Павле Савіч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павле Савіч
Павле Савић
Pavle Savić.jpg
Народився 10 січня 1909(1909-01-10)
Салоніки
Помер 30 травня 1994(1994-05-30) (85 років)
Белград
Громадянство
(підданство)
Flag of Serbia and Montenegro (1992–2006).svg Югославія
Національність серби
Діяльність фізик, хімік, Комісар
Alma mater Белградський університет
Сфера інтересів фізика, хімія
Заклад University of Belgrade School of Medicine[d] і Белградський університет
Аспіранти, докторанти Milenko Šušić[d]
Член Сербська академія наук і мистецтв, Академія наук СРСР, Угорська академія наук, Російська академія наук і Словенська академія наук та мистецтв
Нагороди

Павле Савіч у Вікісховищі?
Сербська марка 2009 до 100-річчя від дня народження Павле Савіча

Павле Савіч (сербська кирилиця Павле Савић; 10 січня 1909 — 30 травня 1994) — сербський фізик і хімік.

Народився у Салоніках. У 1932 році закінчив Белградський університет за спеціальністю фізична хімія. У 1939 році отримав 6-місячну стипендію від французького уряду на навчання в Institut du Radium; але замість шести місяців Савіч залишився у Франції на 4 роки. У 1937 та 1938 роках працював з Ірен та Фредеріком Жоліо-Кюрі над дослідженням впливу нейтронів на важкі елементи. Це був важливий крок для відкриття поділу ядра. Разом з Ірен Жоліо-Кюрі, Савіч був номінований на отримання Нобелівської премії з фізики.

Після початку Другої світової війни Савіч покинув Францію та повернувся до Югославії, щоб боротися проти німецької окупації як партизан.

Після війни був одним з перших, хто запропонував побудувати Інститут ядерних досліджень Винча. Був директором інституту у 1960—61 роках (тоді він носив назву ІЯД «Борис Кидрич»). У 1966 році повернувся на посаду в Белградський університет на Факультет математики та природничих наук, кафедру фізичної хімії та кафедру фізики (зараз Фізичний факультет).

Був президентом Сербської академії наук і мистецтва з 1971 по 1981 рік.

У 1987 році був втягнутий у скандал «Войко і Савле», де його разом з Гойко Ніколишем висміяли у непідписаній гуморесці в газеті «Політика».

Працював до останніх днів. Останню наукову статтю опублікував за кілька місяців до своєї смерті. Помер у віці 85 років у Белграді.

Посилання[ред. | ред. код]