Павленко Наталія Митрофанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Митрофанівна Павленко
Павленко Наталія Митрофанівна.jpg
Народження 24 березня 1951(1951-03-24)
село Зарічне
Смерть 14 січня 2008(2008-01-14) (56 років)
Поховання Байкове кладовище
Діяльність художниця

Наталія Митрофанівна Павленко (24 березня 1951, Зарічне — 14 січня 2008) — українська художниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 24 березня 1951 року в селі Зарічному Бутирліновського району Воронезької області. Середню школу закінчила в селищі П'євеці Магаданської області, де проживала разом з родиною. Після школи в 1969 році працювала санітаркою в селі Айон (Чукотка).

В 1970 році, вступила до Ленінградського університету на фізико-математичний факультет. Проте через два роки перервала навчання. У 1973 році вийшла заміж за художника Феодосія Гуменюка. У 1975 році народила доньку Уляну. У 1977 році родина Гуменюків була примусово вислана з Ленінграда до Дніпропетровська, де й проживала протягом 19771983 років. У цей час Наталка працювала художником-оформлювачем на художньому комбінаті. Її твори — вітражі — донині присутні в інтер'єрах міста, зокрема в готелі «Дніпропетровськ». Протягом 19781984 років навчалася в Ленінгадському художньому інституті імені І. Ю. Рєпіна на мистецтвознавчому факультеті.

У 1983 році Наталка разом з родиною повернулася до Ленінграда, де працювала в середній школі. Проживаючи в Ленінграді, вона багато часу присвятила діяльності місцевого Українського Товариства. Так у Музеї етнографії народів СРСР Наталка організувала фестиваль «Писанка», де сама навчала відвідувачів мистецтву розписування писанок.

З 1993 року Наталка разом з чоловіком проживала у Києві і працювала науковцем у Музеї Івана Гончара. У її віданні була творча спадщина Івана Макаровича — скульптура, живопис, графіка.

Могила Наталі Павленко.JPG

Останні роки тяжко хворіла. Померла 14 січня 2008 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Виставки[ред. | ред. код]

Мистецькі твори нині зберігаються у приватних колекціях Москви, Санкт-Петербурга, Києва.

Джерела[ред. | ред. код]