П'яннє
| село П'яннє | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район/міськрада | Млинівський |
| Рада/громада | Радянська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 5623886801 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1523 |
| Населення | 544 |
| Площа | 14,2 км² |
| Густота населення | 38,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35113 |
| Телефонний код | +380 3659 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°37′50″ пн. ш. 25°34′23″ сх. д. / 50.63056° пн. ш. 25.57306° сх. д.Координати: 50°37′50″ пн. ш. 25°34′23″ сх. д. / 50.63056° пн. ш. 25.57306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
213 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35186, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. П'яннє, вул. Молодіжна, 8, тел. 5-11-15 |
| Карта | |
  П'яннє | |
 П'яннє | |
| Мапа | |
П'яннє (до 2016 р. — Радянське) — село в Україні, в Млинівському районі Рівненської області.
Населення становить 545 осіб.
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
У селі бере початок річка П'яне, ліва притока Зборів.
Історія та сучасність[ред. | ред. код]
Перші дані про поселення зафіксовані 1443 та 1481 роками. Причому в акті від 24 квітня 1482 року село має назву «П'ян». Привілей литовського князя Казимира ІV від 1447 року прив'язував селян до феодальних володінь. Селян прикріплювали до земельного наділу і зобов'язували відбувати панщину.
Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, окремі козацькі загони проходили територією села у 1648—1651 роках. Проте про участь жителів села у цій війні в архівах свідчень не знайдено.
До кінця XVІІІ ст. село П'яння перебувало у складі Волинського воєводства, що перебувало під владою панської Польщі.
Після 1795 року (після ІІІ поділу Речі Посполитої) село входить до Волинського намісництва, яке перебувало у складі Російської держави. У 1797 році намісництво перейменовано у Волинську губернію, а населений пункт віднесено до Дубенського повіту.
У 1887 році в селі було відкрито церковно-приходську школу. Спочатку навчання в ній велось російською, а згодом польською мовою (з 20-х років ХХ ст.). Навчання було платним, тому освіту здобували лише діти заможних селян.
У грудні 1993 року, після виходу зі складу Острожецької сільради, сільську раду утворено в Радянському (нині П'яннє).
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 626 осіб, з яких 315 чоловіків та 311 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 722 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,17 % |
| російська | 0,69 % |
Органи влади[ред. | ред. код]
Радянська сільська рада.
У підпорядкуванні сільської ради села: П'яннє, Зборів.
Сільський голова: Гордійчук Тарас Миколайович (2015 рік)
Освіта[ред. | ред. код]
Радянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Культура[ред. | ред. код]
- Будинок культури села Радянське (збудований в 1974 році)
- Публічно-шкільна бібліотека села Радянське
У 1947 році в будинку Миколи Климовича Базилюка було відкрито першу хату-читальню, фонд якої нараховував 150 книг.
У 1951 році, в приміщенні старого сільського клубу в с. Радянське було відкрито бібліотеку.
У 1975 році в селі відкрито нове приміщення клубу, де розмістилась і бібліотека. В наступному році почали створювати алфавітний та тематичний каталоги. Книжковий фонд бібліотеки того часу становив близько 2 тисяч книг.
У 2002 році було проведено реорганізацію бібліотечної системи: сільські бібліотеки були об'єднані з шкільними.
На даний час публічно-шкільна бібліотека функціонує в приміщенні клубу с. Радянське. Фонд налічує понад 6,5 тисяч примірників, обслуговується 500 читачів.
Медицина[ред. | ред. код]
Фельдшерсько-акушерський пункт села П'яннє
Релігія[ред. | ред. код]
Свято-Параскевська православна церква Київського патріархату
Уродженці села[ред. | ред. код]
- Базилюк Марія — журналіст, працює в м. Київ
- Гордійчук Андрій Миколайович — український науковець, декан факультету культури і мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, професор, кандидат педагогічних наук.
- Кособуцька Галина Пилипівна — директор Рівненського міського медико-реабілітаційного центру для інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату
- Сидорук Іван Іванович — заступник Генерального прокурора Російської Федерації
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
Література[ред. | ред. код]
Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть. Фрагмент літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 155—157.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
