Охорона праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) — це:

  1. Порушення техніки безпеки - електромонтер Миколаївобленерго, виліз на поручні підйомної люльки під час ремонту високовольтної ЛЕП
    система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини під час трудової діяльності;
  2. чинна (що діє на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів) система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, які забезпечують збереження здоров'я і працездатність людини під час праці.
  3. дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

Законодавство про працю містить норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.

Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також, державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгіртехнагляд, Держенергонагляд тощо).

Див. також: Охорона і безпека праці в гірничій промисловості України.

[1] Кількість смертельних нівечень, під час виконання професійних обов'язків, у США з 1992 по 2014 рік. Примітка: Статистичні дані за 2001 рік не враховують смерті, пов'язані з терактами 11 вересня.

[2] Історія[ред. | ред. код]

Дослідження і дотримання безпеки та гігієни праці, є відносно недавнім явищем. Оскільки робітничі рухи, виникли у відповідь на стурбованість працівників, через вплив промислової революції, здоров'я робітників, почало розглядатися як питання пов'язане з працею.

Для прикладу, у Великій Британії, фабричні закони початку дев'ятнадцятого століття (з 1802 року), виникли через побоювання з приводу поганого здоров'я дітей, які працювали на бавовняних фабриках: Закон 1833 року, утворив спеціальну професійну інспекцію заводу. Початкові повноваження інспекції, полягали в обмеженні робочого часу в текстильній промисловості для дітей та молоді (започатковані для запобігання хронічній надмірній роботі, яка визначалася як провідна, що веде до погіршення здоров'я та нівечень, і непрямим чином, до великої кількості нещасних випадків). Проте, за наказом фабричної інспекції від 1844 року, додатковий акт, який передбачав подібні обмеження на час роботи жінок у текстильній промисловості, ввів вимогу щодо охорони машин (але тільки в текстильній галузі та лише в тих областях, до яких міг бути доступ жінок або дітей).

1840 року, Королівська комісія опублікувала власні висновки про стан справ працівників гірничодобувної промисловості, які документально підтвердили жахливо небезпечне становище, у якому вони повинні були працювати, та велику частоту нещасних випадків. Ця комісія спричинила громадське обурення, у підсумку якого, було прийнято Закон про копальні від 1842 року. Цей акт встановив інспекцію для кар'єрів і вугільних шахт, що призвело до багатьох переслідувань порушників, та підвищення рівня безпеки, а до 1850 року, інспектори вже мали змогу входити та перевіряти приміщення на свій розсуд.

Отто фон Бісмарк, 1883 року, вперше ввів Законодавство про соціальне страхування та 1884 року, перший Закон про відшкодування працівникам — єдиний такого роду, у західному світі. Подібні акти пізніше також, з'являються в інших країнах, частково у відповідь на робітничі хвилювання.

Щодо радянських часів, то 1936 року, 16-а партійна конференція ВКП (б), яка прийняла програму розвитку СРСР (Україна — одна з засновниць ООН, до 1991 року, на правах союзної держави, входила до складу Радянського Союзу) на багато років, у частині вдосконалення системи надання медичної допомоги населенню країни, у першому пункті постанови, присвяченого цій темі, прописала потребу вирішення завдання ліквідації професійних захворювань, а у другому — різкого зниження виробничого травматизму. І почалася «боротьба». Виробничий травматизм 1937 року відносно 1936 року, на більшості підприємств знизився на 43-55%. Дані про первинно поставлені діагнози «професійне захворювання» та «виробничий травматизм», стали таємними. Від п'ятирічки до п'ятирічки загальна кількість первинно поставлених діагнозів «професійне захворювання», скорочувалася на 23-25%.

Вперше за багато років, під час перебудови (1987 року) у СРСР, було оприлюднено дані про первинно поставлені діагнози «професійна хвороба» за 1985 рік. Вони виявилися досить приголомшливими — 12 700 випадків. Але цього-ж року, діагноз з профзахворювань у США, було поставлено більш ніж в 137 000 випадках. До того-ж окремі фірми (наприклад, Форд, Крайслер, тощо) були оштрафовані на багато мільйонів доларів за приховування окремих випадків професійних уражень. Таким чином, поставлене ВКП (б) завдання про «боротьбу» з професійними хворобами, було так би мовити, «вирішено».

Охорона праці та безпека за надзвичайних подій в машинобудуванні[ред. | ред. код]

Охорона праці — це система правил і заходів, які забезпечують безпечну роботу на даному виробництві. При роботі на металорізальному верстаті необхідно передбачити ряд вимог, які б дозволили працівнику виконувати поставлене перед ним завдання в умовах, які передбаченні конструкторськими документами.

Основними заходами, які зменшують або попереджають травматизм при роботі на дільниці є автоматизація або механізація технологічного процесу.

додав до передньої частини слова "безпеки", склад "не"
Знак небезпеки "Електрична напруга" (DIN 4844-W 8) на електрощиті

Крім цього на верстатах встановлюють захисні кожухи на вузлах, які передбачають крутні моменти. Всі захисні кожухи з внутрішнього боку, фарбуються в жовтий колір (сигнальний), а ззовні, наноситься знак безпеки за ГОСТ 12.4.025-86 (рівнобічний трикутник жовтого кольору з вершиною доверху, в чорній рамці і знаком оклику посередині). Під знаком встановлено таблицю з написом «При ввімкненому верстаті не відкривати».

Для орієнтовної оцінки шуму приймають показник, який називається «рівнем шуму» і вимірюється за шкалою «А» шумоміра. Допустимий рівень шуму в приміщеннях, в тому числі і цехах холодної обробки по СН 245-79 становить 71-90 Дб.

Основними заходами, які захищають працівників від шкідливих дій шуму і вібрацій, є установка верстата на віброопори.

Правильне визначення площі дільниці, визначає правильну організацію робочого місця згідно з науковою організацією праці. Завдяки цьому, зменшується утома робітників і знижується ймовірність травматизму.

Кожне робоче місце обладнане інструментальною тумбочкою і дерев'яною підставкою, а для видалення стружки з верстата, застосовують спеціальні вмонтовані у верстат шнекові і магнітні транспортери, а на свердлильних верстатах — спеціальні гачки і щітки.

В цеху застосовується комбіноване освітлення. Освітленість на підлозі при загальному освітленні, повинна бути не менше 150 лк для ламп розжарення (з 2010-х років, повсюдно замінюються на світлодіодні лампи та світильники) та не менше 150 лк для люмінесцентних ламп, незалежно від місцевого освітлення.

Як лікувально-профілактичні заходи передбачено попередній та поточний (не рідше одного разу на рік) медогляди працівників цеху, заборону допуску до вібраційних робіт осіб, молодших 18 років та таких, що мають відповідні проти покази в стані здоров'я, лікувальну гімнастику та масаж рук.

Заходи, спрямовані на підвищення рівня техніки безпеки[ред. | ред. код]

Перед початком роботи на проектованій ділянці, треба перевірити справність устаткування, пристосувань і інструмента, огорож, захисного заземлення, вентиляції. Перевірити правильність складування заготівель і напівфабрикатів. Під час роботи, необхідно виконувати всі правила використання технологічного устаткування, дотримуватися правил безпечної експлуатації транспортних засобів, тари та вантажо-підіймальних механізмів, дотримуватися вказівок про безпечне утримання робочого місця. Під час надзвичайних подій, треба неухильно виконувати всі правила, що регламентують поведінку персоналу під час виникнення аварій і пригод, які можуть призвести до аварій і нещасних випадків. По закінченні роботи, повинно бути вимкнено все електроустаткування, проведено прибирання відходів виробництва та інші заходи, що підтримують безпеку на ділянці. Ділянка має бути оснащена необхідними попереджувальними плакатами, обладнання повинно мати відповідне забарвлення, повинна бути виконана розмітка проїжджої частини,

Засоби особистого захисту

проїздів. Сама ділянка, мусить бути спланована згідно з вимогами техніки безпеки, а саме дотримання: ширини проходів, проїздів, мінімальної відстані між обладнанням. Всі ці відстані, повинні бути не менше припустимих.

