Павлов Василь Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Павлов.
Павлов Василь Борисович
Народився 17 грудня 1974(1974-12-17) (49 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність історик, педагог
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь військова історія
Заклад Київський військовий ліцей імені Івана Богуна
Український інститут національної пам'яті
КНУ імені Тараса Шевченка
Український центр культурних досліджень
Міністерство оборони України
Міністерство у справах ветеранів України
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Васи́ль Бори́сович Па́влов (нар. 17 грудня 1974; Київ) — український військовий історик, викладач, радник міністра у справах ветеранів (з 2021 року); завідувач сектору воєнно-історичної політики Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України (2019—2020), радник заступника голови Адміністрації Президента України (2017—2019), провідний спеціаліст відділу військово-патріотичного виховання Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (2018—2019), голова ГО «Центр мілітарної історії»[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 грудня 1974 року в Києві.

Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. У 1996—2014 роках працював вчителем історії Київського військового ліцею ім. І. Богуна, був завідувачем навчально-методичного кабінету.

У 2015―2016 роках працював головним спеціалістом Управління популяризаційно-просвітницької роботи Українського інституту національної пам'яті[2][3]. Був членом робочої групи з доопрацювання навчальних програм з історії при Міністерстві освіти і науки України. Брав участь у розробці навчальних програм «Історія українського війська», «Основи військової етики та психології» для військових ліцеїв і ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою[2].

Працював співробітником науково-дослідної частини історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка[4][5].

У 2017—2019 роках — радник заступника голови Адміністрації Президента України[6][7][8].

У 2018 році заснував громадську організацію «Центр мілітарної історії»[9].

З 2018 по 2019 рік працював провідним спеціалістом відділу військово-патріотичного виховання Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України[10][11][12].

У 2019—2020 роках — завідувач сектору воєнно-історичної політики Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України[13].

Також був співробітником Українського центру культурних досліджень[14].

У 2020 році був призначений головним спеціалістом експертної групи національно-патріотичного виховання Міністерства у справах ветеранів[15], а з 2021 року є радником міністра у справах ветеранів[16].

Під час Російського вторгнення в Україну працював керівником експертної групи з питань внутрішніх комунікацій Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборони України[17].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1 грудня 2017 року) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[18]

Друковані праці[ред. | ред. код]

  • Захисник України / С. Хараху, І. Дзюба, Є. Саганчі, О. Ящишин, В. Павлов, В. Нефедов.— Львів: Світ, 2018;— 224 с.: іл.
  • Захист Вітчизни (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. осв. / С. Хараху, В. Павлов, І. Дзюба, Є. Саганчі — Львів: Світ, 2018. — 216 с. : іл., табл
  • Історія українського війська / М. Відейко, А. Галушка, В. Лободаєв, М. Майоров, Я. Примаченко, Є. Синиця, А. Харук та ін. / під заг. ред. В. Павлова — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016; — 416 с.
  • І розверзлося пекло… Світ у війні 1939—1945 років / М. Гейстінґс / під. заг. ред. В. Павлова — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2019—752 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Василь Павлов: «Найбільшою перемогою українців за час незалежності стане поява власного історичного наративу». armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
  2. ↑ а б «Паралелі» Василь Павлов: маловідомі факти Другої світової війни - Паралелі - ПравдаТУТ телеканал. web.archive.org. 14 липня 2018. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 13 грудня 2019.
  3. ↑ Хорунжий замість лейтенанта: як можуть змінитись військові звання?. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  4. ↑ Презентація книги "Історія українського війська". www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  5. ↑ Павлов Василь Борисович. dsr.univ.kiev.ua. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 3 грудня 2018.
  6. ↑ Ребрендинг армії: На часі нова ідеологія війська. day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 13 грудня 2019.
  7. ↑ Цікаві зустрічі у військово-морському ліцеї. Інфопростір Одеси та області (укр.). 17 березня 2018. Процитовано 13 грудня 2019.
  8. ↑ Макс Гейстінґс (2019). І розверзлося пекло… Світ у війні 1939-1945 років. Клуб сімейного дозвілля. ISBN 9786171271456.
  9. ↑ Василь Павлов. 406oabr.mk.ua. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  10. ↑ Протокол № 8 Засідання Громадської ради при Міністерстві оборони України (PDF). www.mil.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2019.
  11. ↑ Історична конференція «Польща-Україна: за нашу і вашу свободу». Польський Інститут у Києві. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  12. ↑ УІНП. У Мистецькому Арсеналі обговорять питання увічнення пам’яті українських героїв. УІНП (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  13. ↑ Військовий історик Василь Павлов: “Ми не маємо права усвідомлювати себе уламком Радянської армії, а повинні бути Українською армією” – АрміяInform. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  14. ↑ Міністерство культури України :: До Дня пам'яті та примирення у Києві відкрилася фотовиставка "Герої". mincult.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  15. ↑ Ветеранам Монастирищини Василь Павлов пообіцяв вирішити проблеми. Новини Черкас. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
  16. ↑ Відбудеться презентація концепції нагородної системи Головнокомандувача Збройних Сил України. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
  17. ↑ УІНП (5 травня 2023). Інститут доєднався до дискусії, як Друга світова війна впливає на сьогодення. УІНП (укр.). Процитовано 4 червня 2023.
  18. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №398/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павлов_Василь_Борисович&oldid=39643906