П'ятківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село П'ятківка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Бершадський район
Рада/громада П'ятківська сільська рада
Код КОАТУУ 0520484203
Облікова картка П'ятківка 
Основні дані
Засноване 1200
Населення 1841
Площа 52 км²
Густота населення 35,4 осіб/км²
Поштовий індекс 24415
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°19′08″ пн. ш. 29°23′00″ сх. д. / 48.31889° пн. ш. 29.38333° сх. д. / 48.31889; 29.38333Координати: 48°19′08″ пн. ш. 29°23′00″ сх. д. / 48.31889° пн. ш. 29.38333° сх. д. / 48.31889; 29.38333
Середня висота
над рівнем моря
166 м
Водойми р. Дохна
Найближча залізнична станція П'ятківка
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 24415, с. П'ятківка, вул. Миру, 183; тел. 43-3-95
Карта
П'ятківка. Карта розташування: Україна
П'ятківка
П'ятківка
П'ятківка. Карта розташування: Вінницька область
П'ятківка
П'ятківка

П'ятківка у Вікісховищі?

П'яткі́вка — село в Україні, в Бершадському районі Вінницької області.

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі виявлено поселення трипільської культури. Пам'ятка розташована поблизу села.[1][2]. Існує музей трипільської культури.

Транспорт[ред. | ред. код]

Поблизу проходить вузькоколійна залізниця Рудниця-Гайворон-Голованівськ. На зупиночній платформі П'ятківка зупиняється дві пари приміських поїздів на добу. Це практично єдиний транспорт села. До речі, це ще одна історична пам'ятка: найдовша у Європі діюча вузькоколійка.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі П'ятківської волості Ольгопільського повіту Подольської губернії, мешкало 3256 осіб, налічувалось 551 дворове господарство, існували 2 православні церкви, школа, постоялий будинок[3].

За переписом 1897 року, кількість мешканців зросла до 4045 осіб (2010 чоловічої статі та 2035 — жіночої), з яких 3949 — православної віри[4].

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І.
  2. Заєць I. Трипільська культура на Поділлі. — Вінниця, 2001. — 184 с.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-166)

Посилання[ред. | ред. код]