П'єр Воме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
П'єр Воме
Pierre Womé.jpg
Особові дані
Народження 26 березня 1979(1979-03-26) (39 років)
  Дуала, Камерун
Зріст 181 см
Вага 81 кг
Громадянство Flag of Cameroon.svg Камерун
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1993–1994 Камерун «Фогапе Яунде» 30 (6)
1994–1996 Камерун «Канон Яунде» 51 (13)
1996–1998 Італія «Віченца» 3 (0)
1997–1998   Італія «Луккезе-Лібертас» 24 (2)
1998–1999 Італія «Рома» 8 (0)
1999–2002 Італія «Болонья» 47 (3)
2002–2003 Англія «Фулгем» 14 (1)
2003–2004 Іспанія «Еспаньйол» 26 (0)
2004–2005 Італія «Брешія» 16 (3)
2005–2006 Італія «Інтернаціонале» 13 (0)
2006–2008 Німеччина «Вердер» 28 (2)
2008–2010 Німеччина «Кельн» 30 (0)
2011–2012 Габон «Сапен» 17 (0)
2012–2014 Камерун «Канон Яунде» 25 (5)
2014 Камерун «УСМ Лум»  ? (?)
2014–2015 Франція «Шамблі» 21 (0)
2015–2016 Франція «Руа-Нойон» 18 (2)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1995–2013 Камерун Камерун 70 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

П'єр Воме (фр. Pierre Womé, нар. 26 березня 1979, Дуала) — камерунський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Болонья», «Вердер» та «Кельн», а також національну збірну Камеруну.

Дворазовий володар Кубка Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. У складі збірної — олімпійський чемпіон. Дворазовий володар Кубка африканських націй.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Він почав свою футбольну кар'єру у віці 14 років у камерунському клубі другої ліги «Фогапе Яунде». Успішні виступи в цьому клубі призвели до переходу в більш сильний клуб міста «Канон Яунде», де він забив 13 м'ячів протягом двох років гри. Під час гри в цьому клубі він дебютував у збірній Камеруну і у 17 років він взяв участь у Кубку африканських націй.

Хороша гра під час континентального турніру призвела до зацікавленості з Європи і камерунський захисник, якому ще не виповнилося 18 років, перейшов в італійську «Віченцу». Там він дебютував в сезоні 1996/97 16 березня, під час матчу Серії А проти «Кальярі» (1:2). Він також зіграв ще два матчі у кольорах цього клубу до кінця сезону, що не задовольняло амбіцій гравця, через що він пішов в оренду у Серію B в «Луккезе-Лібертас», де грав набагато більше. У 24 матчах він забив два голи.

Після вдалих виступів на чемпіонаті світу 1998 року футболістом зацікавилась «Рома» і Воме знову повернувся в Серію А. Тим не менш у тій команді грали такі зіркові захисники як Венсан Кандела, Заго, Алдаїр, Кафу, Луїджі Ді Б'яджо, тому молодий камерунець зіграв лише 8 ігор за сезон і змінив клуб знову. Цього разу він перейшов у «Болонью»[1]. За три сезони він провів за клуб 36 матчів в Серії А забив 3 голи. Свій перший гол у вищому італійському дивізіоні забив у матчі проти «Перуджі» на 50-й хвилині матчу 19 грудня 1999 року.

П'єр Воме під час виступів за «Вердер». 5 грудня 2006 року.

У 2002 році перейшов в англійський «Фулгем»[2], за який дебютував 23 жовтня 2002 року у матчі проти «Вест Гем Юнайтед», в якому на 90 хвилині заробив пенальті у свої ворота і Паоло Ді Каніо з позначки забив єдиний м'яч у грі. Загалом за сезон П'єр провів лише 14 матчів у Прем'єр-лізі і забив один гол у ворота «Вест-Бромвіч Альбіон» (3:0)[3], після чого покинув клуб.

У липні 2003 року перейшов в «Еспаньйол», зіграв в одному сезоні 23 гри, в березні 2004 року його ледь не купив московський «Спартак»[4]. У січні 2005 року футболіст вирішив повернутися до Італії і перейшов у «Брешію». Усього зіграв за клуб до кінця сезону 16 матчів, а влітку несподівано увійшов до складу «Інтернаціонале». Дебют відбувся в кваліфікації Ліги чемпіонів у матчі проти донецького «Шахтаря». Футболісти з Мілана перемогли українців і П'єр отримав шанс дебютувати в груповому етапі головного єфропейського футбольного турніру. 13 вересня він дебютував там у матчі з «Артмедією» (Братислава), вигравши 1:0. Пізніше він зіграв у у матчах проти «Рейнджерса» і «Порту», а також у матчах-відповіді з «Рейнджерсом» і «Артмедією», а також в 1/8 фіналу з «Аяксом» і в чвертьфіналі з «Вільярреалом» від яких італійський клуб і вилетів. Проте в Серії А камерунець основним гравцем не став, хоча з «Інтером» став чемпіоном країни, після того як піднявся з третього місця через корупційний скандал.

Влітку 2006 року був куплений «Вердером», з яким грав у Лізі Чемпіонів і Кубку УЄФА, також ставав бронзовим призером чемпіонату Німеччини 2006/07. У сезоні 2007/08 Воме через проблеми з пахом не зіграв у чемпіонаті Німеччини жодного матчу.

Влітку 2008 року підписав контракт з «Кельном»[5][6], який завоював путівку в Бундеслігу. З новим клубом футболіст уклав угоду за системою «2+1». Дебют за команду в чемпіонаті Німеччини відбувся 16 серпня 2008 року в матчі з «Вольфсбургом» (1:2)[7]. Наприкінці сезону 2009/10 було оголошено про те, що «Кельн» не буде продовжувати контракт гравця після закінчення сезону.

