Охорона здоров'я в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Медичні заклади[ред.ред. код]

Станом на березень 2009

Показники[ред.ред. код]

Станом на березень 2009

  • Потужність лікарняних закладів по всіх міністерствах і відомствах сьогодні становить 436,4 тис. ліжок.
    • Заклади МОЗ мають 403 тис. ліжок,
    • Департамент з питань виконання покарань, має 11 тис. ліжок,
    • Академії медичних наук підпорядковано 7,5 тис. ліжок.
  • Амбулаторно-поліклінічні заклади розраховані на 957,1 тис. відвідувань за зміну.
    • МОЗ має мережу амбулаторно-поліклінічних закладів, які розраховані на 890,7 тис. відвідувань за зміну.
    • Мінтрансзв'язку — на 2-му місці
    • Департамент з питань виконання покарань забезпечує 5,8 тис. відвідувань за зміну
    • В закладах Академії медичних наук можуть проконсультуватися близько 5 тис. пацієнтів за зміну.

Всього в охороні здоров'я у 2008 працювало 207,9 тис. лікарів, із них 82% у системі МОЗ, решта — у відомчій медицині. Дефіцит лікарських кадрів сягнув 48 тисяч осіб. Забезпеченість лікарями по галузі — 45,2 на 10 тис. населення. З них безпосередньо надають медичну допомогу 26,7 лікарів (на 10 тис. населення), що значно нижче від середньоєвропейського рівня.

Медична реформа в Україні[ред.ред. код]

Розпорядженням КМУ від 30 листопада 2016 р. № 1013-р «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я» була схвалена Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров'я, а Міністерству охорони здоров'я разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади у місячний строк доручено розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації даної Концепції.[1]

Пропонується створення біля 100 госпітальних округів до 2018 року.

Фінансування[ред.ред. код]

В 2008 зведений бюджет системи охорони здоров'я України становив 23,8 мільярда гривень (9% цієї суми було спрямовано на фінансування відомчої медицини).

Щорічне фінансування закладів охорони здоров'я інших міністерств та відомств (не МОЗ) сягало 2,2 млрд грн. За ці кошти медичну допомогу отримують 4,4 млн населення, або 9% населення України, тут задіяно 27 тис. лікарів та 57,5 тис. середнього медичного персоналу

Загальні видатки на охорону здоров'я у структурі ВВП України сягнули 6,5% (3,5% — за рахунок держбюджету, решта — з місцевих бюджетів.) Для порівняння — в Європейському регіоні — 7,7% ВВП, а в Євросоюзі — 8,7% ВВП.

Однак у розрахунку на душу населення за паритетом купівельної спроможності у доларах США загальні витрати на національну систему охорони здоров'я в Україні у 5,5 разу нижчі, ніж у Європейському регіоні. Польща виділяє у кілька разів більше, ніж наша влада.

Загальний обсяг (сума державних та приватних) витрат на охорону здоров’я в Україні у 2014 році становив 7,4 відсотка валового внутрішнього продукту. Це нижче, ніж в середньому в країнах - членах ЄС (9,5 відсотка валового внутрішнього продукту у 2013 році), але приблизно стільки ж, і навіть дещо більше, ніж, наприклад, у сусідніх Польщі та Румунії (6,7 та 5,3 відсотка валового внутрішнього продукту у 2013 році відповідно). Однак, якщо в середньому у 2013 році в країнах - членах ЄС частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров’я становила 76 відсотків (у Польщі та Румунії відповідно майже 70 та 80 відсотків), в Україні ситуація з розподілом тягаря фінансування охорони здоров’я між громадянами і державою є набагато важчою для населення - у 2014 році згідно з даними, наведеними у статистичному бюлетені “Національні рахунки охорони здоров’я України”, державні витрати в цій сфері становили лише 51,7 відсотка, дуже незначні додаткові платежі було покрито шляхом приватного медичного страхування та міжнародної донорської підтримки. Тому майже 46 відсотків витрат (або понад 54,1 млрд. гривень) було сплачено безпосередньо пацієнтами з власних кишень в момент отримання медичних послуг або придбання лікарських засобів.[1]

Смертність[ред.ред. код]

У 2007 і 2008 — 16,4 випадку на 1000 населення. При цьому ряд областей має набагато вищі коефіцієнти смертності: Чернігівська — 21,1%, Сумська і Кіровоградська — 18,6, Донецька — 18,1, Луганська — 17,9%. Від'ємний природний приріст в 2008 спостерігався в усіх областях України, окрім Закарпатської і Рівненської областей та Києва.

Структура причин смерті в 2008

  • хвороби системи кровообігу — 63,7% у структурі всіх причин смертності
  • новоутворення — 12,0%,
  • зовнішні причини смерті — 8,0%. В

Рівень малюкової і материнської смертності в 2008

  • 10,3 на 1000 народжених живими, що на 6,3% менше, ніж у 2007 році.
  • 76 випадків материнської смерті, що становить 14,9 на 100 тис. народжених живими. Рівень материнських втрат у Сумській області — 36,9, у Чернівецькій — 36, у Миколаївській — 29,9, у Кіровоградській — 28,4, у Київській — 24,7 та в АР Крим — 25,8.

