Пабло Ескобар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пабло Ескобар
Pablo Emilio Escobar Gaviria
Pablo Escobar picture.jpg
Народився 1 грудня 1949(1949-12-01)
Ріонегро, Колумбія
Помер 2 грудня 1993(1993-12-02) (44 роки)
Медельїн, Колумбія
застрелений
Громадянство Колумбія
Проживання La Catedral[d]
Ім'я при народженні Пабло Ескобар Еміліо Гавірія
Псевдонім El Patrón, Don Pablo, El Doctor, El Mágico, El Padrino, El Señor, El Zar de la Cocaína, El Duro і El Diablo
Діяльність Наркобарон
Посада member of the Chamber of Representatives of Colombia[d]
Конфесія Римо-католицька церква
Дружина Марія Вікторія Енео Вієхо
Діти Син Хуан Пабло
Донька Мануелла
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Пабло Еміліо Ескобар Гавірія (ісп. Pablo Emilio Escobar Gaviria; *1 грудня 1949(19491201) — †2 грудня 1993) — колумбійський наркобарон. Ескобар увійшов в історію як один з найбільш зухвалих і жорстоких злочинців XX сторіччя не лише Колумбії, але й усього світу. Вбиваючи суддів, прокурорів, журналістів, знищуючи цивільні літаки, поліцейські дільниці та особисто страчуючи своїх жертв, він користувався популярністю серед молоді і бідних верств населення своєї країни. Ескобар заробив величезні гроші на наркобізнесі. Йому належали дорогі яхти, маєтки і вілли. У 1989 році журнал «Forbes» оцінив його статки в 9 мільярдів доларів.[1] За словами Роберто, бухгалтера Пабло, він і його брат витрачали $ 2500 в місяць тільки на купівлю гумки, щоб обертати рулони готівки, оскільки, вони мали більше незаконних грошей, ніж вони могли б легально депозитувати в банки, вони зберігали готівку пачками банкнот в їхніх складах, і щорічно списували 10%, як «порчу», які погризли пацюки, коли повзали по них ночами.

Біографія[ред.ред. код]

Політична діяльність[ред.ред. код]

В злочинному світі Ескобар досяг вершини влади. Пізніше він став шукати спосіб зробити свій бізнес легальним. 1982 року Пабло Ескобар висунув свою кандидатуру на виборах і в свої 32 роки став заступником конгресмена Конгресу Колумбії (отримав право голосувати за конгресменів під час їх відсутності).

Проникнувши в Конгрес, Ескобар мріяв стати президентом Колумбії. Разом з тим, опинившись в Боготі, він звернув увагу, що його популярність не вийшла за межі Медельїна. У Боготі про нього, природно, чули, але як про сумнівну особистість, що прокладає кокаїнову дорогу до президентського крісла. Один з найпопулярніших політиків Колумбії, основний кандидат на президентське крісло Луїс Карлос Галан першим відкрито засудив зв'язок нового конгресмена з кокаїновим бізнесом.

Через кілька днів міністр юстиції Родріго Лара Бонія розгорнув широку кампанію проти вкладення «брудних» кокаїнових грошей в передвиборчу гонку. У підсумку Пабло Ескобар в січні 1984 року був виключений з колумбійського Конгресу. Стараннями міністра юстиції його політична кар'єра завершилася раз і назавжди. Проте, Ескобар не збирався тихо піти і вирішив помститися міністру.

30 квітня 1984 міністерський «Мерседес» Бонії зупинився біля світлофора на одній з найжвавіших вулиць Боготи. У цей момент під'їхав мотоцикліст і впритул з автомата зрешетив задню частину «Мерседеса», де зазвичай сидів міністр юстиції. Родріго Лара Бонія загинув на місці. Вперше бандити вбили в Колумбії чиновника такого високого рангу. З цього дня терор почав поширюватися Колумбією.

Країною прокотилися масові рейди, в яких знищували хімічні лабораторії та плантації коки. Десятки учасників наркокартелів опинилися за гратами. У відповідь на це Пабло Ескобар двічі зробив замах на шефа колумбійської секретної поліції генерала Мігеля Масу Маркеса. При другому замаху, 6 грудня 1989 року, від вибуху бомби загинуло 62 особи та близько 100 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

До початку 90-х років Пабло Ескобар вважався одним з найбагатших людей планети. Його статок оцінювався, щонайменше, в 30 мільярдів доларів. Він очолював список найбільш розшукуваних наркоторговців США. За його п'ятами незмінно слідував елітний спецпідрозділ, який ставив перед собою завдання за всяку ціну піймати або знищити Пабло Ескобара.

Переслідування та арешт[ред.ред. код]

Після втечі з в'язниці для Ескобара настали скрутні часи. Його друзі почали залишати його. Основною помилкою Ескобара було те, що він не міг критично оцінити ситуацію, що склалася. Він вважав себе фігурою значнішою, ніж це було насправді. Він продовжував володіти величезними фінансовими можливостями, але реальної влади у нього вже не було. Єдиним способом для Ескобара хоч якось виправити становище була спроба відновити угоду з урядом. Ескобар кілька разів намагався знову укласти угоду з правосуддям, проте президент Сезар Гавірія, як і уряд США, вважали, що цього разу не варто вступати в які-небудь перемовини з наркобароном. Було прийняте рішення переслідувати його, і за можливості, під час арешту ліквідувати.

