П'єр Сюблейра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Сюблейра
Pierre Subleyras
Self-portrait by Pierre Subleyras.jpg
«Автопортрет біля мольберта», 1746 р.
При народженні Pierre Subleyras
Народження 25 листопада 1699(1699-11-25)
Сент-Жіль, біля Тулузи, Франція
Смерть 28 травня 1749(1749-05-28) (49 років)
  Рим, Італія
Національність француз
Громадянство Папська держава
Жанр побутовий жанр, парадний портрет, вівтар, натюрморт
Навчання Паризька художня академія
Діяльність художник
Напрямок реалізм, бароко
Роки творчості 1720-1749
Покровитель кардинал Сільвіо Валенті Гонзага, герцог де Сен-Еньян, посол Франції при папському дворі, папа римський Бенедикт XIV
Член Королівська академія живопису і скульптури[d]
Твори побутовий жанр, портрет, релігійний живопис
Нагороди

П'єр Сюблейра у Вікісховищі?


П'єр Сюблейра( фр. Pierre Subleyras 25 листопада, 1699, Сент-Жиль — 28 травня, 1749, Рим ) — французький художник доби пізнього бароко Франції і Італії першої половини 18 ст. Серед його творів — релігійний живопис, побутовий жанр, парадний портрет, натюрморт.

Життєпис, ранні роки[ред. | ред. код]

Походив з родини маловідомого провінційнго художника. Художні навички опановував у батька та в майстерні провінційного художника-портретиста Ануана Рівальса (1667—1735). Як провінціал, він почав працювати в традиціях художиків Тулузи.

Перебування в Парижі[ред. | ред. код]

За припущеннями, мав фінансову підтримку від батька і від Тулузи, що дозволило дістатися у Париж 1726 року. Через рік Сюблейра вже брав участь в конкурсі на головний приз Художньї академії. Його картина «Поклоніння мідному змію» виборола перший приз, що надав йому право на перебування у Римі коштом від академії на три-чотири роки. 1728 року він покинув Париж і Францію, як виявилоь пізніше, назавжди.

Життя і творчість у Римі[ред. | ред. код]

Французька академія тоді була розташована в колишньому палаці Манчіні, де і оселився Сюблейра. Молодого і майстерного художника швидко помітив герцог д'Антен (d'Antin) як вдалого портретиста. Незабаром у Сюблейра сформувалось власне коло багатих замовників, серед котрих був і посол Франції при дворі папи римського герцог де Сен-Еньян. До 1740 року він почав працювати по замовам кардинала Сільвіо Валенті Гонзага. Останній озповів про художника папі римському. Незабаром Сюблейра отримав декілька замов від папи римського. Був створений офіційний парадний портрет Бенедикта XIV та монументальний образ, відомий як «Месса Св. Василія», 1743 р. Вівтарний образ «Месса Св. Василія» був виставлений на публічні оглядини у соборі Св. Петра, що стало оіфіційним визнанням художника-француза у Ватикані.

Раніше Сюблейра почав працювати по замовам різних релігійних громад як у Італії, так і у Франції — без виїзду на батьківщину. Серед створених ним біблійних картин — «Диво Св. Бенедикта», «Містичні заручини Св. Катерини», декілька ескізів до вівтаря «Месса Св. Василія», «Мадонна зі св. Марією Магдалиною, Філіппом Нері і св. Евсевієм», «Св. Козьма і Даміан», «Св. Єронім». Був відомий також як портретист римських аристократичних родин та іноземних аристократів-візітерів. Серед них - «Кардинал Сільвіо Валенті Гонзага», «Дон Чезаре Бенвенуті», «Хорас Волпол», син прем'єр-міністра Великої Британії тощо.

1739 року Сюблейра узяв шлюб у Римі з сеньйорою Марією Феліче Тібальді.

Художник мав слабке здоров'я. Відвідав Неаполь з метою лікування, але не отримав полегшення. Він помер у Римі 1749 року.

Місце відомого римського портретиста по смерті Сюблейра посів Помпео Батоні. Смерть Сюблейра позбавила його від мгутнього і талановитого конкурента.

Особливості П'єра Сюблейра[ред. | ред. код]

Життєпис Сюблейра має деякі паралелі з життям уславленого Ніколя Пуссена. Обидва провінціали, що вибороли перше визнання в Парижі. Але перебрались на житло у Рим, де прошла більша частина їх творчості і життя. Якщо Пуссен вимушено повертався у Париж за наказом короля, то Сюблейр практично натуралізувався у Римі і мав впливових покровителів серед папського двору і самого папи римського. Мимоволі П'єр Сюблейра продовжив «традицію», котру започаткували французи-художники Ніколя Пуссен , Клод Лоррен, Валантен де Булонь, що назавжди оселились в Італії і вибороли визнання у місцевої аристократії чи навіть при папському дворі.

Власні особливості мала і художня манера Сюблейра. Він народився у той же рік, що і Жан Батист Сімеон Шарден (1699—1779), уславлений майстер натюрморту, нечастого у французькому мистецтві першої пловини 18 ст. Але від скромного і стриманого у композиціях Шардена відрізнявся прихильністю до динамічних композицій, до еротичних сцен у побутовому жанрі і до релігійних картин.

Як художник Сюблейра мав мінімальні впливи французького класицизму чи рококо і працював в стилістиці пізнього бароко, такого характерного для мистецтва Італії першої половини 18 ст.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • «Автопортрет», 1746, Відень
  • «Алегорія Юстиції»
  • «Закохана пара»
  • «Марія Барбара Браганца»
  • «Диво Св. Бенедикта»
  • «Містичні заручини Св. Катерини»
  • «Месса Св. Василія», 1743 р., ескіз, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Кардинал Сільвіо Валенті Гонзага»
  • «Майстерня художника Сюблейра», Академія образотворчих мистецтв (Відень)
  • «Хорас Волпол», Лідс, Музей і галерея
  • «Дон Чезаре Бенвенуті»
  • «Св. Амброзій хрестить імператора Теодозія Флавія»
  • «Портрет князя д'Еньяна» (посол Франції при папському дворі)
  • «Портрет дружини художника Сюблейра»
  • «Христос малюк і сім янголів»
  • «Папа римський Бенедикт XIV», погруддя, 1746, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
  • «Портрет невідомого з книгою», 1745 р.
  • «Марія Феліче Тібальді», 1749 р., Художній музей Ворчестер
  • «Сивілла»
  • «Розп'яття апостола Петра»
  • «Пані допоможе глибоке внутрішнє обстеження»
  • «»

Галерея вибраних творів[ред. | ред. код]

«Подія з Христом під час бенкету у Симона фарісея», 1737 р., Лувр, Париж.
«Майстерня художника Сюблейра», Академія образотворчих мистецтв (Відень).

Джерела[ред. | ред. код]

  • J.- C. Demagny: Pierre Subleyras. In:Kindlers Malerei Lexikon. Zürich 1982. S. 312–313.
  • Andreas Schalhorn: Historienmalerei und Heiligsprechung : Pierre Subleyras (1699–1749) und das Bild für den Papst im 17. und 18. Jahrhundert. München 2000. ISBN 3-89235-403-0
  • Subleyras : 1699 – 1749. Ausstellungskatalog. Hrsg. Von Olivier Michel und Pierre Rosenberg. Paris 1987.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єр Сюблейра

Див. також[ред. | ред. код]