Хвороби[ред.ред. код]

Протягом 2012 зареєстровано

  • 25,3 мільйона відвідувань з приводу серцево-судинних і судинно-мозкових хвороб.
  • виявлено 152,9 тис. нових випадків злоякісних новоутворень — 329,1 на 100 тисяч.
  • Всього онкохворих зареєстровано понад 934 тисячі, за останніх п'ять років цей показник зріс майже на 23%.
  • офіційно зареєстровано понад 141 тис. випадків ВІЛ/СНІД, у тому числі 15,2 тис. випадків смерті від захворювань на СНІД.

Первинна допомога[ред.ред. код]

  • Кількість закладів первинної меддопомоги на 10 тис. населення в нас учетверо менша, ніж у країнах ЄС: у нас — 1,2, у них — 4,9.
  • Чисельність лікарів первинної ланки у півтора разу менша, ніж у країнах Євросоюзу.

Вторинна допомога[ред.ред. код]

  • Число лікарень — 0,63 на 10 тис. населення, а в ЄС — 0,31.
  • Загальна кількість ліжок більша у півтора разу, тоді як кількість ліжок інтенсивної терапії в нас удесятеро менша, ніж у країнах ЄС.
  • Середня тривалість перебування в лікарні у нас — 12,8 дня проти 9,2 в ЄС.

Статистика[ред.ред. код]

Медичні заклади в Україні[2]
Кількість лікарняних закладів, одиниць Кількість лікарняних ліжок, одиниць Забезпеченість лікарняними ліжками на 1000 осіб, одиниць/1000 осіб Кількість поліклінік, одиниць Потужність поліклінік, відвідувань за зміну Кількість фельдшерсько-акушерських пунктів, одиниць
2000 3 258 465 970 9,5 7 430 972 960 16 354
2002 3 109 465 026 9,7 7 440 979 563 16 020
2004 2 933 450 741 9,6 7 662 987 298 15 689
2006 2 891 444 325 9,6 7 876 998 262 15 354
2008 2 853 437 281 9,5 8 818 987 394 15 167
Лікарі та середній медичний персонал[3]
Кількість лікарів усіх спеціальностей, осіб Забезпеченість лікарями, на 1000 осіб, осіб/1000 осіб Кількість середнього медичного персоналу, осіб Забезпеченість середнім медперсоналом, на 1000 осіб, осіб/1000 осіб
2000 226 320 4,6 540 999 11,0
2002 224 177 4,7 525 597 11,0
2004 223 349 4,7 522 286 11,1
2006 224 942 4,8 493 232 10,6
2008 221 603 4,8 464 302 10,1

Санітарно-епідеміологічна служба[ред.ред. код]

Санаторно-курортна справа[ред.ред. код]

Кількість санаторно-курортних (оздоровчих) закладів[4]
Всього санаторії пансіонати з лікуванням санаторії-профілакторії пансіонати відпочинку бази відпочинку
2000 3 327 480 69 377 228 2 010
2002 3 242 474 70 334 290 2 010
2004 3 268 472 59 311 266 2 033
2006 3 164 468 52 277 266 1 976
2008 3 073 465 53 262 270 1 916

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Історія медицини / Верхратський С. А. – К.: Здоров’я, 2011. – 352 с.
  • Історія фармації Галичини (ХІІІ-ХХ ст.) / Бенюх Н. Ф. – Львів, 1999. – 216 с.
  • Медицина в Україні : біобібліогр. словник. Додатк. вип. XVIII - перша половина ХІХ ст. / М-во охорони здоров'я України, Держ. наук. мед. б-ка. - К. : Телеоптик, 2002. - 136 с.
  • Медицина в Україні. Медична біографістика. Випуск 2. Друга половина ХІХ століття. Літери А-К. Біобліографічний словник. – К., В-во українського фітосоціологічного центру, 2005. – 616 с.
  • Технології збереження здоров'я у соціальній сфері : навч. посіб. / Л. Є. Клос; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2015. - 247 c. - Бібліогр.: с. 240-244.
  • Українські лікарі. Біобібліографічний довідник. Кн 1.: Естафета поколінь національного відродження / П. Пундій. – Львів-Чикаго, 1994. – 327 с.
  • Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи : Біогр. нариси та бібліогр. / Я. Ганіткевич; Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. Львів. від-ня, Всеукр. лікар. т-во. - Л., 2002. - 544 c.
  • Podręcznik do ustawy o ubiezpieczeniu robotników na wypadek choroby / A. Turzański. – Lwów, 1904. – 698 s.
  • Olpiński J. Zbór ustaw i rozporządzeń zdrowotnych obowiązujacych w Król. Galicji і Lodomeryi z W. Ks. Krakowskim / J. Olpiński. – T. 3. – Tarnopol, 1880. – 378 s.