Перейти до вмісту

П'єр Луї Дюлонг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
П'єр Луї Дюлонг
фр. Pierre Louis Dulong Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 лютого 1785(1785-02-12)
Руан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 липня 1838(1838-07-19) (53 роки)
Париж, округ Парижd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаФранція Франція
Діяльністьфізик, хімік, професор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПолітехнічна школа
ГалузьЗагальна та неорганічна хімія
ЗакладВища нормальна школа
École nationale vétérinaire d'Alfortd
Політехнічна школа
факультет природничих наук Паризького університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаpresident of the French Academy of Sciencesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Паризьке філоматичне товариствоd
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Прусська академія наук
Паризька медична академія Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAlexis Dulongd
Alphonse Louis Dulongd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (23 листопада 1826)

Список 72 імен на Ейфелевій вежі

П'єр Луї Дюлонг (фр. Pierre Louis Dulong; нар. 12 лютого 1785(17850212), Руан — пом. 19 липня 1838, Париж) — французький хімік та фізик. Член Паризької академії наук і її секретар.

Біографія

[ред. | ред. код]

П'єр Луї Дюлонг народився в Руані. Вивчав медицину в Парижі, працював хіміком у лабораторії К. Л. Бертолле в Політехнічній школі. З 1811 професор хімії Ветеринарної школи в Парижі, з 1820 професор фізики Політехнічної школи (з 1830 директор). З 1832 неодмінний секретар Паризької академії наук.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні дослідження присвячені загальній та неорганічній хімії. Вперше отримав хлорид азоту (1811) і фосфорноватисту кислоту (1816). Незалежно від Г. Деві і майже одночасно з ним запропонував (1815) водневу теорію кислот. Досліджував склад, будову та властивості щавлевої кислоти та її солей, вивчав реакцію термічного розкладання оксалатів.

Спільно з професором фізики Політехнічної школи в Парижі А. Т. Пті встановив (1819) закон теплоємності твердих тіл, згідно з яким добуток питомих теплоємностей простих твердих тіл на атомну масу елементів, що їх утворюють — величина приблизно постійна (закон Дюлонга—Пті). Вони ж вивели (1818) загальну формулу для швидкості охолодження тіл. Визначив (1824—1830) тиск насиченої водяної пари при різних температурах. Сконструював (1830) водяний калориметр.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • В. А. Волков. Химики. — Киев, Наукова думка, 1984.