П'яткова (Перемиський повіт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
П'яткова
пол. Piątkowa

Piątkowa, kościół panorama.jpg

Координати 49°45′37″ пн. ш. 22°21′42″ сх. д. / 49.760528° пн. ш. 22.361750° сх. д. / 49.760528; 22.361750Координати: 49°45′37″ пн. ш. 22°21′42″ сх. д. / 49.760528° пн. ш. 22.361750° сх. д. / 49.760528; 22.361750

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Дубецько
Перша згадка 1448
Попередні назви П’яткова-Руська (до 1945)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Автомобільний код RPR
П'яткова (Польща)
П'яткова
П'яткова
П'яткова (Підкарпатське воєводство)
П'яткова
П'яткова
Церква святого Дмитра в селі П'яткова
Спалений тартак в селі Пяткова
Римо-католицький костел в селі Пяткова

П'яткова (пол. Piątkowa, до 1945 П'яткова-Руська)  — село в гміні Дубецько Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі.

З 1975 по 1998 роки П'яткова адміністративно належала до Перемишльського воєводства.

Географічне положення[ред.ред. код]

Село розташоване на відстані 8 кілометрів на південь від центру гміни села Дубецько, 30 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 40 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[1] Село розташоване над річкою Явірник (пол. Jawornik), правою притокою Сяну.

Історія[ред.ред. код]

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського.

Перша згадка про П'яткову відноситься до 1448 року. Тоді село було власністю дубецьких Кмітів (пол. Kmitów).

В XVI столітті села перейшло у власність Стадницьких (пол. Stadnickich), пізніше Красіцьких (пол. Krasickich).

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село П'яткова відійшло до імперії Габсбургів.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Село П’яткова Руська входило до Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 2750 жителів, з них 2310 українців-греко-католиків, 310 українців-римокатоликів, 10 поляків і 120 євреїв[2]

В часи Другої світової війни село неодноразово зазнавало нападу польських шовіністичних банд.

Особливо запам'яталося тривожне життя, як нас, українців, поляки мордували нізащо. Польські банди нападали на українські села, різали, мучили українців, забирали все, що попадало їм до рук. Ми лишились голі й босі. Літом то ще півбіди, бо ночували по лісах, а прийшла зима — не будеш в лісі сидіти в снігах на морозі. В лютому місяці 1945 p. як напала банда на село, то думали, що буде кінець усім, але, слава Богу, не всім, а 32 невинно замордували. А другий раз у серпні, тоді люди, хто міг, повтікали в ліси, а банда скаженіла в селі, пів села спалили до 10 години, бо приїхало польське військо і банда змушена була відійти. Прийде до хати, на будь-яку річ покаже: «Цо то єст?», повість до дітей «мув по польські» і прикладом по голові, де попало.
[3]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[4] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[5],[6] Село опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні.

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[7], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[8]

«Скликали збори. Довго ті збори були. Як розійшлися, всі плакали, бо вирішили переселити всіх українців. Люди не згідні були. То як? З діда-прадіда всі на місці працювали, обжилися, а тепер їдь хто-зна куди? Збори робили 5 разів. Нарешті насильно виселили в серпні місяці. Що візьмеш? В кого був кінь, то ще щоне-будь можна було взяти, а коли коня забрали поляки… Приїхав поляк нас із сусідкою забрати, став і заламав руки. Каже: "Як можна їхати?" Все лишається на ліжках, на стінах, буквально все лишається, заходь і живи. Свиня, гуси, кури, січкарня, жорна, плуг, борони, стодола, повна снопів (позвозили снопи з поля), сад, одних яблунь 45, а груші, сливи, черешні, вишні… Я дивувалась, чого мама день і ніч плакала. То можна було розрив серця дістати від такого життя, а тато зробився мовчазним. 14 серпня ми виїхали з села, а приїхали в Тернопільську область, Струсівський р-н, с. Лошнів 14 жовтня. Два місяці в дорозі, ні випрати, ні зварити, голодні, брудні…».
[9]

Населення[ред.ред. код]

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 19.
  3. Переселення українців з Надсяння в 1944–1947 роках у спогадах самих переселенців Спогади переселенки з села П'яткова Брегін Євстахії Григорівни
  4. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору»
  5. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991)
  6. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору»
  7. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  8. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору»
  9. Переселення українців з Надсяння в 1944–1947 роках у спогадах самих переселенців Спогади переселенки з села П'яткова Брегін Євстахії Григорівни

Див. також[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.