ПФМ-1
ПФМ-1 (протипіхотна фугасна міна) «Лепесток» — протипіхотна міна натискної дії радянського виробництва. Є майже точною копією американської міни BLU-43 / B «Dragontooth». Прийнята на озброєння Радянської армії.
Міна існує в двох варіантах: ПФМ-1 та ПФМ-1С. Перший варіант міни не має пристрою самоліквідації, другий забезпечений пристроєм, що забезпечує самоліквідацію міни підривом після закінчення 1-40 годин із моменту установки (час самоліквідації залежить від температури навколишнього повітря). Зовні ці два різновиди міни відрізняються лише тим, що на крилі міни ПФМ-1С нанесена літера «С».
Міна може встановлюватися у ґрунт тільки засобами дистанційного мінування.
Ураження людини при вибуху міни завдається за рахунок руйнування нижньої частини ноги. Вибух проводиться в момент наступання ногою на датчик цілі.
У даний час випуск припинено.
Міна широко застосовувалася в Афганській війні. Через незвичну форму пластикового корпусу діти нерідко сприймали міну як іграшку й отримували серйозні поранення або гинули. Завдяки антирадянській пропаганді серед афганського населення набула поширення теорія, що ПФМ-1 була спеціально спроєктована, щоб приваблювати дітей, насправді форма міни просто обумовлена аеродинамікою[1].
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Корпус — поліетилен
- Маса — 80 грамів
- Маса вибухової речовини (НД-6Д) — 40 грамів
- Довжина — 11,9 см
- Ширина — 6,4 см
- Товщина — 2 см
- Площа датчика цілі — 34,1 см²
- Чутливість — 5-25 кг
- Час дальнього взведення — 1-10 хвилин
- Час бойової роботи — 1-40 годин
- Температурний діапазон застосування — від −20 °C до +40 °C.
- Кількість мін у касеті — 64 шт
- Спосіб установки — ПКМ, ВСМ-1, УМЗ, РСЗВ, АСМ
Бойове застосування[ред. | ред. код]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Під час Війни на сході України російські війська використовують ці міни для створення мінних полів[2]
29 листопада 2020 року українськими військовими була помічена розвідувально-диверсійна група супротивника неподалік Луганського[3]. Коригування під час заходу розвідувально-диверсійної групи до українських позицій відбувалось із використанням БПЛА «Гранат-1». Злагодженими діями українських військових було зірвано намагання ворожих диверсантів провести мінування позицій українських військ та відмовитися в подальшому від виконання диверсійних заходів. Після вогневого контакту противник відійшов[4].
Під час огляду шляху відступу ворожої ДРГ було виявлено засоби мінування російського виробництва, зокрема три МОН-50 та споряджений касетний контейнер типу КСФ-1 з мінами типу ПФМ-1, які заборонені Женевською конвенцією[4].
26 лютого 2022 року, росіяни під час атаки на Харків використали касетні бомби із забороненими Женевською конвенцією мінами «Лепесток», повідомила генеральна прокурорка Ірина Венедіктова[5].
На озброєнні[ред. | ред. код]
Україна 6 млн (2011) будуть повністю утилізовані[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rae McGrath. Mines as toys // Landmines: Legacy of Conflict: A Manual for Development Workers. — 1998. — С. 39—40. — ISBN 0788132806.(англ.)
- ↑ Відступаючи від Маріуполя російські війська замінували територію — «Азов». Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
- ↑ Сьогодні, 29 листопада 2020 року, російсько-окупаційні війська підступно порушили домовленості, досягнуті 22 липня 2020 року… Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine. // Facebook, 29.11.2020.
- ↑ а б Люксіков Михайло (30 листопада 2020). Поблизу Луганського розбили ворожу ДРГ та збили БПЛА. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020.
- ↑ Росіяни використали в Харкові заборонені касетні бомби Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine., zaxid.net, 26 лютого 2022.
- ↑ Норвегія дала Україні $ 1 млн на утилізацію мін. Главред. 3 лютого 0011. Процитовано 5 березня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]