Павленко Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павленко Володимир Володимирович
Народження 14 травня 1946(1946-05-14) (72 роки)село Новий Биків, Бобровицький район, Чернігівська область, УРСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність архітектор
Праця в містах Чернігів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний архітектор України
Державна премія України в галузі архітектури

Володи́мир Володи́мирович Павле́нко (нар. 14 травня 1946, с. Новий Биків) — український архітектор. Головний архітектор Чернігівської області (1986—2011), член Національної спілки архітекторів України[1], доцент кафедри промислового і цивільного будівництва Чернігівського національного технологічного університету[2].

Народний архітектор України (2009), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Володимир Павленко народився 14 травня 1946 року в селі Новий Биків на Чернігівщині. В 1971 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, після чого почав працювати в Чернігівському проектному інституті «Діпроцивільпромбуд». Звідти був переведений до відділу у справах будівництва та архітектури Чернігівського облвиконкому, де працював архітектором, а пізніше — старшим архітектором та начальником планувального бюро.

У 1976 році пройшов курси підвищення кваліфікації при Московському архітектурному інституті і до 1982 року працював заступником головного архітектора Чернігівської області, а з 1983 року — головний архітектор Чернігова.

З 1986 по 2011 рік — головний архітектор Чернігівської області. З 2011 року на пенсії.

Займається викладацькою діяльністю: з 2005 до 2010 — доцент кафедри водопостачання і водовідведення, а з 2011 — доцент кафедри промислового і цивільного будівництва Чернігівського національного технологічного університету.

Одружений, має доньку Оксану та сина Юрія.

Доробок[ред. | ред. код]

За роки праці Володимира Павленка в Чернігівській області було розроблено більше 700 проектів планування сіл і селищ, складено генеральні плани перспективного розвитку всіх міст, опрацьовані проекти районних планувань всіх адміністративних районів і області загалом. Архітектор особисто долучився до проектування Борзни, Городні, Ніжина, Носівки, Семенівки, Щорса, Корюківки, Варви, Козельця, Коропа та інших міст і сіл Чернігівщини. Займався організацією проектування і забудови Славутича.

У другій половині 1980-х років Володимир Володимирович був одним з організаторів конкурсів, конференцій та нарад з розробки проектів забудови центральної історичної частини Чернігова.

Павленко разом з В. Міненком і В. Зотіковим є авторами орнаментальної композиції монументу «Дружба» на кордоні України, Росії та Білорусі у селі Сеньківка Городнянського району Чернігівської області.

Разом з І. Ситим і А. Ґречилом є автором герба і прапора Чернігівської області.

Павленко зробив внесок у реставрацію релігійних пам'яток Чернігівщини: Спаський собор (XI ст.), Борисоглібський собор (кінець XI ст.), Успенський собор (XI ст.), Катерининська церква (1715), Троїцький собор (1679—1695), Іллінська церква (ХІІ—ХVІІ ст.), Антонієві печери (1069), комплекс пам'яток архітектури Спасо-Преображенського монастиря (XVII-ХVIII ст.) у Новгород-Сіверському, дерев'яна церква святого Георгія (ХVІІ—ХVІІІ ст.) у Седневі та інші.

Cпільно з Б. Дєдовим, О. Васютою, В. Устіновим та іншими допомагав відроджувати на Борзнянщині садибу українського письменника Пантелеймона Куліша. Павленко — автор програми збереження пам'яток Національного історико-культурного заповіднику «Гетьманська столиця» і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури Батурина.

Відомі роботи:

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Павленко Володимир Володимирович / НСАУ
  2. Кафедра промислового і цивільного будівництва / ЧНТУ
  3. Указ Президента України від 19 січня 2009 року № 30/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Указ Президента України від 1 липня 1997 року № 595/97 «Про присвоєння почесних звань України»
  5. Указ Президента України від 19 червня 1999 року № 674/99 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 1999 року»

Джерело[ред. | ред. код]