Щоб запобігти негативному впливу виявлених небезпечних та шкідливих виробничих факторів на здоров'я працівників, попередити виникнення виробничого травматизму при виконання технологічного процесу виготовлення деталі,

передбачається проведення наступних заходів загального характеру: раціональна організація робочих місць; постійний контроль правильності всіх прийомів праці під час виконання операцій технологічного процесу; своєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів виробничого обладнання та інструменту; підтримання проїздів та проходів в належному стані; належні режими виконання всіх основних та допоміжних операцій технологічного процесу; ефективне використання засобів індивідуального захисту, своєчасна перевірка їх стану, дотримання потрібної (встановленої нормами) частоти їхньої заміни; використання сучасних запобіжних пристроїв і огородження робочих зон; проведення послідовної перевірки стану обладнання та допоміжних пристроїв, тощо.

Заходи, спрямовані на захист довкілля[ред. | ред. код]

На проектованій дільниці виготовлення консольно-опорних деталей, мають місце наступні відходи виробництва:

Для очищення промислових стоків на виробництві діють локальні очисні споруди:

  • мастилозбирачі;
  • фарбозбирачі;
  • станції нейтралізації хімічно забруднених вод;
  • очисні споруди для очищення дощових стоків продуктивністю 254 л/сек.

Довкілля може забруднюватися робочими рідинами, які використовуються в коробках швидкостей та подач, металообробного обладнання, що застосовується для виконання операцій механічної обробки деталі згідно з розробленим технологічним процесом, а також змащувально-охолоджувальними рідинами, які використовуються в процесі обробки для охолодження зони різання. Для запобігання цьому, використані рідини не допускається зливати в загальну каналізацію. Їх потрібно доставляти з метою очищення на спеціальні очисні споруди. Після проведення очищення, приймається рішення щодо подальшого застосування для виробничих потреб. До того-ж, для очищення стоків, передбачаємо використання механічних (відстоювання, фільтрація) та хімічних (нейтралізація, коагуляція) способів очищення. Щоби запобігти забрудненню ґрунтових вод, використаними у металорізальних верстатах робочими рідинами внаслідок низької герметичності систем, передбачаємо проведення попереджувальних оглядів з періодичністю — один раз на пів року. Під час механічної обробки деталі, відбувається пилове забруднення повітря, не лише виробничого басейну, але і зовнішнього повітря. Тому для запобігання цього, може передбачатися застосування загально обмінної вентиляції, а на кожному робочому місці — технічних засобів місцевої вентиляції. За рахунок багатоступеневого очищення, забезпечуємо високий рівень очищення відпрацьованого повітря, а також можливість його часткового подальшого використання в системах рециркуляції. Контроль за станом повітряного середовища у виробничому приміщенні, проводиться санітарною лабораторією.

Захист від нагрітих поверхонь, виробничого обладнання[ред. | ред. код]

Заходом щодо захисту від цього чинника, буде наявність попереджувального знака або плаката, що говорить про те, що при обробці різанням виділяється велика кількість теплоти, або про те, що необхідно працювати в рукавицях.

Захист від ураження електричним струмом[ред. | ред. код]

Див. також: Електробезпека

Основний спосіб захисту від статичної електрики — заземлення устаткування, судин і комунікацій, в яких накопичується статичний заряд, використання спеціального взуття з електропровідною підошвою і інші засоби захисту.

Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:

Пристрої захисного вимкнення вітчизняного виробництва які, у тому числі, спрацьовують на витік струму (пошкодження ізоляції)

Електрозахисні засоби поділяють на:

1. Ізолювальні:

2. Захисні: щити, огородження — клітки, ізолювальні накладки і ковпаки, попереджувальні плакати, пристрої тимчасового заземлення.
3. Запобіжні: респіратори, окуляри, рукавиці тощо.

Справність засобів захисту повинна перевірятися оглядом перед кожним їх застосуванням, а також періодично через 6…36 місяців.

Захист від шуму та вібрації[ред. | ред. код]

Див.також: Звукоізоляція, Будівельна ізоляція

Основні джерела шуму і вібрацій в металорізальних верстатах — динамічні навантаження в зубчастих передачах, що виникають внаслідок певних похибок їх виготовлення, змінність навантаження, сприйманої кульками або роликами в підшипниках кочення, динамічні удари кульок або роликів по нерівностях поверхні бігових доріжок зовнішнього і внутрішнього кілець підшипників і та інше.
Отже, основними шляхами зниження вібрації і шуму металорізальних верстатів є:

  • застосування високоякісних підшипників;
  • малошумних зубчастих передач і електродвигунів;
  • дотримання технологічної дисципліни при виготовленні і складання вузлів верстата;
  • застосування належних конструкцій різального інструменту і пристосувань, жорсткість їх кріплення тощо.


