ПП-2000

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПП-2000
Submachine gun PP2000.jpg
Тип Пістолет-кулемет
Персональна зброя самооборони
Походження Росія Росія
Історія виробництва
Розроблено 2001 рік
Виробник Конструкторське бюро приладобудування
Характеристики
Вага 1,4 (без магазину, з плечовим упором)
Довжина 582/340 з плечовим упором/без упору
Ширина 43
Висота 185 (з магазином на 20 патронів)
305 (з магазином на 44 патронів)

Набій 9×19 мм Парабелум (бронебійні боєприпаси 7Н31)
Калібр 9
Дія вільний затвор
Темп вогню 600—750
Дульна швидкість 550 (патрон 7Н31)
Ефективна дальність вогню до 200
Максимальна дальність вогню 100 м (ефективна)
Система живлення окремий коробчатий магазин на 20 або 44 патронів
Приціл відкритий (є планка Пикатинни для кріплення різних оптичних/коллиматорних прицілів)

Commons-logo.svg ПП-2000 у Вікісховищі

ПП-2000 — російський пістолет-кулемет під набій 9×19 мм Парабелум, розроблений колективом конструкторів тульського КБ Приладобудування (акад. В. П. Грязєв, фахівці Б. І. Кузнєцов та О. І. Рассказов)[1]. Патент на конструкцію був отриманий в 2001 році, проте широкій публіці він був вперше продемонстрований в 2004 році — влітку на паризькій виставці «Eurosatory-2004» та восени на московській «Інтерполітех -2004».

ПП-2000 представляють як зброю для підрозділів правоохоронних органів, що діють в умовах міста, а також як особисту зброю самооборони для окремих категорій військовослужбовців[2].

У результаті дослідної експлуатації передсерійних зразків на базі відділу позавідомчої охорони при ГУВС Московської області, в базову конструкцію ПП-2000 «були внесені певні доробки, що дозволяють більш ефективно і безпечно використовувати пістолет-кулемет в міських умовах»[3].

У 2006 році почалося серійне виробництво ПП-2000 для МВС РФ[4].

Нині пістолети-кулемети ПП-2000 застосовують окремі підрозділи МВС РФ і прийняті на озброєння Федеральної служби судових приставів[5]. Пропонуються на експорт.

Конструкція[ред. | ред. код]

Пістолет-кулемет побудований на основі автоматики з вільним затвором, вогонь ведеться із закритого затвора. УСМ — куркового типу. Корпус ПП-2000 виконаний з високоміцного пластика. Канал ствола хромований. Рукоятка керування вогнем традиційно для компактних пістолетів-кулеметів служить також горловиною для магазину. Масивна спускова скоба може використовуватися як додаткова передня рукоятка, а також дозволяє стріляти зі зброї, не знімаючи товстих рукавичок. Особливістю даного пістолета-кулемета є можливість використання запасного магазина як приклада. Тим не менш, серійні ПП-2000 оснащені складним убік металевим плечовим упором, а на збройовій виставці «DEFEXPO» (у лютому 2010 р.) був представлений варіант з зручнішим нескладним пластиковим прикладом[6]. Також ПП-2000 може комплектуватися глушником, лазерним цілевказівником «Зеніт-4ТК», коліматорним прицілом і тактичним ліхтарем.

Застосовувані боєприпаси[ред. | ред. код]

У пістолеті-кулеметі ПП-2000 можуть бути використані різні набої 9×19 мм Парабелум, в тому числі:

  • Комерційні набої 9 × 19 мм російського та закордонного виробництва;
  • Армійські набої 9 × 19 мм закордонного виробництва;
  • Набої 9 × 19 мм тип 7Н21 і 7Н31 підвищеної потужності російського виробництва.

Куля набою 7Н31 здатна пробивати сталеві листи 3 мм завтовшки на відстані 90 метрів, 5 мм на відстані до 50 метрів і 8 мм на відстані до 15 метрів. Це забезпечує ефективність ПП-2000 в боротьбі з супротивниками в індивідуальних засобах захисту (касках, бронежилетах), а також дозволяє вражати цілі, що знаходяться за перешкодами і всередині автомобілів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пістолет-кулемет ПП-2000// журнал «Солдат удачі», № 2 (137), 2006 р., стор.24-25
  2. Надкомпактний ПП-2000//журнал «Зброя», № 12, 2004 р. стор.1- 3, 60-61
  3. .psj.ru/saver_magazins/detail.php? ID = 5300 Євген Баумгартен. Стрілецька зброя для груп затримання.//Журнал НСБ «Хранитель», 28 лютого 2007 р.
  4. Пістолет-кулемет ПП-2000 (серійний)//журнал «Солдат удачі», № 12 (147), 2006 р., стор.24-25
  5. Постанова Уряду РФ № 776 від 02.10.2009 р..
  6. журнал «Зброя», № 6, 2010 р., стор.13

Посилання[ред. | ред. код]