П'єтро Ломбардо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єтро Ломбардо
Pietro lombardo (attr.), madonna col bambino, venezia, 1480 ca..JPG
«Мадонна з немовлям», П'єтро Ломбардо, 1480 рік.
Ім'я при народженні Pietro Lombardo-Solari
Народився 1434(1434)
Карона
Помер 1515(1515)
Венеція
Громадянство
(підданство)
Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Національність італієць
Діяльність архітектор, скульптор
Відомі учні Тулліо Ломбардо
Magnum opus Церква Санта-Марія деї Міраколі
Конфесія католицтво
Рід Ломбардо
Батько Мартин Ломбардо
Діти Тулліо Ломбардо
Антоніо Ломбардо

П'єтро Ломбардо (*1434 — †1515) — італійський скульптор та архітектор раннього Відродження, батько скульптора Тулліо Ломбардо.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з селища Карона у Швейцарії. Народився у родині скульптор Мартина. Замолоду перебирається до Ломбардії. Звідси походить його прізвище. Вчиться спочатку у Мілані, згодом у Павії.

У 1464 році перебирається до Падуї. Тут вперше чергу отримує замовлення на виготовлення скульптур місцевих впливових громадян. Втім вже у 1466 році на запрошення переїздить до Венеції. З цього часу він майже не полишає це територію Венеційської республіки. У 1468 році виконує роботи у Вінченці, у 1469–1471 роках працює над замовленням Бартоломео Коллеоні, військового очільника республіки. В подальшому виконує замовлення дожів та їх родин. Згодом починає працювати разом із синами. Особливо значущими є роботи з оздоблення фасаду Палацу дожів. Після цього час від часу працює у Падуї, Бергамо, Удіне, Тревізо. Чудовими є роботи Ломбардо над будівництвом собору у Чивідале-дель-Фріулі у 1502–1506 роках.

В цей час Ломбардо отримує замовлення від Франциска II Гонзага, маркіза Мантуї. Він запрошує майстра до себе, щоб прикрасити Каплиці Діви Марії у Мантуанському соборі. Втім володар Мантуї не виконав умов договору, тому П'єтро Ломбардо залишився у Венеції. У 1515 році його обирають головою гільдії скульпторів. Втім того ж року Ломбардо помирає.

Творчість[ред. | ред. код]

Особливість його будов є святкова легкість, елегантність, що підкреслюється мальовничою витонченістю фасаду, поєднував іонічний та коринфський ордери. Один з перших став використовувати кольоровий мармур. У його роботах багато пластичного убрання.

Найзначні праці:

Джерела[ред. | ред. код]

  • John MacAndrew, L'architettura veneziana del primo Rinascimento, a cura di M. Bulgarelli, Venezia 1995, 99-193.
  • Ralph Liebermann: The church of S. Maria dei Miracoli in Venice. New York 1986.

Посилання[ред. | ред. код]