Способи боротьби з шумом, прийнято поділяти на:

  • методи зниження шуму у джерелі його виникнення;
  • методи зниження шуму на шляху його розповсюдження, ЗІЗ від шуму.

Зниження шуму в джерелі його виникнення, досягається шляхом:

  • конструктивної зміни джерела;
  • підвищенням якості балансування;
  • підвищення точності виготовлення деталей;
  • поліпшенням мастила;
  • поліпшенням класу чистоти тертьових поверхонь, тощо.

Методи зниження шуму на шляху його поширення передбачають:

До засобів індивідуального захисту від шуму відносять: протишумові вкладиші, навушники і шоломи.

Під час роботи металорізальних верстатів, які використовуються для основних операцій технологічного процесу механічної обробки деталі, виникають двигтіння, які негативно впливають не лише на здоров'я працівників цеху, але і на точність і довговічність обладнання. Як колективні заходи та засоби захисту від вібрації, вибираємо методи зменшення їх параметрів на шляху поширення вібрацій від джерел їх виникнення, а саме: вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляцію. Використання вібропоглинання, дозволяє нам забезпечити перетворення енергії механічних коливань вібрацій на теплову енергію і досягнути істотного ефекту при боротьбі з вібраціями. Збільшення витрат енергії в системі забезпечуємо за рахунок застосування матеріалів з великим внутрішнім тертям як конструктивних: пластмас, метало гуми, сплавів марганцю, міді та інших, а також нанесенням на поверхні, що двигтять, шару пружно-в'язких матеріалів, які збільшують внутрішнє тертя в коливній системі. Застосуванням віброгасіння, досягаємо зменшення реактивного опору коливної системи. Забезпечуємо його застосування ударних та динамічних віброгасників маятникового, пружинного та плавальних типів. Вони забезпечують перехід кінетичної енергії відносного руху елементів, що контактують, в енергію деформації з поширенням напружень із місця контакту, по елементах, які взаємодіють. Одночасно відбувається розсіювання енергії внаслідок дії сил внутрішнього та зовнішнього тертя. Крім того, динамічні віброгасники, котрі являють собою додаткову коливну систему, яка встановлюється на вібруючому верстаті, збуджують коливання, які знаходяться в протифазі з коливаннями металорізального верстата і забезпечують зведення виниклих коливань до мінімуму. Двигтіння використовуваних металорізальних верстатів, зменшуємо шляхом введення до коливної системи, додаткового пружного зв'язку, який перешкоджає передачі вібрації від вібруючого верстата, до підлоги виробничого приміщення, суміжних верстатів, працівників цеху. Крім того, для захисту від вібрацій, передбачаємо організаційно-технічні заходи, які полягають: в експлуатації обладнання відповідно до встановлених норм та режимів, своєчасному його ремонті та якісному обслуговуванні. Шум, який виникає при роботі металорізальних верстатів, знаходиться у різних октавних смугах. Тому частотний аналіз його, на рівні попереднього проектування, виконати неможливо. Згідно з нормативними вимогами, шум вважається допустимим, якщо вимірювальні рівні звукового тиску у всіх октавних смугах частот нормативних меж (63-8000 Гц) будуть нижчі, за значення, котрі визначаються граничним спектром.

Захист від пилу, газів, пари[ред. | ред. код]

Див. також: Респіратор

Заходи щодо боротьби з пилом на цьому виробництві та його шкідливим впливом на організм людини, проводяться за

наступними напрямками:

  1. Удосконалення технологічного процесу, що усуває утворення пилу;
  2. Автоматизація процесів, за яких утворюється пил;
  3. Застосування МОР, як змочування обробленої поверхні;
  4. Застосування пило-витягувальної вентиляції, вентиляції загального та місцевого призначення;
  5. Негайне прибирання приміщень;
  6. Забезпечення робочих проти-пиловим спецодягом, респіраторами, окулярами та іншими засобами захисту;
  7. Створення на підприємстві умов для забезпечення заходів особистої гігієни.