Після цього Воме повернувся до Африки, де спочатку пограв за габонський «Сапен»[8][9], а потім на батьківщині за «Канон Яунде»[10] та «УСМ Лум».

Завершував ігрову кар'єру у французьких нижчолігових клубах «Шамблі» та «Руа-Нойон»[11], за команду якого виступав протягом 2014—2016 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

4 червня 1995 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Камеруну під час матчу з Лесото, у віці 17 років. Наступного року з командою був учасником Кубка африканських націй 1996 року у ПАР, а потім поїхав і на чемпіонат світу 1998 року у Франції.

В кінці 1990-х і на початку 2000-х років Воме був основним лівим захисником збірної Камеруну і одним з ключових гравців команди, які виграла два поспіль Кубка африканських націй 2000 року у Гані та Нігерії і 2002 року у Малі, а також олімпійську золоту медаль у 2000 році. При цьому всі три турніри були виграні в серії пенальті, і Воме взяв участь у всіх трьох перемогах. У матчі олімпійського турніру Воме забив п'ятий і вирішальний пенальті, щоб виграти титул для своєї країни. Він також забив з пенальті у фіналі Кубка африканських націй 2000 року, але не зміг переграти воротаря Сенегала Тоні Сільву у фіналі наступного континетального змагання. Єдиним невдалим для Камеруну турніром в цей період був Кубок конфедерацій 2001 року в Японії і Південній Кореї, де африканська збірна не вийшла з групи.

8 жовтня 2005 року у останньому відбірковому матчі до чемпіонату світу 2006 року Воме в доданий арбітром час зголосився виконати одинадцятиметровий у ворота збірної Єгипту при рахунку (1:1), перед цим запевнивши штатного пенальтиста збірної Самуеля Ето'о, що заб'є. Тим не менше П'єр не забив вирішальний пенальті і втрачені очки коштували Камеруну путівки на чемпіонат світу. Розлючені фанати в Яунде розбили автомобіль футболіста і влаштували погром в салоні краси, який належав його подрузі. Під загрозою небезпеки поліцейські доставили Воме в аеропорт, звідки він відбув до Італії. Сім'я гравця перебувала під охороною поліції[12][13].

За кілька днів після прес-конференції Воме розповів про штраф: «Ніхто не хотів бити цей пенальті. Ніхто. Ні Самуель Ето'о, ні наш капітан Рігобер Сонг, бо вони знали, що могло статися, якщо б вони не забили. Я завжди мав мужність і я пішов на точку". Він також заявив, що деякі фанати Камеруну хотіли його вбити[14]. Тим не менш наступного року взяв участь у Кубку африканських націй 2006 року в Єгипті, де Камерун дійшов до 1/4 фіналу, програвши збірної Кот-д'Івуара (0:0), (д.ч. 1:1, пен. 11:12). Це був останній великий турнір для гравця.

19 березня 2007 року Воме оголосив про вихід зі збірної[15]. Пізніше він повернувся до команди у 2009 році на матч кваліфікації чемпіонату світу 2010 року проти Марокко[16] і грав до 2013 року. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у формі головної команди країни 70 матчів, забивши 5 голів.

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

У березні 2017 року Воме був призначений спортивним директором клубу «Канон Яунде»[10][17].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Інтернаціонале»: 2005–06
«Віченца»: 1996–97
«Інтернаціонале»: 2005–06
«Інтернаціонале»: 2005
Камерун: 2000
Камерун: 2000, 2002

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BILANCIO D’ESERCIZIO E CONSOLIDATO DI GRUPPO AL 30 GIUGNO 2000. AS Roma (Italian). Borsa Italiana Archive. 28 June 2001. Процитовано 24 March 2015. 
  2. Fulham snap up Wome. BBC. 7 August 2002. Процитовано 13 May 2012. 
  3. Fulham overpower Baggies. BBC. 19 February 2003. Процитовано 22 August 2009. 
  4. П'єр Воме в «Спартаку»?
  5. Chris Ives (29 May 2008). Wome seals Cologne move. Sky Sports. Процитовано 29 May 2008. 
  6. Воме підписав контракт з «Кельном»
  7. Німеччина — Вольфсбург — Кельн — Чемпіонат.ру
  8. Wome calls Coton Sport home. soccerway.com. 24 February 2012. 
  9. Former Cameroon international Pierre Wome joins Coton Sport. Goal. 25 February 2012. Процитовано 23 August 2017. 
  10. а б Canon de Yaoundé : Wome Nlend, directeur sportif. Camer.be (French). 28 March 2017. Процитовано 23 August 2017. 
  11. Pauluzzi, Valentin (8 October 2015). Pierre Womé : « Solari est le mec le plus fort avec qui j'ai joué. So Foot (French). Процитовано 23 August 2017. 
  12. П'єр ВОМЕ: «Ніхто не хотів бити цей пенальті, ніхто»
  13. Камерунські фанати мстять П'єру Воме
  14. Wome reveals fears for his life. BBC News. 11 October 2005. 
  15. Wome quits Cameroon. BBC Sport. 19 March 2007. Процитовано 6 April 2008. 
  16. Wome Nlend, the return of the fallen Lion. mtnfootball.co. 15 August 2009. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 21 June 2013.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  17. Wome Nlend, nouveau Directeur sportif du Canon. CamerounSports (French). 24 March 2017. Процитовано 23 August 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]