Павловський Іван Францович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Францович Павловський
Павловський Іван Францевич.jpg
Портрет І. Ф. Павловського з книги «Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители».
Народився 21 січня 1851(1851-01-21)
Боброве, Калузької губернії
Помер 14 травня 1922(1922-05-14) (71 рік)
Полтава
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик, архівознавець
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
Роки активності 1874—1922
Нагороди
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Іван Францович Павловський у Вікісховищі?

Павловський Іван Францович (Францевич) (21 січня 1851(18510121), Боброве, Калузької губернії — 14 травня 1922 Полтава) — дослідник історії Полтавщини, архівознавець, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Титульна сторінка видання «Полтавцы» (1914)

Народився у родині службовця. У 1870 році закінчив Полтавську гімназію, у 1874 році — історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира.

Викладав історію в Полтавському кадетському корпусі (1874—1913). Одночасно виконував обов'язки секретаря Полтавської губернської ученої архівної комісії (1903—1918). Організував музей Полтавської битви і був його завідувачем (1909—1918)[1]. Виступав організатором та учасником народних читань та недільних шкіл на Полтавщині.

Член Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Дійсний член Таврійської губернської ученої архівної комісії (з 1915). Учасник обговорення урядового проекту правил охорони пам'яток та старожитностей. Брав участь у з'їзді представників учених архівних комісій 6-7 травня 1914 у Санкт-Петербурзі. Підтримував активні стосунки з Вадимом Львовичем Модзалевським. Під час революції 1917—1921 років виступав за збереження архіву Полтавського губернського правління.

Праці[ред. | ред. код]

Іван Францович Павловський є автором понад 150 праць, у тому числі студій з історії Полтавщини XVIII—XIX ст., яку висвітлював виключно з офіційних позицій. Опублікував багато архівних документів з історії Полтавщини. Був одним з укладачів систематичного покажчика часопису «Киевская старина» (Полтава, 1911). Найкращими творами вважаються словники:[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. Стор. 232
  2. (рос.) Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. с 182 портретами. Предисловие В. А. Мокляк. — Х.: «Издательство САГА», 2009. (Репринтное воспроизв. издания Полтава: Т-во Печатн. Дела (тип. бывш. Дохмана), 1914). ISBN 978-966-2918-74-8

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українські історики XX століття: Бібліографічний довідник — К.: Інститут історії України НАН України, 2004
  • Білоусько О.А, Мирошниченко В. І. «Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття», Полтава, «Оріяна» 2003 Стор. 232

Посилання[ред. | ред. код]