Охапкін Олександр Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Ігорович Охапкін
Олександр Охапкін, 4 березня 2015 року.jpg
Олександр Охапкін
Народження 28 січня 1962(1962-01-28) (56 років)
м. Житомир, УРСР УРСР
Громадянство Україна Україна
Жанр живопис, іконопис
Навчання Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрямок Ікона, поставлена на національну основу
Премії
Заслужений художник України

Олекса́ндр І́горович Оха́пкін (нар. 28 січня 1962, Житомир) — сучасний український живописець, що працює переважно в галузі іконопису, чи, більш точно, «хатньої ікони»[1], заслужений художник України.

Життєпис[ред.ред. код]

Олександр Охапкін на занятті, 12 березня 2015 року
Іконостас і розписи Свято-Покровського кафедрального собору Олександрії

Олександр Охапкін народився 28 січня 1962 року в Житомирі.

Середню художню освіту отримав у Дніпропетровському художньому училищі, де навчався у 19781982 рр. Після закінчення училища два роки працював вчителем у дитячій художній школі міста Олександрії, з 1982 по 1984 рік.

У 1984 році вступив на факультет живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчання в художньому інституті закінчив у серпні 1990 року, після чого повернувся до Олександрії, де продовжив вчителювання в місцевій художній школі.

Нині Олександр Охапкін мешкає в Олександрії, працює викладачем в Олександрійській дитячій художній школі. В цьому місті він виконував замовлення новозбудованих церков, для яких писав ікони і брав участь у розписі церковних інтер'єрів.

Родина[ред.ред. код]

Охапкін одружений, виховує доньку.

Творчість[ред.ред. код]

Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства. В його творах талановито синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасного виконання, такий стиль називають творчою іконою поставлену на національну основу.

Мистецтвознавці називають творчість Олександра Охапкіна «релігійною поезією у фарбах». За словами професора історії мистецтва Київської духовної академії Дмитра Степовика, Олександр Охапкін:

« Не хоче просто наслідувати давні ікони, хоч і не бажає радикально віддалятися від традиції закладеної, ще в Римській та Візантійській імперіях. У своїх творах прагне знайти золоту середину — між традицією і його власною філософською налаштованістю щодо ікони як одного з феноменів сприйняття Бога і Його святих через бачення[2]. »

Картини художника виставлялись на багатьох виставках в Україні і за кордоном. Вони зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних збірках Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі, Італії та інших країн. Його ікони також прикрашають різні українські церкви, зокрема, Церкву святого Володимира в Парижі та Собор святого Юра у Львові[3], київську церкву Святого Миколая на Аскольдовій могилі, церкви Олександрії та Кропивницького[4]. Ним виконано ікони для іконостасу церкви з с. Конори у Національному музеї народної архітектури та побуту України, Пирогів (Київ).

Ось слова на адресу Олександра Охапкіна громадської діячки, мецената, співачки та власниці арт-холу «Кайрос» Ольги Богомолець:

« Вже багато років в кожній дитячій кімнаті у мене є ікона-картина від Олександра Охапкіна. Діти вибирали їх самі. Ікони-картини дозволяють наповнити простір добротою, радістю, теплом, світлом та любов'ю до рідного краю [2]. »

Працює художник також і в жанрах натюрморту, пейзажу, портрету[5].

Спільно з Степаном Ніколенком він виконав живописні панно, дерев'яні та металопластикові композиції для приміщення Олександрійської дитячої бібліотеки ім. Юрія Гагаріна, написав ікони та сюжетні композиції для Свято-Покровського кафедрального собору та церкви Святих Анастасії і Федора в Олександрії, ікони та сюжетні композиції для церкви Петра і Павла в Кропивницькому[6].

Крім того він займається ілюстраторською роботою, співпрацював з видавництвом імені Олени Теліги.

У 2006 році вийшов документальний фільм про Олександра Охапкіна «Заквітчана вічність», виробництва телерадіокомпанії «Глас»[7].

Державні нагороди[ред.ред. код]

Указом Президента України від 25 червня 2016 року № 276 про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України Почесне звання «Заслужений художник України» було присвоєно викладачу Олександрійської дитячої художньої школи Олександру Охапкіну[8].

Відзнаки[ред.ред. код]

- Лауреат Першої Святомихайлівської виставки — конкурсу, 1997 р.

- Подяка від Міжнародного фонду ім. Кирила Стеценка, 1999 р.

- Подяки від Музею народної архітектури та побуту України, починаючи з 1999 р. по теперішній час

- Подяка директора Будинку вчителя, м. Київ, 2001 р.

- Подяка директора обласного краєзнавчого музею, 2001 р.

- Грамота управління культури Кіровоградської облдержадміністрації, 2001 р.

