Охапкін Олександр Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Ігорович Охапкін
Олександр Охапкін
Народження28 січня 1962(1962-01-28) (62 роки)
м. Житомир, УРСР УРСР
КраїнаУкраїна Україна
Жанрживопис, іконопис
НавчанняНаціональна Академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьхудожник
НапрямокІкона, поставлена на національну основу

Олекса́ндр І́горович Оха́пкін (нар. 28 січня 1962, Житомир) — сучасний український живописець, що працює переважно в галузі іконопису, чи, більш точно, «хатньої ікони»[1], заслужений художник України.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Олександрійська дитяча художня школа
Олександр Охапкін на занятті, 12 березня 2015 року
Іконостас і розписи Свято-Покровського кафедрального собору Олександрії

Олександр Охапкін народився 28 січня 1962 року в Житомирі.

Середню художню освіту отримав у Дніпропетровському художньому училищі, де навчався у 19781982 рр. Після закінчення училища два роки працював вчителем у дитячій художній школі міста Олександрії, з 1982 по 1984 рік.

У 1984 році вступив на факультет живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчання в художньому інституті закінчив у серпні 1990 року, після чого повернувся до Олександрії, де продовжив вчителювання в місцевій художній школі.

Нині Олександр Охапкін мешкає в Олександрії, працює викладачем в Олександрійській дитячій художній школі. В цьому місті він виконував замовлення новозбудованих церков, для яких писав ікони і брав участь у розписі церковних інтер'єрів.

Родина

[ред. | ред. код]

Охапкін одружений, виховує доньку.

Творчість

[ред. | ред. код]

Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства. В його творах талановито синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасного виконання, такий стиль називають творчою іконою поставлену на національну основу.

Мистецтвознавці називають творчість Олександра Охапкіна «релігійною поезією у фарбах». За словами професора історії мистецтва Київської духовної академії Дмитра Степовика, Олександр Охапкін:

Не хоче просто наслідувати давні ікони, хоч і не бажає радикально віддалятися від традиції закладеної, ще в Римській та Візантійській імперіях. У своїх творах прагне знайти золоту середину — між традицією і його власною філософською налаштованістю щодо ікони як одного з феноменів сприйняття Бога і Його святих через бачення[2].

Картини художника виставлялись на багатьох виставках в Україні і за кордоном. Вони зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних збірках Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі, Італії та інших країн. Його ікони також прикрашають різні українські церкви, зокрема, Церкву святого Володимира в Парижі та Собор святого Юра у Львові[3], київську церкву Святого Миколая на Аскольдовій могилі, церкви Олександрії та Кропивницького[4]. Ним виконано ікони для іконостасу Церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Національному музеї народної архітектури та побуту України, Пирогів (Київ).

Ось слова на адресу Олександра Охапкіна громадської діячки, мецената, співачки та власниці арт-холу «Кайрос» Ольги Богомолець:

Вже багато років в кожній дитячій кімнаті у мене є ікона-картина від Олександра Охапкіна. Діти вибирали їх самі. Ікони-картини дозволяють наповнити простір добротою, радістю, теплом, світлом та любов'ю до рідного краю [2].

Працює художник також і в жанрах натюрморту, пейзажу, портрету[5].

Спільно з Степаном Ніколенком він виконав живописні панно, дерев'яні та металопластикові композиції для приміщення Олександрійської дитячої бібліотеки ім. Юрія Гагаріна, написав ікони та сюжетні композиції для Свято-Покровського кафедрального собору та церкви Святих Анастасії і Федора в Олександрії, ікони та сюжетні композиції для церкви Петра і Павла в Кропивницькому[6].

Крім того він займається ілюстраторською роботою, співпрацював з видавництвом імені Олени Теліги.

У 2006 році вийшов документальний фільм про Олександра Охапкіна «Заквітчана вічність», виробництва телерадіокомпанії «Глас»[7].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президента України від 25 червня 2016 року № 276 про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України Почесне звання «Заслужений художник України» було присвоєно викладачу Олександрійської дитячої художньої школи Олександру Охапкіну[8].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

- Лауреат Першої Святомихайлівської виставки — конкурсу, 1997 р.

- Подяка від Міжнародного фонду ім. Кирила Стеценка, 1999 р.

- Подяки від Музею народної архітектури та побуту України, починаючи з 1999 р. по теперішній час

- Подяка директора Будинку вчителя, м. Київ, 2001 р.

- Подяка директора обласного краєзнавчого музею, 2001 р.

- Грамота управління культури Кіровоградської облдержадміністрації, 2001 р.

- Грамота від начальника відділу культури, 2002 р.

- Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України, 2002 р.

- Подяка Київського міського голови, 2002 р.

- Грамота управління культури Кіровоградської облдержадміністрації, 2002 р.

- Подяка Національного університету «Києво-Могилянська академія», 2002 р.

- Подяка від міського голови, 2003 р.

- Почесна грамота Київського міського голови та нагрудний знак «Знак Пошани», 2003 р.

- Подяка першого заступника міського голови, 2004 р.

- Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, 2004 р.

- Диплом «Олександрієць року» у номінації «Талант року», 2005 р.

- Диплом Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії, нагороджено орденом «Святої Марії», 2007 р.

- Подяка Громади святих апостолів Петра та Павла Української Православної церкви Київського патріархату, 2007 р.

- Грамота Міністерства культури та туризму України, 2007 р.

- Почесна Грамота за участь в Міжнародному культурологічному симпозіумі « Українська ікона. Іконописне мистецтво діаспори», 2007 р.

- Грамота Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви та орден Преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня, 2008 р.

- Почесна Грамота управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, 2012 р.

- Почесна відзнака-медаль «Батьківщина Тараса Шевченка» с. Шевченкове, Звенигородського району Черкаської області, вересень 2014 р.

- Грамота Військових частин ЗСУ за пересувні виставки художніх полотен «Пресвята Богородице! Захисти Україну!», 20142015 р.

- Грамота товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, 2015 р.

- Подяка від начальника управління культури і туризму Олександрійської міської ради, 2015 р.

- Медаль «Трудова слава» Міжнародною Академією МАРТІС «Золота фортуна», грудень 2015 р. — Грамота та медаль до 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата, с. Погоня Тисменицького району Івано-Франківської області, 17 листопада 2017 р.[9]

Виставки

[ред. | ред. код]

Виставки (до 2003 року)

[ред. | ред. код]

Деякі виставки після 2003 року

[ред. | ред. код]
  • 31 січня — 14 лютого 2012 р. — виставка «Домашні ікони Олександра Охапкіна» арт-холі «Кайрос» Ольги Богомолець[3][10]
  • 2013 р — Київський коледж з посиленої військової та фізичної підготовки
  • 2013 р — бібліотека № 35, м. Київ
  • 2013 р — Український Фонд Культури
  • 2014 р — Національній Банк України
  • 2014 р — Національний будівельний університет, м. Київ
  • 2014 р — Національний університеті ім. Драгоманова, м. Київ
  • 10 жовтня — 7 листопада 2014 р. — виставка у Канівському музеї Тараса Шевченка
  • 2015 р — бібліотека ім. Адама Міцкевича, м. Київ
  • 2016 р — с. Зоря Донецької області
  • 2016 р — Національний музей літератури України, м. Київ
  • 2016 р — м. Вугледар Донецької області (для військових)
  • 2017 р — Національний музей-заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», с. Шевченкове Черкаської області
  • 2017 р — м. Обухів
  • 17 березня 2017 р — галерея «Єлисаветград», м. Кропивницький
  • 2017 р — бібліотека ім. Д.Чижевського, м. Кропивницький
  • 2017 р — галерея «АртШик», м. Вінниця.
  • 2017 р — Кіровоградський обласний художній музей
  • 2018 р — с. Денихівка, Тетіївський район Київської області
  • 2018 р — м. Тетієв, Київської області
  • 22 березня15 квітня 2018 р. — виставка «Дзвонять дзвони Великодні» у арт-холі Олександрійської міської центральної бібліотеки ім. О. С. Пушкіна, Олександрія[11]

З травня 2014 року твори Олександра Охапкіна: портрет Тараса Шевченка, полотна «Материнство», «Миколай Чудотворець», «Розстріляне Відродження», «Мироносиця Руси-України» перебували під час проведення всіх заходів, які проводив «Мистецький спецназ» для воїнів-захисників. На благодійних засадах портрет «Т. Г. Шевченко» та полотно «Кобзар» передано в Національний Шевченківський музей в м. Каневі. Полотно «Материнство» — в музей-заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». Картини «Неопалима чаша» та «Миколай Чудотворець» передані на аукціон для потреб воїнів АТО. Полотна: «Мирослава» та «Думи мої, літа мої…» — в музей Тараса Шевченка в Пекіні (Китай). Портрет «Героя України Євгена Березняка» — у Київський коледж з посиленої військової та фізичної підготовки.

Галерея

[ред. | ред. код]
Покрова Україна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Іконосвіт Олександра Охапкіна [Архівовано 2019-03-24 у Wayback Machine.] Слово Просвіти
  2. а б Виставка ікон Олександра Охапкіна відкриється в галереї "Кайрос"
  3. а б «Домашні ікони» Олександра Охапкіна ВІДЕО
  4. Олександр Охапкін бачить Бога у вишитій сорочці[недоступне посилання з липня 2019] Алла Топчій, «Українське Слово»
  5. Галерея «Єлизаветград»
  6. Олександрійський художник виставив свої роботи на розсуд кіровоградців. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 березня 2012.
  7. Заквітчана вічність. Документальний фільм
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 276/2016 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України
  9. У Погоні відзначено 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата, 800-ліття монашества в Погоні та 240-річчя коронації ікони Божої Матері. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  10. Іконосвіт Олександра Охапкіна. До 14 лютого можна побачити персональну виставку відомого художника газета День
  11. Событие, которого мы ждали

Посилання і джерела

[ред. | ред. код]