П'єр Берже

П'єр Берже
Pierre Bergé
Ім'я при народженні	фр. Pierre Vital Georges Bergé
Народився	14 листопада 1930; Олерон (Франція)
Помер	8 вересня 2017 (86 років); Сен-Ремі-де-Прованс; ·хвороба
Громадянство	Франція
Діяльність	бізнесмен
Знання мов	французька
Членство	Comité Laïcité Républiqued
Посада	посол доброї волі ЮНІСЕФ[d]
У шлюбі з	Ів Сен-Лоран
IMDb	ID 1517368
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

П'єр Берже (фр. Pierre Bergé; нар. 14 листопада 1930 — пом. 8 вересня 2017) — французький промисловець і меценат, один із засновників дому моди Yves Saint Laurent і колишній партнер модельєра Іва Сен-Лорана^[3].

Ранні роки[ред. | ред. код]

Берже народився на острові Олерон (департамент Приморська Шаранта). Його мати Крістіана був співачкою-любителькою (сопрано) і прогресивною вчителькою, яка використовувала метод Монтессорі. Батько працював у податковій службі і був любителем регбі. Берже навчався в Ліцеї Ежена Фромантена у Ла-Рошелі, а потім відправився до Парижу. У день приїзду, коли він йшов Єлисейськими полями, французький поет Жак Превер приземлився на нього, випавши з вікна своєї квартири. У перші роки в Парижі Берже подружився з молодим французьким художником Бернаром Бюффе та зіграв велику роль у його становленні^[4]^[5].

Ів Сен-Лоран[ред. | ред. код]

Докладніше: Ів Сен-Лоран

Берже познайомився з Івом Сен-Лораном у 1958 році. У них зав'язалися романтичні стосунки, і разом вони у 1961 році відкрили дім моди Yves Saint Laurent. Пара розлучилася у 1976 році, але вони залишилися друзями і діловими партнерами на все життя^[6]. Берже виступав як генеральний директор Yves Saint Laurent до 2002 року. Багато вклавши у репутацію та спадщину дому, він був відомий як «настоятель Yves Saint Laurent»^[7]. За даними The New York Times, за кілька днів до смерті Сен-Лорана в 2008 році, вони уклали громадянський союз^[8].

У 1992 році Берже продав акції Yves Saint Laurent саме перед тим, як компанія опублікувала погані економічні показники. У 1996 році це визнали інсайдерською торгівлею, і він був засуджений до штрафу в розмірі мільйона франків^[9]. Після відходу Сен-Лорана з дому моди в 2002 році Берже став президентом Pierre Bergé-Yves Saint Laurent Foundation^[10].

Культурна та політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1987 році Берже запустив французький журнал Globe, який підтримав кандидатуру Франсуа Міттерана на президентських виборах. Берже брав участь у всіх передвиборних мітингах на підтримку Міттерана. Пізніше він став президентом Асоціації друзів Інституту Франсуа Міттерана. У 1993 році він допоміг запустити журнал Globe Hebdo.

Давній шанувальник і покровитель опери, Міттеран у 1988 році призначив Берже президентом Опери Бастилії. Берже пішов у відставку з поста в 1994 році, ставши почесним президентом Паризької національної опери. В даний час він є президентом Médiathèque Musicale Mahler, некомерційною бібліотекою з великими колекціями музики XIX і XX століття^[4]. Він також є президентом комітету Жана Кокто і винятковим власником усіх моральних прав на роботи Жана Кокто^[11].

У липні 1992 року Берже був призначений послом доброї волі ЮНЕСКО^[12]. Прихильник прав геїв, він підтримував асоціацію з боротьби зі СНІДом, Act Up-Paris, і став власником журналу Têtu. Він також був одним з акціонерів Pink TV. У 1994 році він з Лін Рено брав участь у створенні асоціації Sidaction і став її президентом у 1996 році, займаючи цю посаду до цих пір. Sidaction є однією з головних асоціацій з боротьби зі СНІДом у Європі.

У лютому 2009 року Берже виставив на продаж колекцію творів мистецтва, яку він збирав разом із Сен-Лораном. У колекції були дві з дванадцяти бронзових голів статуй, вкрадених зі Старого літнього палацу в Китаї під час Другої опіумної війни. Коли Китай попросив повернути ці статуї, Берже заявив: «Я готовий запропонувати цю бронзову голову китайцями прямо зараз. Все, що їм потрібно зробити, це оголосити, що вони збираються дотримуватися прав людини, повернути тибетцям свободу і погодитися прийняти Далай-ламу на їх території». Коли китайський колекціонер Цай Мінчао виграв аукціон і відмовився платити з «моральних і патріотичних причин», Берже вирішив залишити їх собі^[13].

