ПТ-76

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПТ-76
Pt76.jpg
Тип Плавучий танк
ПТ-76 зр. 1952 р.
Схема: класична
Історія використання
На озброєнні з 1951
Війни Війна у В'єтнамі,
Індо-пакистанська війна (1965),
Шестиденна війна,
Операція «Дунай»,
Індо-пакистанська війна (1971),
Війна Судного дня,
Громадянська війна в Анголі,
Війна в Перській затоці,
Югославські війни,
Друга чеченська війна
Війна в Іраку
Історія виробництва
Виробник СРСР СРСР, Волгоградський тракторний завод, Кіровський завод
Виготовлення 19511967
Виготовлена
кількість
3039[1]
Варіанти ПТ-76М, ПТ-76Б
Характеристики
Вага 14
Довжина 6910 (7625)
Ширина 3140
Висота 2195
Обслуга 3

Калібр 76-мм Д-56Т
Підвищення −4…+30
Траверс 360
Дальність вогню
Ефективна до 12
Приціл телескопічний ТШК-66

Броня сталева катана гомогенна
Лоб: 10 / 80°
Борт: 10 / 0°
Корма: 6 / 0°
Дах: 6 / 85—90°
Днище: 5
Башта: лоб: 15 / 35°
Головне
озброєння
76-мм нарізна танкова гармата
боєкомплект: 40
Другорядне
озброєння
1×7,62-мм СГМТ
Двигун дизельний, В-6
240
Питома потужність 17,1
Підвіска торсійна
тиск на ґрунт: 0,5
Дорожній просвіт 370
база: 4080
колія: 2740
Паливо дизельне ДП, ДЗ, ДА
Швидкість шосе: 44
бездоріжжя: 20..25
(10,2 на плаву)
Прохідність підйом: 38
стінка: 1,1
рів: 2,8
брід: 2,8

Commons-logo.svg ПТ-76 у Вікісховищі

Плавучий танк ПТ-76 — радянський легкий плавучий танк. Був на озброєнні Радянської армії у розвідувальних військах, морської піхоти, військах берегової оборони, Збройних силах країн-членів Варшавського Договору, а також поставлявся на експорт у десятки країн світу.

Історія використання[ред. | ред. код]

У повоєнні роки радянські конструктори продовжували самобутній шлях розвитку вітчизняного танкобудування і зберегли лідируючі позиції в світі.

У 1951 році на озброєння розвідувальних підрозділів Радянської Армії вступив легкий плавучий танк ПТ-76. Танк був розроблений конструкторським бюро Я. Ж. Котіна, відомого своїми важкими танками. ПТ-76 використовувався в бойових діях в Африці, на Близькому Сході, в Індо-Пакистанському конфлікті 1965 року і особливо широко в 1965-1975 роках у В'єтнамі північнов'єтнамською армією.

На початку 1960-х років танк пройшов глибоку модернізацію і отримав індекс ПТ-76Б. У розвідувальних підрозділах сухопутних військ легкі танки ПТ-76 були замінені спочатку середніми, а потім основними танками. В даний час модернізовані танки ПТ-76 різних модифікацій є на озброєнні морської піхоти ВМФ Росії, а також у складі збройних сил 28 держав Європи, Азії, Африки і Латинської Америки.

Особливості побудови[ред. | ред. код]

Характерними особливостями танка є високі показники рухливості — на плаву максимальна швидкість 10,2 км/год при гарній маневреності. Бронемашина має великий водовміщуючий обсяг, що, однак, зумовило її порівняно легке бронювання.

Внутрішній простір танка поділяється на три відділення. У носовій частині розміщений пост управління, що включає в себе робоче місце механіка-водія з сидінням, приладами, педалями і важелями, курсовказівниками і засобами зв'язку.

Посадка механіка-водія в танк і висадка з нього здійснюються через круглий люк, основа якого виступає над верхнім броньовим листом. У відділенні управління знаходяться також дві акумуляторні батареї, балон зі стисненим повітрям, два вуглекислотні балони і автомат системи протипожежного обладнання, частина ЗІП та інше обладнання.

У вежі і підбаштовому просторі корпусу розташоване бойове відділення.

В ньому розміщені гармата, спарений кулемет, прилади спостереження і прицільні пристосування, робочі місця командира танка (зліва від гармати) і заряджаючого (праворуч від неї), автомат Калашникова, частина боєкомплекту, танкова радіостанція Р-113, апарати ТПУ, водовідкачуючий (ручний) насос, ручні вогнегасники (один або два), частина ЗІП та інше обладнання.

Моторно-трансмісійне відділення розташоване у кормовій частині корпусу і ізольоване від бойового відділення перегородкою. В ньому розміщені двигун з системами, трансмісія, водомети, два паливних бака, водовідкачуючі насоси та інше обладнання.

Основним озброєнням танка ПТ-76Б є 76-мм танкова гармата Д-56ТС, що відрізняється від Д-56Т[2] конструкцією дульного гальма і наявністю ежекційної продувки каналу ствола. Її боєкомплект складається з 40 унітарних пострілів, 24 з них з осколково-фугасні гранати, 4 з бронебійно-трасуючі, 4 з підкаліберним бронебійно-трасуючим і 8 з кумулятивними снарядами.

Виробництво[ред. | ред. код]

Графік виробництва ПТ-76 для Радянської Армії.
Рік 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 Всього
ПТ-76 10 85 210 400 500 206 265 180 40
ПТ-76Б 110 105 121 112 204 191 69 н/д н/д

Технічний опис танка[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Бойова маса 14 тонн. Екіпаж 3 чоловік. Озброєння: 76,2-мм гармата, 7,62-мм кулемет «СГМТ». Броня 10-20 мм. Максимальна швидкість на шосе 44 км/год., на плаву 12 км/год. Потужність двигуна 240 к.с.

Застосування танка в бойових умовах[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • К-90 — плавучий танк, який конкурував з проектом ПТ-76
  • Тип 63 — китайський плавучий танк створений на основі ПТ-76

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 7, 8. — С. 48, 49.
  2. яка спочатку встановлювалася на танку

Література[ред. | ред. код]

  • М. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — Москва: Моделист-конструктор, 2004. — 71 с. — (Бронеколлекция спецвыпуск № 1 (5) / 2004). — 2010 экз.
  • М. Барятинский. Советская бронетанковая техника 1945—1995 (часть 1). — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Бронеколлекция № 3 (30) / 2000). — 4000 экз.
  • М. Н. Свирин. Стальной кулак Сталина. История советского танка 1943—1955. — Москва: Яуза; Эксмо, 2006. — 416 с. — 7000 экз. — ISBN 5-699-14628-8
  • C. F. Foss. The PT-76 Amphibious Tank & Variants. — Виндзор: Profile Publications, 1974. — 20 с. — (AFV / Weapons series № 65).
  • J. Magnuski. Czołg pływający PT-76. — 1-е издание. — Варшава: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1971. — 16 с. — (Typy Broni i Uzbrojenia № 12). — 40000+335 экз.
  • А. Корнилин. Вторая молодость танка ПТ-76. Некоторые страницы из истории создания плавающего танка ПТ-76 и бронетранспортёра БТР-50П // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 4—6, 12.
  • С. Суворов. «Плавуны» ещё послужат // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2005. — № 4. — С. 9—15.
  • Ю. Евграфов. Потопления плавающих объектов бронетанковой техники // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 9. — С. 37—40.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2008—2009. — № 5.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2010. — № 4.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.
  • Руководство по материальной части и эксплуатации танков ПТ-76 и ПТ-76Б. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1967. — 608 с.

‎Посилання[ред. | ред. код]