Офіклеїд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Офіклеїд
Офіклеїд
Класифікація мідні духові музичні інструменти
Діапазон
Діапазон як у тромбона[1]

Офіклеїд (фр. ophicléide, від грец. ὄφις «змія» і грец. κλείς «засув, ключ») — мідний духовий музичний інструмент з сімейства клаппенгорнів (бюгельгорнів з клапанами[2]), що зовні нагадує фагот[3]. Нині вийшов з ужитку.

Запатентований 1814 року парижанином Ж. В. Асті (Jean Hilaire Asté). Являє собою підковоподібну конічну трубку з вузьким спірально відігнутим кінцем, у який вставлено чашоподібний мундштук.

Виготовлявся трьох строїв: басовий, альтовий (діапазон по 3 октави) і контрабасовий (діапазон 2,5 октави)[3]. Найпопулярнішим був басовий офіклеїд, однак до середини XIX століття його витіснила туба; нині зрідка використовується в духових, переважно військових оркестрах деяких європейських країн (Франції, Італії) та країн Південної Америки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2009-09-12. Процитовано 2011-03-31. 
  2. Краткий музыкальный словарь[недоступне посилання з Май 2019][недоступне посилання]
  3. а б Музыкальный словарь[недоступне посилання з Май 2019][недоступне посилання]

Література[ред. | ред. код]

  • Офиклеид // Музыкальная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — Т. 4. — С. 136.