П'єр II де Куртене

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр де Куртене
Pierre de Courtenay
Petrus II.jpg
Народився 1155/1165
Помер 1219
Епір, Греція
Країна Flag of France (XII-XIII).svg Франція
Діяльність правитель
Знання мов французька
Титул латинський імператор
Термін 1216—1217 роки
Попередник Генріх I Фландрський
Наступник Роберт де Куртене
Рід Куртене
Батько П'єр I де Куртене
Мати Єлизавета де Жуанвіль
Брати, сестри Alice of Courtenayd і Robert of Courtenay, Lord of Champignellesd
У шлюбі з Агнеса де Невер
Іоланда де Ено
Діти 4 сина і 9 доньок
Герб

П'єр де Куртене (1155/1165 — 1219) — 3-й імператор Латинської імперії в 12161217 роках. П'єр I (як імператор Латинської імперії), П'єр II (як сеньйор Куртене).

Життєпис[ред. | ред. код]

Діяльність у Франції[ред. | ред. код]

Походив з роду Куртене. Його дідом був Людовик VI, король Франції. Син сеньйора П'єра I де Куртене і Єлизавети де Жуанвіль. Народився між 1155 та 1165 роками. 1183 року втратив батька, ставши П'єром II, сеньйором Куртене. У 1184 році оженився на Агнесі I, графіні Невер. завдяки цьому шлюбу став розпоряджатися графствами Невер, Оксер і Тоннер. У 1190—1192 роках брав участь у Третьому хрестовому поході. Під час відсутності П'єра помирає його дружина.

У 1193 році оженився на доньці Бодуена V, графа Ено. У 1196 році вступив у конфлікт зі своїм шваргом Вільгельмом де Брієнном, що сплюндрувавчастину графства Оксем й взяв в облогу місто Везле. В свою чергу П'єр II зміцнив Оксер. Невдачі супротивника у спробізахопити ці міста призвела до замирення. У 1199 році васал Куртене — Ерве де Донзі — підступно захопив того у полон, відпустивши лише за згоду влаштувати шлюб своєї доньки Матильди (спадкоємиці графств Невер, Оксер і Тоннер) з Ерве де Донзі. Після шлюбу передав Донзі графство Невер.

У протистояння Капетингів і Плантагенетів підтримав перших. Був вірним прихильником французького короля Філіппа II Августа. У 1209 і 1211 роках брав участь в Альбігойських хрестових походах. У 1212 році після смерті Філіппа I де Ено, його володіння успадкувала дружина де Куртене — Іоланда. Сам П'єр II призначив регент графства Ено свого старшого сина Філіппа. У 1214 році відзначився у битві під Бувіном, де імператор Священної Римської імперії Оттон IV, союзник Англії, зазнав поразки.

Імператор[ред. | ред. код]

У 1216 році після смерті його шварґа Генріха I, імператора Латинської імперії, П'єра II де Куртене, баронами було обрано на трон цієї держави. Він рушив до Константинополя через Італію. В Римі 9 (або 12) квітня 1217 року від папи римського Гонорія III отримав в соборі Св. Лаврентія висвічення на імператора та корону.

Невдовзі доповився з венеціанцями щодо захоплення важливого міста Дуррес, яке належало Епірському деспотату. Проте зазнав невдачі. В подальшомуздійснив спробув пройти суходолом до своїх володінь. Втім П'єра де Куртене було захоплено епірським деспотом Феодором I. В цей час його дружина Іоланда досягла морем Константинополя, де оголосила себе регентшею. Імператор помер у 1219 році, фактично нічколи не керувавши Латинською імперією.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружини[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

  • Від першої дружини:
  1. Матильда (118829 липня 1257) — графиня Неверу, Осеру і Тоннерру. Вперше вийшла заміж за Ерве IV (сеньйора Донзі), а після його смерті за Гвідо IV (графа Форезу). Матильда була щедрою і популярної правителькою. Її основною резиденцією був замок Дрюї[fr]. Саме в ньому 15 серпня 1223 прийняла статут, що надав місту Осер ряд пільг і свобод.
  2. Дочка
  • Від другої дружини:
  1. Маргарита (119417 липня 1270) — дружина: 1) Рауля III Лузіньяна, сеньйора Ісудена; 2) Генріха I, графа Віандена
  2. Філіпп (11951226) — маркграф Намюру.
  3. Іоланда (11961233) — дружина Андрія II (короля Угорщини).
  4. Сибіла (11971210) — черниця.
  5. Єлизавета (1199 — після 1269) — дружина: 1) Волте де Пюїзе; 2) Ед де Монтагю
  6. Роберт (бл. 1201січень 1228) — імператор Латинської імперії в 1219—1228 роках
  7. Агнеса (1202 — після 1247) — дружина Готфріда II Віллардуена, князя Ахеї.
  8. Марія (12041228) — дружина Феодора I Ласкаріса, імператора Нікеї.
  9. Генріх (12061229) — маркграф Намюру.
  10. Елеонора (12081229) — дружина Філіппа I Монфора, сеньйора Торону і Тіру.
  11. Констанція (1210 — ?) — черниця.
  12. Балдуїн (грудень 1217жовтень 1273) — імператор Латинської імперії в 1228—1261 роках

Джерела[ред. | ред. код]

  • René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X)
  • K.M. Setton, The Papacy and the Levant (1204—1517), I: The thirteenth and fourteenth centuries, Philadelphia, 1976, pp. 44-45.
  • Bouchard, Constance Brittain (1987). Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980—1198. Cornell University Press.
  • Ostrogorsky, George (1995). History of the Byzantine State. Translated by Hussey, Joan. Rutgers University Press.