П'єр Дріє ла Рошель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

П'єр Дріє ла Рошель
Pierre Drieu la Rochelle
П'єр Дріє ла Рошель
П'єр Дріє ла Рошель
При народженні Pierre Eugène Drieu La Rochelle
Народження 3 січня 1893(1893-01-03)
  Париж
Смерть 15 березня 1945(1945-03-15) (52 роки)
  Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Alma mater Інститут політичних досліджень
Мова творів французька
Рід діяльності письменник, поет, журналіст, романіст[d]
Жанр роман, памфлет, поезія
Magnum opus: Жиль / Gilles (1939)
Член політичної партії Французька народна партія

П'єр Дріє ла Рошель у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

П'єр Дріє ла Рошель (фр. Pierre Drieu la Rochelle; 3 січня 1893(18930103) — 15 березня 1945) — французький письменник, автор романів, оповідань і політичних есе. Все життя прожив у Парижі. У 1930-х роках Дріє ла Рошель став прибічником французького фашизму, а під час німецької окупації співпрацював з нацистами.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Дріє ла Рошель народився в сім'ї середнього достатку родом з Нормандії, яка на той час проживала в 17-му окрузі Парижа. Його батько був збанкрутілим підприємцем, який одружився з його матір'ю через її придане. Хоча П'єр гарно навчався, він провалив випускний іспит у паризькій Вільній школі політичних наук. Під час Першої Світової Війни був тричі поранений, а його враження від військової служби мали значний вплив на нього і на його подальше життя.

У 1917 році Дріє одружився на Колетт Жерамек, сестрі свого друга-єврея. Шлюб не вдався, і вони розлучилися у 1921 році. Будучи наближеним до рухів дадаїстів, сюрреалістів і комуністів, та товаришуючи з Луї Арагоном у 1920-х роках, він також прихильно ставився до роялістського «Аксьон Франсез», однак відмовлявся приєднатися до будь-якого з цих рухів. 1922 року він видав книгу «Mesure de la France» («Масштаб Франції»), яка не принесла йому широкої популярності. Починаючи з 1930-х років він захопився ідеями фашизму і антисемітизму.

У своїх політичних есе П'єр Дріє ла Рошель стверджував, що парламентаризм спричинив занепад («Decadance») Франції (економічна криза, зниження народжуваності тощо). У творах «Le Jeune Européen» («Європейська молодь», 1927) і «Genève ou Moscou» («Женева чи Москва», 1928) він виступав за сильну Європу і засуджував «декадентський матеріалізм» демократії. Він вважав, що створена європейськими державами федерація могла б стати сильним економічним і політичним союзом, який би протистояв імперіалістичним намірам росіян і американців і був повністю ізольованим від них. У 1939 році він дійшов до думки, що тільки Третій Рейх може досягнути такої автаркії[2]. Задекларувавши в 1928 році свої проєвропейські погляди, він налагодив тісні контакти з організаціями працедавців, зокрема з Ернестом Мерсьє з «Redressement Français», а згодом, наприкінці 1920-х і на початку 1930-х років, з деякими представниками Радикальної партії.

Фашизм та співпраця з німецькою адміністрацією[ред. | ред. код]

У своєму есе «L'Europe contre les patries» («Європа проти вітчизн»), виданому 1931 року Дріє дотримувався анти-гітлерівських поглядів, але вже з 1934 року, особливо після антиурядових виступів 6 лютого 1934 року, організованих французькими ультраправими рухами перед Бурбонським Палацом, а також після візиту до Третього Рейху у вересні 1935 року (де він був свідком з'їзду НСДАП в Нюрнберзі), він почав розглядати нацизм як ліки від «посередності» ліберальної демократії. Після заворушень 6 лютого 1934 року, він став редактором журналу «La Lutte des Jeunes» і відкрито оголосив про свої фашистські погляди. Вже в жовтні 1934 року він видав книгу «Socialisme Fasciste» («Фашистський соціалізм»), яка є втіленням його тогочасних політичних поглядів. У ній він заперечував здатність марксизму вирішити проблеми Франції. Дріє писав, що його надихали ідеї Жоржа Сореля, Фернана Пелутьє, Сен-Сімона, Фур'є і Прудона.

