ἡμῖν τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν καὶ γὰρ αὐτοὶ ἀφίομεν παντὶ ὀφείλοντι ἡμῖν καὶ μὴ εἰσενέγκῃς ἡμᾶς εἰς πειρασμόν .

У цій таблиці:

червоний шрифт — це слова молитви «Отче наш», які є в тексті Євангелія від Матвія, але немає в тексті молитви в Євангелії від Луки. зелений шрифт — це ті слова, які відрізняються у молитві Отче наш в Євангелії від Матвія від слів у молитві Отче наш Євангелія від Луки. У всіх древніх рукописах Євангелія від Матвія фраза: «οτι σου εστιν η βασιλεια και η δυναμις και η δοξα εις τους αιωνας αμην» у молитві Отче наш відсутня. Ця фраза як у молитві Отче наш, так і в Євангелії від Матвія є пізнішим додаванням.

Найкоротший варіант молитви «Отче наш» знаходиться в найдавніших рукописах у Папірусі 75 (початок III століття), Ватиканському кодексі (IV століття) Євангелія від Луки та Синайському палімпсесті (IV століття) Євангелія від Луки.

Арамейською[ред. | ред. код]

ܐܒܘܢ ܕܒܫܡܝܐ
ܢܬܩܕܫ ܫܡܟ ܀
ܬܐܬܐ ܡܠܟܘܬܟ
ܢܗܘܐ ܨܒܝܢܟ
ܐܝܟܢܐ ܕܒܫܡܝܐ ܐܦ ܒܐܪܥܐ ܀
ܗܒ ܠܢ ܠܚܡܐ ܕܣܘܢܩܢܢ ܝܘܡܢܐ ܀
ܘܫܒܘܩ ܠܢ ܚܘܒ̈ܝܢ
ܐܝܟܢܐ ܕܐܦ ܚܢܢ ܫܒܩܢ ܠܚܝܒܝ̈ܢ ܀
ܘܠܐ ܬܥܠܢ ܠܢܣܝܘܢܐ
ܐܠܐ ܦܨܢ ܡܢ ܒܝܫܐ
ܡܛܠ ܕܕܝܠܟ ܗܝ ܡܠܟܘܬܐ
ܘܚܝܠܐ ܘܬܫܒܘܚܬܐ ܠܥܠܡ ܥܠܡܝܢ ܀

— Приблизно 33, Оригінал сказаний Ісусом Христом

Латиною[ред. | ред. код]

Pater noster qui es in caelis:
sanctificetur Nomen Tuum;
adveniat Regnum Tuum;
fiat voluntas Tua,
sicut in caelo, et in terra.
Panem nostrum cotidianum da nobis hodie;
et dimitte nobis debita nostra,
sicut et nos dimittimus debitoribus nostris;
et ne nos inducas in tentationem;
sed libera nos a Malo^[8]

— 1992, Катехизм Католицької Церкви.

Українською[ред. | ред. код]

«Отче наш» українською мовою у єрусалимській церкві «Отче наш»

Літургійна традиція Церкви зберігає текст Євангеліста Матвія (Мт. 6:9-13):

Отче наш, що є в небі,
хай святиться ім'я Твоє.
хай прийде Царство Твоє,
хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі;
Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні;
й відпусти нам провини наші, як і ми відпускаємо винуватцям нашим;
і не введи нас у випробування,
але визволи нас від злого^[9]

Пояснення в православних християн[ред. | ред. код]

Що єси на небесах — Який перебуває на небесах; дай нам сьогодні — у теперішній день; прости нам провини — гріхи; винуватцям нашим — люди які вчинила зле проти нас, образили нас; не введи нас у спокусу — не допустити, щоб ми знову вчинили гріх.

Вона поділяється на: прикликання, сім прохань і славослів'я.

Прикликання: Отче наш, що єси на небесах! Цими словами віруючі, звертаються до Бога і називаючи його Отцем Небесним просять вислухати їхні прохання.

