П'ятигори (Білоцерківський район)
| село П'ятигори | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Громада | Тетіївська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32020210210055322 |
| Облікова картка | П'ятигори |
| Основні дані | |
| Засноване | 1579[2] |
| Населення | ▼ 1623 (01.07.2021)[1] |
| Площа | 5,712 км² |
| Поштовий індекс | 09841 |
| Телефонний код | +380 4560 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°20′23″ пн. ш. 29°54′32″ сх. д. / 49.33972° пн. ш. 29.90889° сх. д.Координати: 49°20′23″ пн. ш. 29°54′32″ сх. д. / 49.33972° пн. ш. 29.90889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
237 м |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Тетіїв |
| Відстань до залізничної станції |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Сікорського, 3, с. П'ятигори, Київська обл., 09841 |
| Карта | |
  П'ятигори | |
 П'ятигори | |
| Мапа | |
| |
|
| |
П'яти́гори — село в Україні, у Тетіївській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване на обох берегах річки Молочна (притока Росі) за 18 км на схід від міста Тетіїв. Населення становить 1 623 особи (станом на 1 липня 2021 р.).
Історія[ред. | ред. код]
Дата заснування села Триножина, спадкового володіння українського панського роду 15-16 ст. Красносельських, невідома. В документах уперше згадується 1579 р., коли Юхно і Роман Красносельські діляться панськими маєтками - Криківцями, Триножином і Ольбачевом.
Четверо синів Юхна Краснопольського через часті татарські напади змушені у 1596 році продати свої спустошені володіння могутньому князеві Янушеві Острозькому.
Він перейменував Триножин на П'ятигори Пустинні, збудував тут укріплення для захисту від татар. Після купівлі Острозьким ще й Тетієва ці маєтки, названі Тетіївщиною, увійшли до Острозької ординації. 1620 року вся ординація перейшла до поріднених з Острозькими князів Заславських.
У роки Хмельниччини П'ятигори з 1649 р. були сотенним містечком Білоцерківського полку. Давні укріплення козаки зміцнили валом і ровом. 1655р. поблизу містечка, на так званому Дрижиполі, відбулася велика битва військ Б. Хмельницького й В. Шереметєва з польським військом і татарами, наскільки запекла, що за словами літописця, "трупом жілнірським козаки отаборились, бо не тилко вдень, але й уночі билися рукопаш". За три дні гетьман вивів уперед гармати і піхоту й почав наступ на польський табір. Зазнавши великих втрат, полки з татарами відступили.
Згодом власниками П'ятигір були Сангушки, Ледуховські, Островські.
В роки Коліївщини під П'ятигорами відбувся бій гайдамаків з російським загоном підполковника Бринка. Після придушення повстання в містечку проводили масові страти гайдамаків.
Після поділу Польщі 1793 р. й захоплення Правобережжя Росією, з 1796 року короткий час П'ятигори були повітовим містом, центром П'ятигірського повіту. Проте вже 1800 року центр повіту було перенесено у місто Тараща і повіт названо Таращанським.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі П'ятигірської волості Таращанського повіту Київської губернії, мешкало 2163 особи, налічувалось 350 дворів, існували православна церква, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, лікарня, 4 постоялих двори, 3 постоялих будинки, 35 лавок, 3 кузні, водяний та кінний млини, 2 шкіряних заводи[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4383 особи (2108 чоловічої статі та 2275 — жіночої), з яких 2915 — православної віри, 1385 — юдейської[4].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,12% |
| російська | 1,59% |
Сучасність[ред. | ред. код]
Основними сільгосппідприємствами, що забезпечують мешканців роботою, є СВК «П'ятигори» та П'ятигірський відділок ДП ДГ «Шевченківське». У П'ятигорах добре розвинена соціальна інфраструктура — є 2 корпуси школи, дитячий садок «Горобинонька», будинок культури, амбулаторія, відділення Ощадбанку, пошта, 2 філії Тетіївської бібліотеки.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Успенська церква (1821 рік, пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 950).
- П'ятигірський парк (XIX ст., парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення). У парку знаходиться колишня садиба Ліпковських 2 пол. ХІХ ст.
- Садибний будинок (кін. XIX ст., пам'ятка архітектури місцевого значення).
- Магазин (кін. XIX ст., пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 94-кв)
- Пам'ятний знак жертвам Голодомору (пам'ятка історії місцевого значення)
- Братська могила радянських воїнів і пам'ятник воїнам-односельцям (пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 877)
- Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні (пам'ятка історії місцевого значення)
- Пам'ятник Герою Радянського Союзу С. Х. Сікорському (пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення)
-
Магазин (станом на червень 2016 року) -
Магазин (станом на липень 2020 року) -
Вид на парк (червень 2020 року) -
Садибний будинок (травень 2010 року) -
Флігель в парку (травень 2010 року) -
Пам'ятник воїнам-односельцям і братська могила радянських воїнів -
Пам'ятний знак жертвам Голодомору -
Пам’ятний знак Героям Небесної Сотні -
Пам’ятник С.Х. Сікорському
Відомі люди[ред. | ред. код]
В селі народився Сікорський Степан Харитонович (нар.1918 — † 1943) — Герой Радянського Союзу.[6]
Похований Марков Микола Анатолійович (1960—2016) — український громадський діяч та волонтер.
Сухенко Юрій Григорович (30 вересня 1951, м. Вишнівець, Тернопільської області, СРСР — 12 березня 2020 - 69 років) — закінчив П'ятигірську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, український науковець, академік, фахівець у галузі харчової промисловості, доктор технічних наук (1999), професор (2003).
Погорілий Леонід Володимирович — (13 вересня 1934, с. Черепин, Тетіївського району - 26 вересня 2003 - 69 років) — закінчив П'ятигірську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, доктор технічних наук, академік Української академії аграрних наук, Академії інженерних наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, член Асоціації сільськогосподарських інженерів США , видатний спеціаліст вітчизняного сільгоспмашинобудування, фундатор системного підходу до методології випробувань сільськогосподарської техніки .
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вулиця Київська -
Старостинський округ -
Школа -
Дитсадок -
Будинок культури -
Амбулаторія, пошта, відділення Ощадбанку -
Господарчий магазин -
Аптека та магазин -
Ставок на річці Молочна
._%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.jpg)
._%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg)
._%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg)
._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BA.jpg)
._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8.jpg)
._%D0%90%D0%BC%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%88%D1%82%D0%B0.jpg)
._%D0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%96%D0%BC.jpg)
._%D0%90%D0%BF%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0.jpg)
._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
- П'ятигори — прогулянка селом, повний обліт. 4K
- Сніжні П'ятигори з висоти. 4K
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ Тетіївської міської територіальної громади (PDF).
- ↑ Мартиролог, Київська, 1062
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ (рос.) Герои страны.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка с. П'ятигори в Facebook
- Історичні відео про с. П'ятигори
- Офіційний сайт с. П'ятигори
- Piatyhory // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 61. (пол.).— S. 61-63. (пол.)
- Moje wspomnienia 1849-1912 - Leon Lipkowski «Зі спогадів постає картина життя поміщицького дворянства тих років, займаних санів і посад, внеску в країну, побудови потужного сільськогосподарського господарства на основі сучасних рішень. З них постає прекрасна картина повсякденного життя. побут дворянського поміщика на Київщині та Поділлі кінця ХІХ – початку ХХ ст..
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |