П'єр Бріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Бріс
фр. Pierre Brice
Pierre brice.jpg
Ім'я при народженні П'єр Луї ле Бріс (фр. Pierre Louis Le Bris)
Дата народження 6 лютого 1929(1929-02-06)[1][2][…]
Місце народження Брест[1]
Дата смерті 6 червня 2015(2015-06-06)[1][2][…] (86 років)
Місце смерті Комп'єнь
Поховання Грефельфінг
Громадянство Франція Франція
Професія актор, співак
Роки активності 1958 — 1993
IMDb ID 0108523
Автограф Автограф
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Воєнний хрест 1939—1945
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Commons-logo.svg П'єр Бріс у Вікісховищі

П'єр Бріс (фр. Pierre Brice, повне ім'я — П'єр Луї ле Бріс (фр. Pierre Louis Le Bris); 6 лютого 1929, Брест, Франція — 6 червня 2015, Париж, Франція) — французький актор театру, кіно та телебачення. Найбільше відомий, як виконавець ролі вождя апачів Віннету у фільмах за романами Карла Мая.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

П'єр Бріс народився 6 лютого 1929 року в бретонському місті Бресті, Франція, в аристократичній сім'ї. З дитинства мріяв про театр, але війна порушила плани. З перших днів нападу фашистської Німеччини на Францію П'єр розносив повістки мобілізованим до армії, доглядав за пораненими прагнув потрапити на фронт. Приписавши собі зайві роки, у 19 пішов служити у флот.[4]За шість років служби Бріс воював в Індокитаї, був десантником під час військової кампанії в Алжирі. Після мобілізації, закінчивши приватні акторські курси, починав кар'єру як фотомодель і танцівник та виступав у трупі невеликого паризького театру «Ла Брюйєр». Брав участь у масовках фільмів «Все буде гаразд» та «Якби нам розповіли про Париж»[4].

Кар'єра в кіно[ред. | ред. код]

У 1958 році П'єр Бріс дебютував в кіно, зігравши невелику роль партнера у танці героїні Мішель Морган у фільмі Андре Каятта «Примарне щастя». Типаж представника «золотої молоді» Жака, зіграний у фільмі, Бріс розвинув у стрічці «Брехуни» (1958) Марселя Карне, де розвінчується покоління молодих циників, та в «Губній помаді» (1960) — режисерському дебюті Даміано Даміані. Роль Джино, користолюбивого розбещеного циніка, у цьому фільмі відкрила П'єру Брісу широкий шлях на екрани.[4] він отримував багато запрошень зніматися і охоче їх приймав.

У фільмі «Акіко», 1961

У 1961 році західнонімецький режисер Гаральд Рейнл запросив Бріса зіграти вождя індіанського племені апачів Віннету у фільму-вестерні «Скарби Срібного озера» за твором Карла Мая. Відтоді актор зіграв у цілій низці фільмів з серії про Віннету, які виходили одна за одною і були дуже популярні у другій половині 1960-х років: у 1962—1968 роках актор зіграв в одинадцятьох вестернах.

П'єр Бріс в ролі Віннету

У 1966 році П'єр Бріс знявся у румунсько-французькому історичному фільму Серджіу Ніколаеску «Даки», де зіграв роль Севера, молодого римського легата, що звик коритися імператорові і підкорювати інших, але гине, безсилий протистояти життєвим суперечностям.[4]. У фільмі П'єра Ламбера «Рани ні про що» (1972) Бріс зіграв роль водія з африканських саван, втягнутого в злочинні махінації торговців зброєю. В італійській комедії Джорджо Капітані «Лялечка гангстера» (1975), яка розповідає про суперництво ватажків двох банд, екранним супротивником П'єра Бріса є Марчелло Мастроянні, а причиною ворожнечі — красуня у виконанні Софі Лорен.

У 1970-і роки Бріс працював в театрах Парижа та з того часу активно знімався на телебаченні, де знову втілив образ Віннету в телеекранізаціях романів К. Мая. У 1977—1999 роках актор був постійним учасником театралізованого фестивалю Карла Мая в Елсі, ФРН.

Окрім акторської гри в театрі, кіно та телебаченні П'єр Бріс пробував свої сили також як співак і автор тексту пісень, що лунали у супроводі індіанської сопілки.[4] Записав 18 музичних дисків[5].

У 2004 році в Німеччині з друку вийшли мемуари П. Бріса «Віннету і я» (нім. Winnetou und Ich).