При впровадженні розробленого технологічного процесу механічної обробки деталі у виробництво, існуватиме пилове забруднення повітря, що негативно впливає на здоров'я працівників та довговічність обладнання. Однак, використання місцевої та загально-обмінної (природної та механічної) систем вентиляції, які забезпечують високий ступінь очищення відпрацьованого повітря від шкідливих домішок, за рахунок його багатоступеневого очищення у відповідних пристроях, дозволяє досягнути істотного покращення складу повітряного середовища виробничого приміщення.

Вміст шкідливих речовин у повітрі, до 01.01.2019 року, регламентується ГОСТ12.1.005 — 88 ССБТ « Общие санитарно — гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Протипожежна профілактика[ред. | ред. код]

Протипожежна профілактика розробляє заходи, спрямовані на попередження пожеж, перекриття шляхів розповсюдження вогню, забезпечення швидкої та безпечної евакуації людей і майна з приміщення.

Безпека в надзвичайних ситуаціях[ред. | ред. код]

Під час використання металообробного обладнання, потрібно обов'язково дотримуватися всіх правил протипожежної безпеки, обумовлених Кодексом цивільного захисту України (раніше, Законом України «Про пожежну безпеку», прийнятим 17 грудня 1993 року). В розрізі дотримання цих вимог, передбачаємо розробку комплексних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки; розробку і затвердження нормативних актів і інструкцій в межах підприємства, де впроваджуватиметься розроблений техпроцес, здійснення постійного контролю за їх дотриманням; забезпечення додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; утримання у справному стані засобів протипожежного захисту і зв'язку, пожежної техніки, обладнання та інвентарю, недопускання використання їх не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж; своєчасне інформування пожежної охорони про

Пожежний кран, до якого приєднується пожежний рукав під час гасіння пожежі

несправність пожежної техніки, системи протипожежного захисту, водопостачання тощо.

На дільницях механічного цеху передбачаємо установку протипожежних щитів, укомплектованих вуглекислотними вогнегасниками, баграми, ломами, відрами, сокирами. Коло щитів передбачаємо установку ящиків з піском, сухість якого регулярно перевіряється. Для гасіння можливих пожеж передбачаємо також використання азбестових покривал.

Для автоматичного виявлення пожеж, передбачаємо оснащення виробничого приміщення, в якому встановлене металообробне обладнання, димових сповіщувачів з різними принципами дії, які своєчасно сповіщають про виниклу пожежу і дають команду на вмикання автоматичної системи гасіння пожежі. Використання спринклерних та дренчерних установок, забезпечує високу ефективність гасіння пожежі.

Техніка безпеки під час робіт на шельфі[ред. | ред. код]

Правила техніки безпеки, які зобов'язують суворо виконувати інструкції, дотримуватись розпоряджень, виконувати виробничі завдання відповідно до затверджених правил, використовувати спеціальний одяг (скафандри, захисні окуляри), справний інструмент, якісні засоби зв'язку при гірничих роботах на шельфі.

Вимоги до підприємства[ред. | ред. код]

Головні пункти, які має виконати підприємство, для відповідності законодавству України у сфері охорони праці:

  1. Створити службу охорони праці.
  2. Розробити та затвердити на підприємстві положення, інструкції та інші акти з охорони праці.
  3. Організувати проведення інструктажів з питань охорони праці.
  4. Забезпечити навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
  5. Подбати про проведення медичних оглядів.
  6. Забезпечити працівників засобами індивідуального захисту, милом, молоком, солоною водою та інше.
  7. Провести атестацію робочих місць.
  8. Налагодити облік нещасних випадків.[1]

[3] Будівництво[ред. | ред. код]

Будівельник, це одна з найнебезпечніших професій у світі, що призводить до більшої смертності на виробництві, ніж у будь-якій іншій галузі як у Європейському Союзі, так і в Сполучених Штатах. 2009 року, смертність від професійних травм серед будівельних робітників, наприклад у США, була майже втричі більшою, ніж для всіх інших працівників. Падіння, є однією з найпоширеніших причин смертельних та несмертельних травм серед будівельників. Належне обладнання задля безпеки, таке як будівельні пояси та захисні огорожі, а також інші заходи: закріплення драбин та

Плакат уряду Гонконгу щодо небезпеки роботи з машинами

перевірка будівельного риштування, можуть скоротити ризик отримання професійних пошкоджень на будівництві. Через те, що надзвичайні пригоди, можуть мати тяжкі наслідки як для працівників, так і для організацій, дуже важливо зберігати здоров'я та безпеку будівельників та дотримуватися вимог з охорони праці щодо будівництва. Законодавство з охорони здоров'я та безпеки у будівельній галузі, передбачає багато правил, інструкцій та положень.

