П'єр Бріс

П'єр Бріс
фр. Pierre Brice
Ім'я при народженні	П'єр Луї ле Бріс (фр. Pierre Louis Le Bris)
Дата народження	6 лютого 1929(1929-02-06)[…]
Місце народження	Брест
Дата смерті	6 червня 2015(2015-06-06)[…] (86 років)
Місце смерті	Комп'єнь
Поховання	Грефельфінг
Громадянство	Франція
Професія	актор, співак
Роки активності	1958 — 1993
IMDb	ID 0108523
Автограф
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
П'єр Бріс у Вікісховищі

П'єр Бріс (фр. Pierre Brice, повне ім'я — П'єр Луї ле Бріс (фр. Pierre Louis Le Bris); 6 лютого 1929, Брест, Франція — 6 червня 2015, Париж, Франція) — французький актор театру, кіно та телебачення. Найбільше відомий, як виконавець ролі вождя апачів Віннету у фільмах за романами Карла Мая.

Біографія

Ранні роки

П'єр Бріс народився 6 лютого 1929 року в бретонському місті Бресті, Франція, в аристократичній сім'ї. З дитинства мріяв про театр, але війна порушила плани. З перших днів нападу фашистської Німеччини на Францію П'єр розносив повістки мобілізованим до армії, доглядав за пораненими прагнув потрапити на фронт. Приписавши собі зайві роки, у 19 пішов служити у флот.За шість років служби Бріс воював в Індокитаї, був десантником під час військової кампанії в Алжирі. Після мобілізації, закінчивши приватні акторські курси, починав кар'єру як фотомодель і танцівник та виступав у трупі невеликого паризького театру «Ла Брюйєр». Брав участь у масовках фільмів «Все буде гаразд» та «Якби нам розповіли про Париж».

Кар'єра в кіно

У 1958 році П'єр Бріс дебютував в кіно, зігравши невелику роль партнера у танці героїні Мішель Морган у фільмі Андре Каятта «Примарне щастя». Типаж представника «золотої молоді» Жака, зіграний у фільмі, Бріс розвинув у стрічці «Брехуни» (1958) Марселя Карне, де розвінчується покоління молодих циників, та в «Губній помаді» (1960) — режисерському дебюті Даміано Даміані. Роль Джино, користолюбивого розбещеного циніка, у цьому фільмі відкрила П'єру Брісу широкий шлях на екрани. він отримував багато запрошень зніматися і охоче їх приймав.

У фільмі «Акіко», 1961

У 1961 році західнонімецький режисер Гаральд Рейнл запросив Бріса зіграти вождя індіанського племені апачів Віннету у фільму-вестерні «Скарби Срібного озера» за твором Карла Мая. Відтоді актор зіграв у цілій низці фільмів з серії про Віннету, які виходили одна за одною і були дуже популярні у другій половині 1960-х років: у 1962—1968 роках актор зіграв в одинадцятьох вестернах.

П'єр Бріс в ролі Віннету

У 1966 році П'єр Бріс знявся у румунсько-французькому історичному фільму Серджіу Ніколаеску «Даки», де зіграв роль Севера, молодого римського легата, що звик коритися імператорові й підкорювати інших, але гине, безсилий протистояти життєвим суперечностям.. У фільмі П'єра Ламбера «Рани ні про що» (1972) Бріс зіграв роль водія з африканських саван, втягнутого в злочинні махінації торговців зброєю. В італійській комедії Джорджо Капітані «Лялечка гангстера» (1975), яка розповідає про суперництво ватажків двох банд, екранним супротивником П'єра Бріса є Марчелло Мастроянні, а причиною ворожнечі — красуня у виконанні Софі Лорен.

У 1970-і роки Бріс працював в театрах Парижа та з того часу активно знімався на телебаченні, де знову втілив образ Віннету в телеекранізаціях романів К. Мая. У 1977—1999 роках актор був постійним учасником театралізованого фестивалю Карла Мая в Елсі, ФРН.

Окрім акторської гри в театрі, кіно та телебаченні П'єр Бріс пробував свої сили також як співак і автор тексту пісень, що лунали у супроводі індіанської сопілки. Записав 18 музичних дисків.

У 2004 році в Німеччині з друку вийшли мемуари П. Бріса «Віннету і я» (нім. Winnetou und Ich).

П'єр Бріс помер 6 червня 2015 року в паризькій лікарні від пневмонії у віці 86 років.

