Пабло Іглесіас Турріон
| Пабло Іглесіас Турріон | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. Pablo Iglesias Turrión | ||||
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Pablo Manuel Iglesias Turrión | |||
| Народився |
17 жовтня 1978[1][2][3] (44 роки) Мадрид, Іспанія[1] | |||
| Країна |
 Іспанія | |||
| Місце проживання | Галапагар[4] | |||
| Діяльність | політик, політолог, політичний коментатор, викладач університету, телеведучий | |||
| Сфера роботи | політика[5] і політологія[5] | |||
| Alma mater | Мадридський університет Комплутенсе, Болонський університет і Carlos III University of Madridd | |||
| Мова творів | іспанська[5], італійська[6] і англійська | |||
| Роки активності | 1992 — тепер. час | |||
| Партія | Подемос | |||
| Конфесія | атеїзм | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: pabloiglesias.org | ||||
|
| ||||
 Пабло Іглесіас Турріон у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Пабло Мануель Іглесіас Турріон (ісп. Pablo Manuel Iglesias Turrión; нар. 17 жовтня 1978, Мадрид) — іспанський письменник, викладач політології в Університеті Комплутенсе, телеведучий. Лідер партії «Подемос» і коаліції «Унідос-Подемос» («Об'єднані можемо»). У минулому — другий віце-прем'єр і міністр з соціальних прав і порядку 2030 (2020—2021), депутат Європейського парламенту (2014—2015), член Конгресу депутатів Іспанії (2016—2021).
Життєпис[ред. | ред. код]
Син історика, в 1970-х роках — активного учасника ліворадикальної антифранкістської організації «Революційний антифашистський патріотичний фронт». Отримав ім'я Пабло на честь основоположника іспанського соціалізму Пабло Іглесіаса Поссе. Пабло Іглесіас здобув юридичну та політологічну освіта в Університеті Комплутенсе, де також в 2008 році отримав докторський ступінь. Його дисертація присвячена громадянській непокорі як формі боротьби з урядом. Став широко відомий як лівий інтелектуал завдяки регулярній участі в теледебатах і публіцистиці.[7]
Дотримується лівих політичних поглядів, з 14 років був політично активний, входив до Союзу молодих комуністів Іспанії — молодіжної організації КПІ. З 2001 року брав участь в антиглобалістському русі.
У січні 2014 року став співзасновником громадянського руху «Подемос» і очолив його виборчий список на виборах до Європейського парламенту 2014 року.
13 січня 2020 року одержав портфель міністра з соціальних прав і порядку 2020 і посаду другого віце-прем'єра в другому кабінеті Санчеса. Покинув уряд 31 березня 2021 роки для участі у виборах в Асамблею Мадрида, які пройшли 4 травня.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Одружений на Ірені Монтеро, міністрі з питань рівності в другому кабінеті Санчеса.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1038383064 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=318&idLegislatura=13
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Pablo Iglesias e Irene Montero se compran un chalet de 600.000 euros en la sierra de Madrid — El Periódico de Catalunya.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ https://www.huffingtonpost.es/2015/10/27/pablo-iglesias-parlamento_n_8397338.html
- ↑ Призрак евросоциализма. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014.
|