Для прикладу, серед усіх працівників США будівельної галузі, 44% мали незвичні умови роботи (не були постійними працівниками), порівняно з 19% від усієї кількості робітників інших професій, 15% мали тимчасову роботу, порівняно з 7% всіх інших працівників та 55% відчували невпевненість у роботі, порівняно з 32% від загальної кількості інших робітників США. Рівні поширеності впливу фізичних / хімічних небезпек, були особливо високими для будівельного сектору. Серед працівників, які не палять, 24% будівельників піддавалися впливу від пасивного куріння, тоді як лише 10% всіх робітників США, були піддані цьому, в усіх інших галузях економіки.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Працівники сільського господарства, часто піддаються ризику ушкоджень, пов'язаних з роботою: захворювання легенів, втрата слуху через шум, шкірні захворювання, а також деякі види раку, пов'язані з використанням хімікатів або тривалим впливом сонця. У промислово розвинених господарствах, травми часто стаються через використання сільськогосподарської техніки. Для прикладу, найбільш поширеною причиною смертельних нівечень, у сільському господарстві Сполучених Штатів, є перекидання тракторів, що можна запобігти за допомогою захисних конструкцій, які обмежують ризик травмування у таких випадках. Пестициди та інші хімікати, які використовуються у сільському господарстві, також можуть бути небезпечними для здоров'я працівників, а робітники, які зазнають впливу пестицидів, можуть дістати захворювання або вроджені вади. Як галузь, в якій родина, у тому числі діти, зазвичай

Захисна дуга над місцем перебування тракториста

працюють разом, сільське господарство є поширеним джерелом професійних ушкоджень і хвороб серед молоді. Звичайними причинами смертельних травм серед молодих фермерів, є: утоплення, аварії на машині та автомобілі.

2010 року, було визначено підвищені показники, щодо поширення кількох професійних небезпек у сільському, лісовому та рибному господарствах, які можуть негативно вплинути на здоров'я. Ці працівники часто працювали довший час, отже рівень поширеності праці понад 48 годин на тиждень серед робітників, зайнятих у цих галузях, становив 37%, а 24%, працювали понад 60 годин на тиждень. З усіх працівників цих галузей, 85% часто працювали на відкритому повітрі порівняно з 25% всіх робітників США. Крім того, 53% часто піддаються впливу газу, пилу або парів, порівняно з 25% всіх робітників США.

Нанотехнології[ред. | ред. код]

Нанотехнологія, є прикладом нової, відносно неперевіреної технології. Швейцарське опитування ста тридцяти восьми компаній, що використовують або виробляють наночастинкові речовини, 2006 року дало сорок заповнених анкет. Шістдесят п'ять відсотків компаній-респондентів заявили, що не мали офіційного переліку оцінки ризику під час роботи з наноматеріалами. Нанотехнології, вже представляють нові проблеми для фахівців з охорони праці, які стануть ще важчими, оскільки наноструктури стануть більш складними. Розмір частинок робить більшість стримувальних засобів та індивідуального захисту, неефективними. Значення токсичності для великорозмірних промислових речовин, виявляються неточними через особливу природу наночастинок — з огляду на зменшені розміри наночасток, їх відносна

Непроникний ковпак для роботи з наноматеріалами - приклад інженерного контролю, використовуваного для захисту робітників

площа поверхні, різко зростає, чим значно збільшує будь-який каталітичний ефект або хімічну реактивність відносно відомих значень для макроречовин. Це представляє новий набір проблем у найближчому майбутньому, щоби переосмислити сучасні підходи щодо захисту здоров'я та добробуту робітників, які працюють з наноматеріалами, для котрих більшість звичайних засобів контролю, не придатні.