30 січня 1993 люди Пабло Ескобара підклали потужну бомбу в автомобіль біля книгарні на одній з багатолюдних вулиць Боготи. Вибух стався тоді, коли там було багато людей, переважно це були батьки зі своїми дітьми. Внаслідок цього теракту загинула 21 особа та більше 70 отримали тяжкі каліцтва.

З Медельїнським картелем вів боротьбу і наркокартель Калі, що конкурував з ним. Крім того, група колумбійських громадян створила організацію «Лос Пепес», абревіатура якої означала «Люди, постраждалі від Пабло Ескобара». До неї увійшли колумбійські громадяни, чиї родичі загинули з вини Ескобара.

Після теракту учасники «Лос Пепес» підірвали бомби перед будинком Пабло Ескобара. Маєток, що належав його матері, вигорів вщент. «Лос Пепес» стали тероризувати та полювати на тих, хто хоч якось був пов'язаний з ним або його кокаїновим бізнесом. За короткий час «Лос Пепес» завдали істотної шкоди кокаїновій імперії Ескобара. Вони вбили безліч його людей, переслідували його родину, спалили його маєтки. Тепер Ескобар серйозно хвилювався за свою сім'ю. Якби його сім'я була за межами Колумбії, він міг би оголосити тотальну війну уряду та своїм ворогам. Ескобар хотів вивезти свою сім'ю в Німеччину, але після переговорів уряду Колумбії та спецслужб США з урядом Німеччини, родині Ескобара було відмовлено у в'їзді в країну та літак був повернений назад до Колумбії. У Колумбії уряд поселив їх в одному з готелів.

Кінець кар'єри та загибель[ред.ред. код]

Колумбійські поліцейські біля трупа Ескобара.

Восени 1993 року Медельїнський кокаїновий картель почав розпадатися, але наркобарона більше турбувала його родина. Ескобар вже більше року не бачив ні дружину, ні дітей. 1 грудня 1993 Пабло Ескобару виповнилося 44 роки. Він знав, що за ним ведеться постійне стеження, тому намагався говорити телефоном гранично коротко, щоб дзвінок не зареєстрували агенти АНБ.

Наступного дня після свого дня народження, 2 грудня 1993 року, Ескобар подзвонив своїй родині. Цього дзвінка агенти АНБ чекали багато годин. Цього разу, розмовляючи зі своїм сином Хуаном, Ескобар залишався на лінії близько 5 хвилин. Після цього Ескобара засікли в медельїнському кварталі Лос Олібос. Незабаром будинок, в якому переховувався наркобарон, був з усіх боків оточений спеціальними агентами. Спецназівці вибили двері та увірвалися всередину. У цей момент охоронець Ескобара Ель Лимон відкрив вогонь в поліцейських, які намагалися штурмом взяти будинок. Ель Лимон був поранений і впав на землю. Одразу після цього, з пістолетом в руках, з цього вікна виглянув сам Пабло Ескобар. Він відкрив безладну стрілянину в усі боки, потім виліз у вікно та спробував втекти від своїх переслідувачів через дах. Снайпер, що знаходився на даху сусіднього будинку, поранив Ескобара пострілом в ногу, і той впав. Наступна куля потрапила Ескобару в спину, після чого снайпер підійшов до Ескобара та зробив контрольний постріл у голову.

Пам'ять[ред.ред. код]

  • В відеогрі Grand Theft Auto: Vice City його іменем названо аеропорт.
  • Лідер української рок-групи «Bredor» Ескобар взяв собі псевдонім на честь Пабло Ескобара. Завдяки групі «Bredor» в Інтернеті появився такий популярний жарт, як Аксіома Ескобара.
  • На початку 2011 року в місті Харкові на вулиці Пушкінській з'явилися білборди з зображенням Пабло Ескобара та надписом «З новим роком, харків'яни!».Автори білборду залишились невідомими, за однією з версій, таким чином, мешканцям Харкова натякнули на пристрасть керівництва міста до наркотиків.[2]
  • Зображення Ескобара було використане з документального фільму National Geographic «Критична ситуація. Полювання на Пабло Ескобара» 2007 року.
  • У 2015 році компанія Netflix випустила серіал Нарки, який базується на останніх роках життя Пабло Ескобара.

Сім'я[ред.ред. код]

Вдова і діти Ескобара стали жити в Аргентині, а його брат майже повністю осліп на праве око після того, як йому в камеру надіслали лист-бомбу.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Син наркобарона Себастьян Маррокін розповів, що якось, в черговий раз ховаючись від урядових агентів, Ескобар разом з сином і дочкою виявився в високогірному укритті. Ніч видалася вкрай холодною і, намагаючись обігріти дочку і приготувати їжу, Ескобар спалив близько 2 млн доларів готівкою.[3]

Примітки[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.