Ошель (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ошель
54°49′17″ пн. ш. 48°44′07″ сх. д. / 54.82138900002777859° пн. ш. 48.735278000027776102° сх. д. / 54.82138900002777859; 48.735278000027776102Координати: 54°49′17″ пн. ш. 48°44′07″ сх. д. / 54.82138900002777859° пн. ш. 48.735278000027776102° сх. д. / 54.82138900002777859; 48.735278000027776102
Країна  Росія
Розташування Тетюський район
Тип городище

Ошель. Карта розташування: Росія
Ошель
Ошель
Ошель (Росія)
Мапа

Ошель (тат. Ашли, чув. Ішлĕ[1][2]) — середньовічне місто в Волзькій Булгарії (X — XIII століття). Археологічні залишки міста — Богдашскінського городища (Тетюський район, Республіка Татарстан) в Російській Федерації є об'єктом культурної спадщини федерального значення.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Ошель згадується у зв'язку з військовим походом Святослава Всеволодовича, брата великого князя Юрія Всеволодовича, в Воскресенському, Никонівському, Лаврентіївському, Тверському, Холмогорському, Симеонівському літописах, Степенній книзі біля 1220 року. В ході цього походу місто було захоплене і спалене. Відродитися місто не змігло і припинило своє існування в 1236 році. Археологічні залишки міста — Богдашскінського городища, розташовані в 0,9 км на північ від села Богдашкіно (Тетюський район, Республіка Татарстан)[3]. Є також висловлена ульянівським істориком Радієм Губайдулловим гіпотеза про локалізацію залишків міста Ошель на місці Староалейкінського городища, розташованого на правому березі Свіяги у селі Старе Алейкіно Ульяновського району Ульяновської області.

Археологічні дослідження Богдашкінського городища[ред. | ред. код]

Богдашкінське городище, як історико-археологічна пам'ятка було відкрито в 1909 році Г. Н. Ахмаровим. У 1949-50 рр. було обстежено Н. Ф. Калініним. У 1954 році обстеження було продовжено Т. А. Хлєбніковою. У 1988—1990 рр. досліджувалося І. Л. Ізмайловим.

Опис Богдашкінського городища[ред. | ред. код]

Городище розташоване на північ від села Богдашкіно, на рівнині між ярами, що йдуть з півночі на південь, і виходять до річки Кільна (права притока річки Свіяга). Городище має підквадратну форму, орієнтовану кутами по сторонах світу. Загальна площа городища становить 770 000 м². У південно-західній частині городища збереглися сліди цитаделі. Цитадель мала розміри 500 × 200 м і була з внутрішньої сторони укріплена двома ровами і валом між ними.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юмарт Г. Ф. Ишлӗ хули.
  2. Юмарт Г. Ф. Ешĕл мар, Ишлĕ. — «Хыпар», № 86, 2007, май, 3.
  3. Остатками Ошеля долгое время считали Янтиковское городище.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. История татар с древнейших времен: В 7 т. — Казань : РухИл, 2006. — С. 195—196. — ISBN 5-903099-01-7.
  2. Татарская энциклопедия: В 6 т. — Казань : Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2002. — С. 417—418. — ISBN 5-85247-035-X.
  3. Татарская энциклопедия: В 6 т. — Казань : Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2008. — С. 566. — ISBN 978-5-902375-05-0.
  4. Губайдуллов Р. З. Про середньовічних торгових шляхах в Ульяновському Поволжі // Биляр і Волзька Булгарія: Вивчення та охорона археологічних пам'яток. Тези наукової конференції. — Казань, 1997. — С. 25-26.
  5. Губайдуллов Р. З. Військова кампанія 1183 року в Середньому Поволжі і деякі питання етнічної історії Волзької Булгарії // Історико-етнографічні дослідження Самбірського Поволжя. — Ульяновськ, 2002. — С. 5-18.