Охапкін Олександр Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Ігорович Охапкін
Олександр Охапкін, 4 березня 2015 року.jpg
Олександр Охапкін
Народження 28 січня 1962(1962-01-28) (56 років)
  м. Житомир, УРСР УРСР
Громадянство Україна Україна
Жанр живопис, іконопис
Навчання Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрямок Ікона поставлена на національну основу

Олекса́ндр І́горович Оха́пкін (нар. 28 січня 1962, Житомир) — сучасний український живописець, що працює переважно в галузі іконопису, чи, більш точно, «хатньої ікони»[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Олександр Охапкін на занятті, 12 березня 2015 року
Іконостас і розписи Свято-Покровського кафедрального собору Олександрії

Олександр Охапкін народився 28 січня 1962 року в Житомирі.

Середню художню освіту отримав у Дніпропетровському художньому училищі, де навчався у 19781982 рр. Після закінчення училища два роки працював вчителем у дитячій художній школі міста Олександрії, з 1982 по 1984 рік.

У 1984 році вступив на факультет живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчання в художньому інституті закінчив у серпні 1990 року, після чого повернувся до Олександрії, де продовжив вчителювання в місцевій художній школі.

Нині Олександр Охапкін мешкає в Олександрії, працює викладачем в Олександрійській дитячій художній школі. В цьому місті він виконував замовлення новозбудованих церков, для яких писав ікони і брав участь у розписі церковних інтер'єрів.

Родина[ред.ред. код]

Охапкін одружений, виховує доньку.

Творчість[ред.ред. код]

Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства. В його творах талановито синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасного виконання, такий стиль називають творчою іконою поставлену на національну основу.

Мистецтвознавці називають творчість Олександра Охапкіна «релігійною поезією у фарбах». За словами професора історії мистецтва Київської духовної академії Дмитра Степовика, Олександр Охапкін:

« Не хоче просто наслідувати давні ікони, хоч і не бажає радикально віддалятися від традиції закладеної, ще в Римській та Візантійській імперіях. У своїх творах прагне знайти золоту середину — між традицією і його власною філософською налаштованістю щодо ікони як одного з феноменів сприйняття Бога і Його святих через бачення[2].  »

Картини художника виставлялись на багатьох виставках в Україні і за кордоном. Вони зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних збірках Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі, Італії та інших країн. Його ікони також прикрашають різні українські церкви, зокрема, Церкву святого Володимира в Парижі та Собор святого Юра у Львові[3], київську церкву Святого Миколая на Аскольдовій могилі, церкви Олександрії та Кропивницького[4]. Ним виконано ікони для іконостасу церкви з с. Конори у Національному музеї народної архітектури та побуту України, Пирогів (Київ).

Ось слова на адресу Олександра Охапкіна громадської діячки, мецената, співачки та власниці арт-холу «Кайрос» Ольги Богомолець:

« Вже багато років в кожній дитячій кімнаті у мене є ікона-картина від Олександра Охапкіна. Діти вибирали їх самі. Ікони-картини дозволяють наповнити простір добротою, радістю, теплом, світлом та любов'ю до рідного краю [2].  »

Працює художник також і в жанрах натюрморту, пейзажу, портрету[5].

Спільно з Степаном Ніколенком він виконав живописні панно, дерев'яні та металопластикові композиції для приміщення Олександрійської дитячої бібліотеки ім. Юрія Гагаріна, написав ікони та сюжетні композиції для Свято-Покровського кафедрального собору та церкви Святих Анастасії і Федора в Олександрії, ікони та сюжетні композиції для церкви Петра і Павла в Кропивницькому[6].

Крім того він займається ілюстраторською роботою, співпрацював з видавництвом імені Олени Теліги.

Виставки[ред.ред. код]

Виставки (до 2003 року)[ред.ред. код]

Деякі виставки після 2003 року[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Покрова.jpg
Пісня янгола.jpg
Україна (Охапкін).jpg
Покрова Пісня янгола Україна

Примітки[ред.ред. код]

Посилання і джерела[ред.ред. код]