- Грамота від начальника відділу культури, 2002 р.

- Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України, 2002 р.

- Подяка Київського міського голови, 2002 р.

- Грамота управління культури Кіровоградської облдержадміністрації, 2002 р.

- Подяка Національного університету «Києво-Могилянська академія», 2002 р.

- Подяка від міського голови, 2003 р.

- Почесна грамота Київського міського голови та нагрудний знак «Знак Пошани», 2003 р.

- Подяка першого заступника міського голови, 2004 р.

- Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, 2004 р.

- Диплом «Олександрієць року» у номінації «Талант року», 2005 р.

- Диплом Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії, нагороджено орденом «Святої Марії», 2007 р.

- Подяка Громади святих апостолів Петра та Павла Української Православної церкви Київського патріархату, 2007 р.

- Грамота Міністерства культури та туризму України, 2007 р.

- Почесна Грамота за участь в Міжнародному культурологічному симпозіумі « Українська ікона. Іконописне мистецтво діаспори», 2007 р.

- Грамота Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви та орден Преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня, 2008 р.

- Почесна Грамота управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, 2012 р.

- Почесна відзнака-медаль «Батьківщина Тараса Шевченко» с. Шевченкове, Звенигородського району Черкаської області, вересень 2014 р.

- Грамота Військових частин ЗСУ за пересувні виставки художніх полотен «Пресвята Богородице! Захисти Україну!», 20142015 р.

- Грамота товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, 2015 р.

- Подяка від начальника управління культури і туризму Олександрійської міської ради, 2015 р.

- Медаль «Трудова слава» Міжнародною Академією МАРТІС «Золота фортуна», грудень 2015 р. — Грамота та медаль до 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата, с. Погоня Тисменицького району Івано-Франківської області, 17 листопада 2017 р.[9]

Виставки[ред.ред. код]

Виставки (до 2003 року)[ред.ред. код]

Деякі виставки після 2003 року[ред.ред. код]

  • 31 січня — 14 лютого 2012 р. — виставка «Домашні ікони Олександра Охапкіна» арт-холі «Кайрос» Ольги Богомолець[3][10]
  • 2013 р – Київський коледж з посиленої військової та фізичної підготовки
  • 2013 р – бібліотека №35, м. Київ
  • 2013 р – Український Фонд Культури
  • 2014 р – Національній Банк України
  • 2014 р – Національний будівельний університет, м. Київ
  • 2014 р – Національний університеті ім. Драгоманова, м. Київ
  • 10 жовтня — 7 листопада 2014 р. — виставка у Канівському музеї Тараса Шевченка
  • 2015 р – бібліотека ім. Адама Міцкевича, м. Київ
  • 2016 р – с. Зоря Донецької області
  • 2016 р – Національний музей літератури України, м. Київ
  • 2016 р – м. Вугледар Донецької області (для військових)
  • 2017 р – Національний музей-заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», с. Шевченкове Черкаської області
  • 2017 р – м. Обухів
  • 17 березня 2017 р – галерея «Єлисаветград», м. Кропивницький
  • 2017 р – бібліотека ім.Д.Чижевського, м. Кропивницький
  • 2017 р – галерея «АртШик», м. Вінниця.
  • 2017 р – Кіровоградський обласний художній музей
  • 2018 р – с. Денихівка, Тетіївський район Київської області
  • 2018 р – м. Тетієв, Київської області
  • 22 березня15 квітня 2018 р. — виставка «Дзвонять дзвони Великодні» у арт-холі Олександрійської міської центральної бібліотеки ім. О. С. Пушкіна, Олександрія[11]

З травня 2014 р твори Олександра Охапкіна: портрет Тараса Шевченка, полотна «Материнство», «Миколай Чудотворець», «Розстріляне Відродження», «Мироносиця Руси-України» перебували під час проведення всіх заходів, які проводив «Мистецький спецназ» для воїнів-захисників. На благодійних засадах портрет «Т.Г.Шевченко» та полотно «Кобзар» передано в Національний Шевченківський музей в м. Каневі. Полотно «Материнство» – в музей-заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». Картини «Неопалима чаша» та «Миколай Чудотворець» передані на аукціон для потреб воїнів АТО. Полотна: «Мирослава» та «Думи мої, літа мої…» – в музей Тараса Шевченка в Пекіні (Китай). Портрет «Героя України Євгена Березняка» – у Київський коледж з посиленої військової та фізичної підготовки.

Галерея[ред.ред. код]

Покрова.jpg
Пісня янгола.jpg
Україна (Охапкін).jpg
Покрова Пісня янгола Україна

Примітки[ред.ред. код]

Посилання і джерела[ред.ред. код]