Очільники Львова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міські голови Львова — очільники міста Львів.

Самоврядування на маґдебурзькому праві: від заснування Львова до 1786[ред. | ред. код]

Війти Львова[ред. | ред. код]

Церемоніальний меч львівських війтів з гербом міста роботи майстра Івана Венгрина з Серета — Львів, 1577 р.

Війтівський уряд був першим з інститутів маґдебурзького права, який принесла з собою німецька громада, присутня у Львові від його заснування. На початковому етапі історії міста війт займався не лише судовими, а усіма адміністративними справами, пов'язаними з життям Львова. За Д. Зубрицьким, 1287 р. у Львові (та Володимирі) були війти[1]. До нас дійшла згадка про Бертольда Штехера, ймовірно, першого міського війта за часів короля Лева І та його сина Матеуса, що теж був війтом міста.

Посаду війта У Львові могли передати в спадок і продати до часів Владислава Опольчика, який 7 листопада 1378 р. надав Львову привілей на обрання війта міськими райцями: "...Передаємо і даруємо дарунком вічно та непорушно уряд війта... у Львові".[2]. Першим обраним війтом Львова став Андреас Зоммерштайн (Зоммерштейн), засновник Замарстинова[3]. В 1388 р. цей привілей підтвердив Владислав Ягайло[2].

З того часу провідну роль в місті почав відігравати уряд бурмистра, а юрисдикція війта стосувалася лише справ, де виступали свідки, що складали присягу. Війт очолював лаву — судовий орган міста. Символом його був меч, що висів у обраного за плечима. Цей клейнод урочисто несли перед бургомістром міста Лева на всіх святкових заходах.[4]

Війти Львова (список)[ред. | ред. код]

У списку вказані відомі війти Львова від від заснування міста і до скасування посади війта після габсбурзької реформи місцевого самоврядування в Галичині в 1786 р.
Список складений на основі даних скомпільованих Мироном Капралем[5]. До списку включені також війти, які не згадуються у праці Мирона Капраля, проте є відомі з інших джерел (з вказівкою на джерело). В XIV—XVI ст. війта вибирала міська рада з-поміж лавників або райців. Починаючи з 1613 р. війта вибирали виключно з-поміж міських райців.

Бурмистри Львова[ред. | ред. код]

Бурґомістра вибирали з членів міської ради (спершу 6, пізніше 12). Серед відомих львівських бурґомістрів (бурмистрів) того часу, зокрема:

Бурмистри Львова (список)[ред. | ред. код]

У списку вказані відомі бурмистри Львова від від заснування міста і до скасування виборів бурмистра міською радою після габсбурзької реформи місцевого самоврядування в Галичині в 1786 р.
Список складений на основі даних скомпільованих Мироном Капралем[11]. До списку включені також бурмистри, які не згадуються у праці Мирона Капраля, проте є відомі з інших джерел (з вказівкою на джерело).

Королівство Галичини та Володимирії в складі Габсбурзької монархії[ред. | ред. код]

Церемонійний ланцюг президента Львова, що передавався від попередника до наступника. Золотар Ян Яжина, 1892 р.

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії в 1772 р., система міського самоврядування заснована на маґдебурзькому праві діяла ще деякий час. Втім, 31 серпня 1786 р. маґдебурзьке право перестало діяти у Львові. Зрештою, в 1805 р. міський маґістрат втратив право обирати бурмістра, якого відтак призначав австрійський уряд та губернаторство (намісництво). В цей період Львовом керували:

1867 року Австро-Угорщина отримала конституцію, а 1870 року Львів отримав статус, що сприяв вільному розвитку культури. Міську раду почали обирати шляхом виборів. Вирішальним фактором для обрання до ради був достаток або освіта. Активну участь у виборах почали брати громадські організації. У цей час міська рада перейшла на вищий щабель ординації — маґістрат (міський уряд) — і змогла ним керувати.

