Павличенко Людмила Михайлівна
| Людмила Павличенко | |
|---|---|
|
| |
| Загальна інформація | |
| Народження |
12 липня 1916 Біла Церква, Російська імперія |
| Смерть |
10 жовтня 1974 (58 років) Москва, РРФСР, СРСР (інсульт) |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Національність |
[[Українка ]] |
| Alma Mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1945) |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1939-1953 |
| Приналежність |
|
| Вид ЗС |
|
| Рід військ | Снайпер |
| Формування | 25-та стрілецька дивізія |
| Війни / битви |
Друга Світова війна: Оборона Одеси Оборона Севастополя |
| Нагороди та відзнаки | |
| | |
Людмила Павличенко (уроджена Бєлова) (12 липня 1916, Біла Церква, нині Київська область — 10 жовтня 1974, Москва) — радянський снайпер часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
Особисто застрелила щонайменше 309 військовослужбовців противника, є найуспішнішою жінкою-снайпером в історії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Людмила Бєлова народилася 12 липня 1916 року в місті Біла Церква (нині Київська область, Україна, тоді Київська губернія, Російська імперія) у сім'ї петроградського слюсаря, комісара полку під час Громадянської війни, Михайла Бєлова та Олени Трохимівни Бєлової (1897—1972)[1].
До 14 років навчалася в школі № 3, потім родина переїхала до Києва. Після закінчення дев'ятого класу Людмила працювала шліфувальницею на заводі «Арсенал» й одночасно вчилася в десятому класі, здобувши середню освіту. У 1937 році поступила на історичний факультет Київського університету. Студенткою займалася планерним і стрілецьким видами спорту. Успішно захистила дисертацію про Богдана Хмельницького.[2]
У 1932 році вийшла заміж за Олексія Павличенка, народила сина Ростислава (1932—2007). Шлюб невдовзі було розірвано. Німецько-радянська війна застала Людмилу в Одесі на дипломній практиці. З перших же днів війни Людмила Павличенко добровольцем йде на фронт.
Лейтенант Павличенко воювала в стрілецькій Чапаєвській дивізії. Брала участь у боях у Молдові, в обороні Одеси та Севастополя. До липня 1942 року на рахунку Павличенко було вже 309 німецьких солдатів та офіцерів (у тому числі 36 снайперів супротивника).[3] Крім того, за період боїв Л. М. змогла навчити велику кількість снайперів.
Вийшла вдруге заміж за снайпера Леоніда Кіценка, з яким була знайома ще до війни у Києві. 4 березня 1942 року Кіценко загинув у Севастополі[1].
У червні 1942 року поранена. Незабаром її направили з делегацією до Канади та США. Під час поїздки вона була на прийомі в Президента США Франкліна Рузвельта. Американський співак у стилі кантрі — Вуді Гатрі — написав про неї пісню «Miss Pavlichenko».[4]
З 1943 року Павличенко не брала участі в бойових діях, була інструктором школи «Постріл» під Москвою, дослужилась до майора. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року Людмилі Павличенко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни в 1945 році закінчила Київський університет. Мешкала та працювала в Москві. Готувала до друку спогади про Другу світову війну («Героическая быль. Оборона Севастополя. 1941—1942 гг.» (Москва, 1958, 1960).
Працювала в штабі Військово-морського флоту СРСР. Вийшла заміж за Константина Івановича Шавирєва. Працювала у радянському комітеті ветеранів війни.
Померла Людмила Павличенко 10 жовтня 1974 року в Москві. Похована 27 жовтня 1974 року в Москві на Новодівочому цвинтарі (колумбарій. 119 секція, ніша в третьому рядку знизу)[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (медаль № 1218)
- Два ордени Леніна.
- Медалі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Іменем Людмили Павличенко було названо судно Міністерства рибного господарства. Судно було спущено на воду в 1976 році, у 1996 році судно було продано Туреччині на брухт[6].
На честь Л. Павличенко названо вулиці в містах Біла Церква та Севастополь. На вулиці в Білій Церкві стоїть школа № 3, у якій навчалася Павличенко. У цій школі і дотепер існує музей Людмили Павличенко, створений за часів СРСР.
У кінематографі[ред. | ред. код]
Про Людмилу Павличенко було знято біографічний фільм «Незламна» (рос. «Битва за Севастополь»), спільного українсько-російського виробництва. Фільм був випущений у кінопрокат в обох країнах 2 квітня 2015 року. Міжнародна прем'єра відбулася двома тижнями пізніше на Пекінському Міжнародному кінофестивалі.
Твори[ред. | ред. код]
- Павличенко Л. М. «Героическая быль: оборона Севастополя 1941 — 1942 г.г.» — М. : Государственное Издат. Политической Литературы, 1958. — 70 с. (рос.)
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б Правофланговые Комсомола Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
- ↑ Women and War: A Historical Encyclopedia from Antiquity to the Present by Arthur Bernard Cook, ABC-CLIO, 2006, ISBN 1-85109-770-8/ISBN 978-1-85109-770-8, page 457
- ↑ Снайперы ВОВ — Лучшие снайперы Второй мировой
- ↑ Песня американского певца Вуди Гарти о Людмиле Павличенко Архівовано 22 липня 2010 у Wayback Machine. (рос.)(англ.)
- ↑ Павличенко Людмила Михайловна (1916—1974)(рос.)
- ↑ Фото и история корабля. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 30 серпня 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Павличенко Людмила Михайлівна |
- Павличенко Людмила Михайлівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Газета АКБ Промінвестбанк — Всевидющий снайпер
- Поїздка до Вашингтону
- Жіноче обличчя героїзму. До 100-річчя від дня народження Л. Павличенко (1916—1974) // Дати і події. — 2016, друге півріччя : календар знамен. дат № 2(8) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С. 15-18.
|
- Майори (СРСР)
- Народились 12 липня
- Народились 1916
- Померли 10 жовтня
- Померли 1974
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники історичного факультету Київського університету
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Одеси»
- Нагороджені медаллю «За оборону Севастополя»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Уродженці Білої Церкви
- Жінки в Другій світовій війні
- Снайпери Другої світової війни
- Українці в Другій світовій війні
- Уродженці Київської губернії
- Радянські військовики
- Учасники оборони Одеси (1941)
- Учасники другої оборони Севастополя
- Випускники Київського університету
- Люди, на честь яких названі вулиці