1936 року Дріє Ла Рошель приєднався до Французької народної партії Жака Доріо та до 1939 року був редактором її часопису «L'Emancipation Nationale». У 1937 році у своєму памфлеті «Avec Doriot» він висловив ідею появи самобутнього французького фашизму. У цей час він також писав свій найвідоміший роман «Жиль».

Він підтримував колабораціонізм і німецьку окупацію Північної Франції. В період окупації Парижа Дріє заміщав Жана Полана (якого двічі рятував від рук гестапо) на посаді директора «Нувель ревю франсез» і таким чином став символом культурної співпраці з німецькою окупаційною владою. Ще до початку війни він потоваришував з німецьким послом у Парижі Отто Абецем. Він також був членом комітету Групи Співпраці (Groupe Collaboration)[3]. Проте вже в 1943 році він розчарувався в німецькому Новому порядку і почав досліджувати східні релігійні вчення[4].

Після звільнення Парижа Дріє довелося переховуватись. Незважаючи на протекцію свого друга Андре Мальро, 15 березня 1945 року він скоїв самогубство[5]. Першу спробу покінчити з життям він здійснив ще в липні 1944 року, однак вона виявилась невдалою.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Interrogation (1917), збірник віршів
  • Etat civil (1921)
  • Mesure de la France (1922), есе
  • L'homme couvert de femmes (1925), роман
  • Le Jeune Européen (1927), есе
  • Genève ou Moscou (1928), есе
  • Une femme à sa fenêtre (1929), роман
  • L'Europe contre les patries (1931), есе
  • Le Feu Follet (1931), роман (екранізований 1963 року Луї Малем — «Блукаючий вогник»)
  • Drôle de voyage (1933), роман
  • La comédie de Charleroi (1934), збірка оповідань
  • Socialisme Fasciste (1934), есе
  • Beloukia (1936), роман
  • Rêveuse bourgeoisie (1937), роман
  • Avec Doriot (1937), політичний памфлет
  • Жиль (фр. Gilles) (1939), роман
  • Ne plus attendre (1941), есе
  • Notes pour comprendre le siècle (1941), есе
  • Chronique politique (1943), есе
  • L'homme à cheval (1943), роман
  • Les chiens de paille (1944), роман
  • Le Français d'Europe (1944), есе
  • Histoires déplaisantes (1963, посмертно), збірка оповідань
  • Mémoires de Dirk Raspe (1966, посмертно), роман
  • Journal d'un homme trompé (1978, посмертно), збірка оповідань
  • Journal de guerre (1992, посмертно), військовий щоденник

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Tucker, William R. (1965). Fascism and Individualism: The Political Thought of Pierre Drieu La Rochelle. Journal of Politics (The Journal of Politics, Vol. 27, No. 1) 27 (1): 153–177. JSTOR 2128005. doi:10.2307/2128005. 
  3. Karen Fiss, Grand Illusion: The Third Reich, the Paris Exposition, and the Cultural Seduction of France, University of Chicago Press, 2009, p. 201
  4. Він висловив свої погляди у останньому написаному ним романі Les Chiens de Paille (1944), у якому змалював самого себе цинічним чоловіком з поглядами, близькими до анархічних.
  5. Pierre Drieu La Rochelle. Encyclopædia Britannica. Процитовано July 8, 2009. 

Література[ред. | ред. код]

  • Andreu, Pierre and Grover, Frederic, Drieu la Rochelle, Paris, Hachette 1979.
  • Carrol, David, French literary fascism, Princeton University Press 1998.
  • Dambre, Marc (ed.), Drieu la Rochelle écrivain et intellectuel, Paris, Presses de la Sorbonne Nouvelle 1995.
  • Hervier, Julien, Deux individus contre l'Histoire: Pierre Drieu la Rochelle et Ernst Jünger, Paris, Klincksieck 1978
  • Lecarme, Jacques, Drieu la Rochelle ou la bal des maudits, Paris, Presses Universitaires Françaises, 2001.
  • Mauthner, Martin, Otto Abetz and His Paris Acolytes — French Writers Who Flirted with Fascism, 1930—1945. Sussex Academic Press, 2016, (ISBN 978-1-84519-784-1)