Після 1870 року Львовом керували президенти:

Польська Республіка[ред. | ред. код]

Починаючи з 27 травня 1934 року, самоврядування Львова почали обирати шляхом демократичних виборів. Рада складалася з 72 осіб (радних): президент, три віце-президенти, 12 лавників, решта — радники. За давньою традицією, серед віце-президентів завжди був один русин і один єврей.

З цього періоду відомі імена наступних президентів Львова:

Друга світова війна (СРСР і Німецький Рейх)[ред. | ред. код]

Радянська окупація (1939-1941)[ред. | ред. код]

17 вересня 1939 СРСР напав на Польщу. Під час радянської окупації Західної України посада президента Львова була скасована. Натомість була запроваджена посада Голови Тимчасового управління, а з листопада 1939 року — голови міської ради (міськвиконкому) Львова. Реальна влада зосереджувалася в руках першого секретаря міського комітету комуністичної партії.

Голова міської ради (міськвиконкому)

Перший секретар міського комітету (міськкому) КП(б)У

Німецька окупація (1941—1944)[ред. | ред. код]

Посадники

Шттадтгауптмани

СРСР[ред. | ред. код]

Голови міськвиконкому

Перші секретарі міського комітету (міськкому) КПУ

Україна[ред. | ред. код]

Міські голови Львова:

1990-1994 Великий герб Львова.png  Василь Шпіцер
1994-2002 Водник Василий Куйбида.JPG  Василь Куйбіда
2002-2005 Lyubomyr Bunyak.jpg  Любомир Буняк
2005-2006 Zinoviy Siryk.jpg  Зиновій Сірик виконувач обов'язків у зв'язку зі звільненням з посади Львівською міською радою Любомира Буняка
2006-до нині  AndriiSadovyi.JPG  Андрій Садовий