Визначення небезпеки[ред. | ред. код]

Визначення або оцінка небезпеки, є важливим кроком у загальному аналізі ризиків та задля усунення небезпек. Саме там, якнайближче до джерела (розташування ризику), наскільки це можливо, виявляється, оцінюється та визначається / усувається, певна робоча небезпека. У міру того, як змінюються технології, ресурси, соціальні очікування чи нормативні вимоги, дослідження ризиків, все більше зосереджується на джерелі небезпеки. Таким чином, керування небезпеками, є динамічною програмою профілактики. Програми, засновані на досліді небезпек, також мають таку перевагу, що вони не називають або не передбачають наявність «прийнятних ризиків» на робочому місці. Програма на основі небезпеки, може не усунути всі ризики, але також, не приймає «задовільних», та все-таки ризикованих висновків. До того-ж, оскільки ті, хто виявляють небезпеки та досліджують ризики, зазвичай є керівниками, а ті, хто піддається ризикам, є іншою групою — працівниками, підхід, що ґрунтується на оцінці ризику, може подолати суперечку, притаманну підходу, основаному на порівнянні небезпек.

Інформація, яка повинна бути зібрана з джерел, мусить застосовуватися до окремого виду робіт, від якого можуть виникнути небезпеки. Як згадувалося раніше, прикладами цих джерел, є: співбесіда з людьми, які працювали у небезпечних умовах, опис та аналіз минулих небезпечних подій, а також офіційні звіти про роботу та виниклі при цьому ризики. З них, особисті співбесіди, можуть бути найбільш значущими для визначення: незареєстрованих практик, пригод, небезпек та інших відповідних даних. Після того, як інформація буде зібрана з переліку джерел, треба зберігати її у цифровому вигляді (для швидкого пошуку) та мати фізичний набір тих-же даних, щоби вони були більш доступними (наочними). Один новітній спосіб показати складну записану інформацію про небезпеки — історична картка визначення небезпек, яка перетворює дані про ризики, на простий у використанні, графічний формат.

Всесвітній день з безпеки та охорони праці[ред. | ред. код]

Див. також: День пам'яті працівників

28 квітня Міжнародна організація праці відзначає "Всесвітній день безпеки та здоров'я" для підвищення обізнаності про безпеку на робочому місці. Щорічно, з початком від 2003 року, він зосереджується на певній області та створює розголос, навколо визначеної теми.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гогіташвілі Г. Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В. М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 367 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Текст]: підруч. / В. Ц. Жидецький. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. — 336 с. — ISBN 966-8013-11-5
  • Основи охорони праці в підрозділах МНС України : навч. посіб. / В. А. Батлук, Б. О. Білінський, В. В. Ковалишин, О. Л. Мірус ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Л. : Афіша, 2011. – 505, [3] с. : іл. – Бібліогр.: с. 503-505 (31 назва). – ISBN 978-966-325-157-8
  • Охорона праці : Навч. посіб. / Я. І. Бедрій, Є. О. Геврик, І. Я. Кіт, О. С. Мурін, В. М. Єнкало; ред.: Є. О. Геврик; Укр. держ. лісотехн. ун-т. - Л., 2000. - 280 c. - Бібліогр.: с. 277-279.
  • Охорона праці в галузі комп'ютингу : підручник / Л. А. Катренко, А. В. Катренко ; [за наук. ред. В. В. Пасічника] ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Л. : Магнолія 2006, 2012. – 544 с. : іл. – (Комп'ютинг). – Бібліогр.: с. 541-543 (59 назв). – ISBN 978-617-574-049-1
  • Охорона праці (лісопаркове господарство) : навч. посіб. / І. А. Березовецька, І. О. Трунова, А. П. Березовецький, І. П. Пістун. – Л. : Ліга-Прес, 2012. – 496 с. : іл. – Бібліогр.: с. 479-489 (153 назви). – ISBN 978-966-397-133-5
  • Пістун І. П та ін. Охорона праці (Законодавство. Організація роботи): навчальний посібник / Пістун І. П., Березовецька О. Г., Трунова І. О. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 648 с.
  • Измеров Н.Ф., Кириллов В.Ф. - ред. Гигиена труда. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — С. 13-14. — 592 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-9704-1593-1.