Фільмографія

Ролі в кіно

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1958	ф	Двостороннє дзеркало	Le miroir à deux faces	Жак
1958	ф	Електрична вдова	Le septième ciel	гравець
1958	ф	Брехуни	Les Tricheurs	Бернар
1960	ф	Козаки	I cosacchi	Борис
1960	ф	Губна помада	Il rossetto	Джино Лучані
1960	ф	Задоволення в суботу ввечері	I piaceri del sabato notte	адвокат Альдо
1960	ф	Млин кам'яних жінок	Il Mulino delle donne di pietra	Ганс фон Арнім
1960	ф	Ловелас	L'homme à femmes	Лоран Берті
1960	ф	Жінка фараона	La donna dei faraoni	цілитель Амозіс
1961	ф	Вакханки	Le baccanti	Діонісій
1961	ф	Акіко	Akiko	Дуіліо
1962	ф	Грабіжники	Los atracadores	молодий майстер
1962	ф	Солодкий екстаз	Douce violence	Медді
1962	ф	Скарби Срібного озера	Der Schatz im Silbersee	Віннету
1962	ф	Вогнем і мечем	Col ferro e col fuoco	Ян Кетуський
1962	ф	Алібі для вмираючих	Un alibi per morire
1962	ф	Найкоротший день	Il Giorno più corto	австрійський офіцер
1963	ф	Непереможний вершник у масці	L'invincibile cavaliere mascherato	Дон Дієго
1963	ф	Зорро проти Мациста	Zorro contro Maciste	Зорро / Рамон (в американській версії)
1963	ф	Віннету	Winnetou — 1. Teil	Віннету
1963	ф	Обітниця мовчання	Pacto de silencio	Жан Клосель
1964	ф	Віннету — вождь апачів	Old Shatterhand	Віннету
1964	ф	Золота богиня Ріо Бені	Die goldene Göttin vom Rio Beni	Джим
1964	ф	Віннету — син Інчу-Чуна	Winnetou — 2. Teil	Віннету
1964	ф	Серед шулік	Unter Geiern	Віннету
1965	ф	Постріли в 3/4 такта	Schüsse im 3/4 Takt	Філіпп Тіссо
1965	ф	Пекло в Манітобі	Die Hölle von Manitoba	Пік
1965	ф	Нафтовий король	Der Ölprinz	Віннету
1965	ф	Віннету 3	Winnetou — 3. Teil	Віннету
1965	ф	Вірна Рука — друг індіанців	Old Surehand	Віннету
1966	ф	Карнавал бандитів	Gern hab' ich die Frauen gekillt	агент Бріс (римський епізод)
1966	ф	Віннету і напівкровок Апаначі	Winnetou und das Halbblut Apanatschi	Віннету
1966	ф	Громовержець і Віннету	Winnetou und sein Freund Old Firehand	Віннету
1966	ф	Даки	Dacii	легат Септимій Север
1967	ф	Тринадцятий каприз	Le 13ème caprice	Франсуа
1968	ф	Віннету і Шаттергенд у долині мертвих	Winnetou und Shatterhand im Tal der Toten	Віннету
1971	ф	Еріка	Erika	Ренато Лаурана
1971	ф	Ніч проклятих	La notte dei dannati	Жан Дюпре
1971	ф	Рани ні про що	Les Coups pour rien	Поль
1973	ф	Жінка-жінка	Féminin-féminin	Жак
1974	ф	Страта удосвіта	Una cuerda al amanecer	Кампаніта «Малий Белл»
1975	ф	Лялечка гангстера	La pupa del gangster	помічник комісара Сальваторе Ламбеллі
1987	ф	Ніжні розтяпи	Zärtliche Chaoten	Віннету

Ролі на телебаченні

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1971	с	Мадам, Ви вільні?	Madame êtes-vous libre?
1976	с	Зоряні Діви	Star Maidens	Адам
1980	с	Мій друг Віннету	Winnetou le mescalero	Віннету
1981	с	Ідеальний корабель	Das Traumschiff	Робер Дюмон
1983	тф	Країна чудес	Wunderland	Віннету / Співак
1990—1993	с	Палац на озері	Ein Schloß am Wörthersee	Андре Блондо
1993	тф	Операція «Лазер» 2: Полювання за блакитним діамантом	Der blaue Diamant	П'єр Латуш
1999—2003	с	Клініка під пальмами	Klinik unter Palmen	Жан-Клод Валентен
1998	тф	Повернення Віннету	Winnetous Rückkehr	Віннету
1998	с	Усі друзі	In aller Freundschaft	доктор Олів'є Берті
2000	с	Утта Данелла	Utta Danella	Вільям
2003	тф		Mit einem Rutsch ins Glück	мосьє де Монтвало
2004	с	Готель «Мрія»	Das Traumhotel	П'єр Фонтан
2006	с	Червоні троянди	Rote Rosen	швейцарський готельєр
2007	с	Хрестовий похід у щасті	Kreuzfahrt ins Glück	Ніколя

Визнання

Нагороди та номінації П'єра Бріса
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія Бамбі
1964	Найкращий актор	Золото апачів	2-е місце
1967	Найкращий актор	Віннету — син Інчу-Чуна Віннету 3 Громовержець і Віннету	Перемога
1987	Ювілейна нагорода		Перемога
1990	Unknockable Stars		Перемога

Посилання

• Біографія П'єра Бріса на сайті encinematheque.fr