У 1980-х роках придбав разом з Івом Сен-Лораном Сад Мажорель у Марракеші, Марокко, що сьогодні є однією з найвизначніших пам'яток міста. Вони відкрили у ньому музей берберського мистецтва^[14], в якому зібрана колекція з різних частин королівства, від Рифу до Сахари^[15]. У листопаді 2010 року Берже купив частку у французькій газеті Le Monde.

Нагороди[ред. | ред. код]

Берже нагороджувався орденом Оранських-Нассау, орденом «За заслуги» (офіцер), орденом Мистецтв і літератури (командор) і орденом Почесного легіону (командор)^[5].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Fichier des personnes décédées
d:Track:Q80900474
↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Snead, Elizabeth (5 червня 2008). Pierre Bergé bids a tearful adieu to designer Yves Saint-Laurent. Los Angeles Times. Процитовано 28 липня 2008.
↑ ^а ^б Médiathèque Musicale Mahler — institution. Mediathequemahler.org. Retrieved on 2011-07-04.
↑ ^а ^б Biography of Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org. Retrieved on 2011-07-04.
↑ Cole, Shaun (2002). Saint Laurent, Yves. glbtq.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 25 серпня 2007.
↑ Pierre Bergé loses out on joining the Immortals (Vogue.com UK) [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Vogue.co.uk (2008-05-30). Retrieved on 2011-07-04.
↑ New York Times
↑ Yves Saint Laurent Biography and profiles of fashion designers [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]. Infomat.com. Retrieved on 2011-07-04.
↑ Arts and Humanities — Record is not live. Intute (2002-10-31). Retrieved on 2011-07-04.
↑ Committee [Архівовано 2008-05-09 у Wayback Machine.]. Jean Cocteau. Retrieved on 2011-07-04.
↑ Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org (2000-06-07). Retrieved on 2011-07-04.
↑ McDonald, Mark; Vogel, Carol (2 March 2009). Twist in Sale of Relics Has China Winking. The New York Times (New York City).
↑ Pierre Bergé on His Relationship With Yves Saint Laurent - NYTimes.com. The New York Times (New York: NYTC). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 вересня 2012. «Marrakesh»
↑ Berber Museum. fondation-pb-ysl.net. Процитовано 13 вересня 2012. «Berber objects originating from regions of Morocco, from the Rif to the Sahara.»

Посилання[ред. | ред. код]

Помер соратник і партнер Іва Сен-Лорана П'єр Бержеbbc.com

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q10478639"_data-entity-id="Q80900474">[https://deces.matchid.io/id/3r_RsdXASgxO_Fichier_des_personnes_décédées]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q80900474]]</div>-1] Fichier des personnes décédées
d:Track:Q80900474

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb122236597_Ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-2] Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[Snead-3] Snead, Elizabeth (5 червня 2008). Pierre Bergé bids a tearful adieu to designer Yves Saint-Laurent. Los Angeles Times. Процитовано 28 липня 2008.

[BGMInstitution-4] а ^б Médiathèque Musicale Mahler — institution. Mediathequemahler.org. Retrieved on 2011-07-04.

[autogenerated1-5] а ^б Biography of Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org. Retrieved on 2011-07-04.

[glbtq-6] Cole, Shaun (2002). Saint Laurent, Yves. glbtq.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 25 серпня 2007.

[7] Pierre Bergé loses out on joining the Immortals (Vogue.com UK) [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Vogue.co.uk (2008-05-30). Retrieved on 2011-07-04.

[8] New York Times

[9] Yves Saint Laurent Biography and profiles of fashion designers [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]. Infomat.com. Retrieved on 2011-07-04.

[10] Arts and Humanities — Record is not live. Intute (2002-10-31). Retrieved on 2011-07-04.

[11] Committee [Архівовано 2008-05-09 у Wayback Machine.]. Jean Cocteau. Retrieved on 2011-07-04.

[12] Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org (2000-06-07). Retrieved on 2011-07-04.

[13] McDonald, Mark; Vogel, Carol (2 March 2009). Twist in Sale of Relics Has China Winking. The New York Times (New York City).

[14] Pierre Bergé on His Relationship With Yves Saint Laurent - NYTimes.com. The New York Times (New York: NYTC). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 вересня 2012. «Marrakesh»

[15] Berber Museum. fondation-pb-ysl.net. Процитовано 13 вересня 2012. «Berber objects originating from regions of Morocco, from the Rif to the Sahara.»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]