Оцінювання нерухомості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Оці́нювання нерухо́мості, оцінка власності чи оцінка[1] землі це встановлення офіційної ціни на нерухомість з видачею відповідного сертифіката. Офіційна ціна зазвичай наближена до ринкової ціни. Така оцінка потрібна, оскільки операції з нерухомістю не є такими ж простими як, скажімо, з цінними паперами, і трапляються рідше. Будь-яка власність має бути оцінена. Однак вартість нерухомості значно відрізняється залежно від розташування — це важливий фактор в процесі оцінки. Отже, неможливо створити якусь біржу, чи централізований аукціон на землю (на відміну, наприклад, від фондових бірж на ринку цінних паперів, валютних ринках тощо). Ця характерна ознака об'єкта передбачає необхідність таких спеціалістів як оцінювачі[2]. Оцінювач складає письмовий звіт щодо вартості майна клієнта. Такі звіти використовуються банками для видачі іпотечних кредитів, земельним кадастром під час продажу чи передачі власності (для сплати податку). Іноді оцінку незалежно замовляють обидві сторони (набувач і відчужувач власності) щоб встановити рівноважну ціну.

З листопада 2013 року була спроба перетворити оцінку на корупційну монополію. Кабінету Міністрів України прийняв постанову від 4 березня 2013 р. № 231 “Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства”. Але після зміни Кабінету Міністрів України дану постанову відмінили постановою від 21 серпня 2014 р. № 358.[3]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фінанси Це незавершена стаття з фінансів.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Нерухомість Це незавершена стаття про нерухомість.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.