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zubrycki D. Kronika miasta Lwowa. — Lwow, 1844
  2. а б Привілеї міста Львова (XIV—XVIII ст.). — 2-е виправлене видання (електронний варіант) / Упорядн. М. Капраль; Наук. ред.: Я. Дашкевич, Р. Шуст. Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Львівський національний університет ім. І. Франка. — Львів, 2010. — 544 с. — (Львівські історичні пам'ятки. — Т. I.)
  3. Бартоломей Зіморович. «Потрійний Львів. Leopolis Triplex», Пер. з латин. Н. Царьової; Наук. комент. І.Мицька; Відп. ред. О. Шишка. — Львів: «Центр Європи», 2014. — с.81 — ISBN 966-7022-30-7.
  4. Львів'яни обирають війта. http://1256.lviv.ua (українська). 13.07.2015. 
  5. Myron Kapral, Urzędnicy miasta Lwowa w XIII—XVIII wieku, Toruń 2008, Wydawnictwo Adam Marszałek, ss. 420 ; (Spisy Urzędników Miejskich z Obszaru Dawnej Rzeczypospolitej, Śląska i Pomorza Zachodniego, T. 7, Ziemie Ruskie ; z. 1: Lwów
  6. * Бартоломей Зіморович. «Потрійний Львів. Leopolis Triplex», Пер. з латин. Н. Царьової; Наук. комент. І.Мицька; Відп. ред. О. Шишка. — Львів: «Центр Європи», 2014. — с.81 — ISBN 966-7022-30-7.
  7. Історія Львова в документах і матеріалах: збірник документів і матеріалів / Упорядн.: У. Я. Єдлінська, Я. Д. Ісаєвич, О. А. Купчинський, О. А. Кірсанова, Я. С. Лялька, Ф. І. Стеблій, С. М. Трусевич, Л. С. Федоришин. Ред. кол.: М. В. Брик (відп. ред.), Н. Ф. Врадій, Я. Д. Ісаєвич, С. А. Макарчук, Л. М. Мінаєва, Ф. І. Стеблій (заст. відп. ред.), М. П. Тесленко. АН Української РСР. Інститут суспільних наук; Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові; Державний архів Львівської області. ‒ К. : Наукова думка, 1986. ‒ C. 19.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с Janeczek, Andrzej. Spis urzędników, książka zażaleń : Z powodu pracy Myrona Kaprala «Urzędnicy miasta Lwowa w XIII—XVIII w., Spisy urzędników miejskich z obszaru dawnej Rzeczypospolitej, Śląska i Pomorza Zachodniego», t. VII: «Ziemie Ruskie», z. l: «Lwów».
  9. Петришак Б. Родина Ґобелів (Ґебелів) в інтелектуальному середовищі Львова періоду пізнього середньовіччя // Архіви України. — 2015. — Вип. 5—6 (299) (вересень-грудень). — C. 76—85.
  10. Ziembicki W. Dybowicki (Dybowiecki, Dybowicz) Stanisław (†1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 35—36. (пол.)
  11. Myron Kapral, Urzędnicy miasta Lwowa w XIII—XVIII wieku, Toruń 2008, Wydawnictwo Adam Marszałek, ss. 420 ; (Spisy Urzędników Miejskich z Obszaru Dawnej Rzeczypospolitej, Śląska i Pomorza Zachodniego, T. 7, Ziemie Ruskie ; z. 1: Lwów
  12. Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa .— Lwów: 1844.— S. 10. (пол.)
  13. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego Bernardyskiego… — Lwów, 1870. — Т. 4. — S.50. (лат.) (пол.)
  14. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego Bernardyskiego… — Lwów, 1870. — Т. 4. — S.59. (лат.) (пол.)
  15. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego Bernardyskiego… — Lwów, 1870. — Т. 2. — S.70. (лат.) (пол.)
  16. * Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego Bernardyskiego… — Lwów, 1870. — Т. 4. — S.96. (лат.) (пол.)
  17. Гуль О. Виступ львівського міщанства проти зловживань міської ради в першій чверті XVI століття / О. Гуль // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2013. — Вип. 6. — С. 5-18.
  18. Ілько Лемко. Історія Львівської Ратуші історичний нарис Текст Ілько Лемко ; худож. оформл. Г. Беглярова - Львів Апріорі 2008 - 128 с. ISBN: 978-966-8154-02-3
  19. Економічні привілеї міста Львова XV—XVIII ст.: привілеї та статути ремісничих цехів і купецьких корпорацій / Упор. М. Капраль, наук . ред. Я. Дашкевич, Р. Шуст. — Львів, 2013. — 2-е виправлене видання. -С.-149, 373
  20. Ілько Лемко. Історія Львівської Ратуші історичний нарис Текст Ілько Лемко ; худож. оформл. Г. Беглярова - Львів Апріорі 2008 - 128 с. ISBN: 978-966-8154-02-3
  21. а б Гошко Т. Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (XVI — початок XVII ст.). — Львів, 2002. — 255 с.
  22. Козицький А., Білостоцький С. Кримінальний світ старого Львова. – Львів: Афіша, 2001. – С. 81 – 81.
  23. Władysław Łoziński. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku (1903) — s.74
  24. Jaworski F. Ratusz lwowski. — Lwów : Wydawnictwo Towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1907. — S. 57
  25. Економічні привілеї міста Львова XV—XVIII ст.: привілеї та статути ремісничих цехів і купецьких корпорацій / Упор. М. Капраль, наук . ред. Я. Дашкевич, Р. Шуст. — Львів, 2013. — 2-е виправлене видання. -С.-118, 123—124
  26. * Franciszek Jaworski. Obrona Lwowa, 1655 r.: wspomnienie dziejowe w 250 rocznicę oblężenia miasta przez moskali i kozaków. — Lwów, 1905.-S.18
  27. а б в Piotr Borek. Samuel Kazimierz Kuszewicz — lwowianin z wyboru. Lwów: miasto, społeczeństwo, kultura: studia z dziejów Lwowa. T. 5, Ludzie Lwowa / pod red. Kazimierza Karolczaka. — Kraków: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2005. — S. [11]-36.
  28. A. Czołowski. Pogląd na organizację i działalność dawnych władz miejskich do 1848 r., w: Miasto Lwów w okresie samorządu 1870–1895- Lwów, 1896, S.56-57

Джерела[ред. | ред. код]