П'єр Бомарше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Бомарше
Pierre Beaumarchais
П'єр Бомарше
П'єр Бомарше
При народженні П'єр-Огюстен Карон
Дата народження 24 січня 1732(1732-01-24)
Місце народження Париж
Дата смерті 18 травня 1799(1799-05-18) (67 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Мова творів французька
Рід діяльності драматург, публіцист
Magnum opus: «Севільський цирульник»
«Божевільний день, або Одруження Фігаро»

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

П'єр-Оґюсте́н Каро́н де Бомарше́ (фр. Pierre-Augustin Caron de Beaumarchais; *24 січня 1732, Париж — †18 травня 1799) — французький драматург і публіцист епохи Просвітництва.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Парижі в сім'ї годинникаря.

Вперше привернув до себе увагу вдосконаленням годинникового механізму. Виготовлені ним годинники користувалися попитом аристократичних кіл столиці Франції, завдяки чому для нього відчинилися двері королівського палацу. Бомарше давав уроки гри на арфі дочкам Людовіка XV.

Бомарше мав широкі зв'язки при дворі, які використав для особистого збагачення та кар'єри. Завдяки доступу до цінної інформації та вмілому її використанню він став компаньйоном найбільшого фінансиста Франції того часу Жозефа Парі Дювернея (фр. Joseph Pâris Duverney). Успішно займаючись фінансовими спекуляціями до початку революції Бомарше став одним із найбагатших людей Франції.

У часи війни за незалежність у Північній Америці (1775) Бомарше знаходився на дипломатичній службі. Він закли́кав французький уряд надати допомогу повстанцям колоній. Сам він займався організацією постачання повсталим зброї і значну її частину,— на 3 мільйони ліврів,— придбав за власні гроші.

В 1773 — 1774 опублікував «Мемуари» — гнівну сатиру на бюрократичний паризький парламент (судовий орган), за що його було притягнуто до відповідальності.

Як драматург Бомарше почав свою діяльність, створивши «міщанські драми» «Євгенія» (1767) та «Двоє друзів» (1770). У передмові до «Євгенії» він критикує класицизм і пропонує зробити театр виразником інтересів народу. Написані в обстановці революційного піднесення у Франції, сповнені гостро соціального змісту, драматичні твори Бомарше «Севільський цирульник» (1775) й особливо «Весілля Фігаро» (1784) поклали початок у французькій літературі новому жанру — політичній комедії. Щоб поставити на сцені «Весілля Фігаро», Бомарше довелося кілька років боротися з королівською владою. За цими п'єсами Моцарт і Россіні створили славнозвісні опери. Остання п'єса трилогії Бомарше «Злочинна мати» (1792), написана після революції, своїм ідейно-художнім значенням набагато слабша від двох попередніх.

«Севільський цирульник» й особливо «Весілля Фігаро» йшли на сцені багатьох українських театрів (перша постановка — в театрі ім. І. Франка, 1920).

Твори[ред.ред. код]

  • 1767 — Євгенія (Eugénie), драма
  • 1767 — (L'Essai sur le genre dramatique sérieux)
  • 1770 — Двоє друзів (Les Deux amis ou le Négociant de Lyon), драма
  • 1773 — Севільський цирульник (Le Barbier de Séville ou la Précaution inutile), комедія, прем'єра відбулася 3 січня 1775
  • 1774 — (Mémoires contre Goezman)
  • 1775 — (La Lettre modérée sur la chute et la critique du «Barbier de Sérville»)
  • 1778 — Божевільний день, або Одруження Фігаро, комедія
  • 1784 — Весілля Фігаро (Préface du mariage de Figaro)
  • 1787 — (Tarare), опера
  • 1792 — Злочинна мати (La Mère coupable ou L'Autre Tartuffe), драма
  • 1799 — (Voltaire et Jésus-Christ)

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Севільський цирюльник, або марна обережність. X.—К., 1931
  • Шалений день, або весілля Фігаро. К., 1951

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.