Прохання 1-е: «хай святиться ім'я Твоє», тобто допоможи жити праведно, свято і своїми святими справами прославляти ім'я Твоє;
прохання 2-е: «хай прийде Царство Твоє», тобто удостой і тут, на землі, Царства Твого Небесного.
прохання 3-є: «хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», тобто хай буде все не так, як хочеться, а як вгодно Богу, і допоможи підкоритися Твоїй волі і виконувати її на землі так само беззастережно, без ремствування, як її виконують, з любов'ю та радістю, святі ангели на небі. Тому що тільки Тобі відомо, що людям корисно і потрібно, і Ти більше бажаєш нам добра, ніж ми самі;
прохання 4-е: «хліб наш насущний дай нам сьогодні», тобто подай на цей день, на сьогодні, хліб насущний. Під хлібом тут слід розуміти усе необхідне для життя християн на землі: їжу, одяг, житло, та як вірять християни — пречисте тіло і чесну кров у Таїнстві святого причастя, без якого нема спасіння, нема вічного життя. Християни вірять, що Господь заповідав їм просити собі не багатства, не розкошів, а тільки найнеобхіднішого, і в усьому надіятися на Бога, пам'ятаючи, що Він, як Отець, завжди піклується і турбується про них;
прохання 5-е: «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», Це прохання у християн означає, щоб Бог простив нам провини наші так як і самі ми прощаємо тих, які нас образили чи скривдили. У цьому проханні гріхи названі «провинами нашими», тому що християни знають, що Господь дав їм сили, здібності і все інше для того, щоб творити добро, а вони часто все це обертають на гріх і зло, і стають «винуватцями» перед Богом. Тому, якщо вони не будуть щиро прощати своїх «винуватців», тобто людей, що мають гріхи щодо них, то й Бог їх не простить. Про це сказав Ісус Христос;
прохання 6-е: «і не введи нас у спокусу», християни тлумачать це так, бо в них спокусою називається такий стан, коли людину щось чи хтось тягне на гріх, спокушає зробити щось беззаконне і погане. Ось тому вони просять — не допустити їх до спокуси, яку вони перемогти не вміють; допомогти їм подолати спокуси, коли вони бувають;
прохання 7-е: «але визволи нас від лукавого», тобто визволи від усякого зла в цьому світі і від винуватця (начальника) зла від диявола (злого духа), який завжди ладен погубити християн. Визволи їх від цієї хитрої лукавої сили та її обманів, яка перед Тобою є ніщо.

У православній традиції додають в кінці молитви «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.» в християн означає: Тобі, Богу нашому, Отцю, і Сину, і Святому Духу, належить Царство, і сила, і вічна слава. Все це істинно^[9].

У Євангелії[ред. | ред. код]

Євангеліє

Цитата

Від Луки
(Лк. 11:2-4)

Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!

Від Матвія
(Мт. 6:9-13)

Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Церковнослов'янською[ред. | ред. код]

Ѿче на́шъ иже еси на н[е]б[е]сѣ[хъ],
да с[вѧ]ти́тсѧ и́мѧ Твое́,
да прїидетъ ц[а]рствїе Твое́,
да буде[тъ] волѧ Твоѧ,
ѧко на н[е]б[е]си и на земли́.
Хлѣбъ на́шъ насущныи да́ждь на́мъ дне́сь
и оста́ви на́мъ дол[ъ]гы на́ша,
ѧко и мы оставлѧемъ дол[ъ]жникомъ на́ши[мъ]
и не в[ъ]веди на́съ в напа́сть
но изба́ви на[съ] ѿ лоука́ваго^[10]

— 1581, Острозька Біблія.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Отче наш — Библейская энциклопедия Брокгауза. Gufo.me (рос.). Процитовано 1 квітня 2021.
↑ Benoit, Bertrand. Is It Time for Germany’s Doorless Elevators to Move On?. WSJ (амер.). Процитовано 17 січня 2023.
↑ Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/72 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 17 січня 2023.
↑ Синайский (IV век), Ватиканский (IV век) и Дублинский (VI век) кодекси, кодекс Безы (V век), Тертуллиан, Ориген, Кирилл Иерусалимский, Григорий Нисский
↑ Мф 11
↑ Папирус 75 (начало III века), Ватиканский кодекс (IV век)
↑ Лк 11
↑ Oratio Dominica: «Pater noster» // Catechismus Catholicae Ecclesiae. — 1992.
↑ ^а ^б Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 39. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.
↑ Острожская Библия. Факсимильное издание. — Москва — Ленинград: Слово-Арт, 1988.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Молитва Господня // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Отче наш

У Вікіджерелах є

Отче Наш

Статті

Аудіо

[Брокгауз-1] а ^б Отче наш — Библейская энциклопедия Брокгауза. Gufo.me (рос.). Процитовано 1 квітня 2021.

[2] Benoit, Bertrand. Is It Time for Germany’s Doorless Elevators to Move On?. WSJ (амер.). Процитовано 17 січня 2023.

[3] Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/72 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 17 січня 2023.

[4] Синайский (IV век), Ватиканский (IV век) и Дублинский (VI век) кодекси, кодекс Безы (V век), Тертуллиан, Ориген, Кирилл Иерусалимский, Григорий Нисский

[5] Мф 11

[6] Папирус 75 (начало III века), Ватиканский кодекс (IV век)

[7] Лк 11

[8] Oratio Dominica: «Pater noster» // Catechismus Catholicae Ecclesiae. — 1992.

[Закон-9] а ^б Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 39. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.

[10] Острожская Библия. Факсимильное издание. — Москва — Ленинград: Слово-Арт, 1988.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]