П'єр Бріс помер 6 червня 2015 року в паризькій лікарні від пневмонії у віці 86 років.[6][7]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Ролі в кіно
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1958 ф Двостороннє дзеркало Le miroir à deux faces Жак
1958 ф Електрична вдова Le septième ciel гравець
1958 ф Брехуни Les Tricheurs Бернар
1960 ф Козаки I cosacchi Борис
1960 ф Губна помада Il rossetto Джино Лучані
1960 ф Задоволення в суботу ввечері I piaceri del sabato notte адвокат Альдо
1960 ф Млин кам'яних жінок Il Mulino delle donne di pietra Ганс фон Арнім
1960 ф Ловелас L'homme à femmes Лоран Берті
1960 ф Жінка фараона La donna dei faraoni цілитель Амозіс
1961 ф Вакханки Le baccanti Діонісій
1961 ф Акіко Akiko Дуіліо
1962 ф Грабіжники Los atracadores молодий майстер
1962 ф Солодкий екстаз Douce violence Медді
1962 ф Скарби Срібного озера Der Schatz im Silbersee Віннету
1962 ф Вогнем і мечем Col ferro e col fuoco Ян Кетуський
1962 ф Алібі для вмираючих Un alibi per morire
1962 ф Найкоротший день Il Giorno più corto австрійський офіцер
1963 ф Непереможний вершник у масці L'invincibile cavaliere mascherato Дон Дієго
1963 ф Зорро проти Мациста Zorro contro Maciste Зорро / Рамон (в американській версії)
1963 ф Віннету Winnetou — 1. Teil Віннету
1963 ф Обітниця мовчання Pacto de silencio Жан Клосель
1964 ф Віннету — вождь апачів Old Shatterhand Віннету
1964 ф Золота богиня Ріо Бені Die goldene Göttin vom Rio Beni Джим
1964 ф Віннету — син Інчу-Чуна Winnetou — 2. Teil Віннету
1964 ф Серед шулік Unter Geiern Віннету
1965 ф Постріли в 3/4 такта Schüsse im 3/4 Takt Філіпп Тіссо
1965 ф Пекло в Манітобі Die Hölle von Manitoba Пік
1965 ф Нафтовий король Der Ölprinz Віннету
1965 ф Віннету 3 Winnetou — 3. Teil Віннету
1965 ф Вірна Рука — друг індіанців Old Surehand Віннету
1966 ф Карнавал бандитів Gern hab' ich die Frauen gekillt агент Бріс (римський епізод)
1966 ф Віннету і напівкровок Апаначі Winnetou und das Halbblut Apanatschi Віннету
1966 ф Громовержець і Віннету Winnetou und sein Freund Old Firehand Віннету
1966 ф Даки Dacii легат Септимій Север
1967 ф Тринадцятий каприз Le 13ème caprice Франсуа
1968 ф Віннету і Шаттергенд у долині мертвих Winnetou und Shatterhand im Tal der Toten Віннету
1971 ф Еріка Erika Ренато Лаурана
1971 ф Ніч проклятих La notte dei dannati Жан Дюпре
1971 ф Рани ні про що Les Coups pour rien Поль
1973 ф Жінка-жінка Féminin-féminin Жак
1974 ф Страта удосвіта Una cuerda al amanecer Кампаніта «Малий Белл»
1975 ф Лялечка гангстера La pupa del gangster помічник комісара Сальваторе Ламбеллі
1987 ф Ніжні розтяпи Zärtliche Chaoten Віннету
Ролі на телебаченні
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1971 с Мадам, Ви вільні? Madame êtes-vous libre?
1976 с Зоряні Діви Star Maidens Адам
1980 с Мій друг Віннету Winnetou le mescalero Віннету
1981 с Ідеальний корабель Das Traumschiff Робер Дюмон
1983 тф Країна чудес Wunderland Віннету / Співак
19901993 с Палац на озері Ein Schloß am Wörthersee Андре Блондо
1993 тф Операція «Лазер» 2: Полювання за блакитним діамантом Der blaue Diamant П'єр Латуш
19992003 с Клініка під пальмами Klinik unter Palmen Жан-Клод Валентен
1998 тф Повернення Віннету Winnetous Rückkehr Віннету
1998 с Усі друзі In aller Freundschaft доктор Олів'є Берті
2000 с Утта Данелла Utta Danella Вільям
2003 тф Mit einem Rutsch ins Glück мосьє де Монтвало
2004 с Готель «Мрія» Das Traumhotel П'єр Фонтан
2006 с Червоні троянди Rote Rosen швейцарський готельєр
2007 с Хрестовий похід у щасті Kreuzfahrt ins Glück Ніколя

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації П'єра Бріса[8]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія Бамбі
1964 Найкращий актор Золото апачів 2-е місце
1967 Найкращий актор Віннету — син Інчу-Чуна
Віннету 3
Громовержець і Віннету
Нагорода
1987 Ювілейна нагорода Нагорода
1990 Unknockable Stars Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #122544943 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Discogs — 2000.
  3. а б в Filmportal.de — 2005.
  4. а б в г д «Індієць» з Бретані / Ніна і Микола Максимови // Новини кіноекрана. — К., 1981. — Вип. 9 (вересень). — С. 17. Процитовано 11.11.2017.
  5. Pierre Brice Discography на сайті Discogs
  6. AFP. Mort de l'acteur français Pierre Brice, star du western allemand. Le Point (фр). 6.06.2015. Процитовано 11.11.2017. 
  7. Melanie Staudinger. Ein Leben als Winnetou. Süddeutsche Zeitung (нім). 6.06.2015. Процитовано 11.11.2017. 
  8. Нагороди та номінації П'єра Бріса на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]