Павлоградський район (1923—2020)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлоградський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Coat of Ams of Pavlohrad raion.svg Flag of Pavlohrad raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: СРСР СРСР (Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg УСРР),
Україна Україна
Область: Дніпропетровська область
Код КОАТУУ: 1223500000
Утворений: 1923 рік
Ліквідований: 17 липня 2020 року[1]
Населення: 27 760 (на 1.04.2016)
Площа: 1450 км²
Густота: 19.9 осіб/км²
Тел. код: +380-5632
Поштові індекси: 51450—51491
Населені пункти та ради
Районний центр: Павлоград
Сільські ради: 13
Села: 37
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Гримайло Наталя Василівна
Голова РДА: Рублевський Сергій Петрович[2]
Вебсторінка: Павлоградський район
Павлоградська РДА
Адреса: 51400, м. Павлоград, вул. Центральна, 98, 6-26-24
Мапа

Commons-logo.svg Павлоградський район у Вікісховищі

Павлогра́дський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця на сході Дніпропетровської області України. Адміністративний центр — місто Павлоград. Населення на 1 лютого 2012 року становило 28 661 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Район розташований у центрі Західного Донбасу, у зоні центрального степу з недостатнім зволоженням. Межує з Васильківським, Новомосковським, Петропавлівським, Синельниківським, Юр'ївським районами та Близнюківським районом Харківської області. Територія 145,3 тисяч га.

Юр'ївський район
Новомосковський район Харківська область
(Близнюківський район)
Синельниківський район Васильківський район Петропавлівський район

Історія[ред. | ред. код]

Павлоградський район створено в 1923 році (у 1959 й 1991 роках територія району змінювалася). А до цього регіон мав цікаву й своєрідну історію. У XVIII-XIX ст. на території тогочасного повіту історики налічують 28 поселень. Основним заняттям для їх мешканців було землеробство, пізніше — тваринництво, а згодом і рослинництво. Друга половина XX століття характерна розробкою багатих покладів кам'яного вугілля.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Богданівську та Новодачинську сільради Петропавлівського району до складу Павлоградського району.[3]

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Межі сільрад на мапі району

Район адміністративно-територіально поділяється на 13 сільських рад, які об'єднують 39 населених пунктів та підпорядковані Павлоградській районній раді. Адміністративний центр — місто Павлоград, яке має статус міста обласного значення, тому не входить до складу района[4].

  • 1. Богданівська сільська рада (с. Богданівка, с. Мерцалівка, с. Самарське, с. Шахтарське)
  • 2. Богуславська сільська рада (с. Богуслав)
  • З. Булахівська сільська рада (с. Булахівка, с. Червона Долина)
  • 4. Карабінівська сільська рада (с. Карабинівка, с. Лиманське, с. Новоолександрівське, с-ще Мінеральні Води)
  • 5. Вербківська сільська рада (с. Вербки, с. Морозівське, с. Нові Вербки)
  • 6. В'язівоцька сільська (с. В'язівок, с. Веселе)
  • 7. Кочережківська сільська рада (с. Кочережки, с. Жолобок, с. Підлісне)
  • 8. Межиріцька сільська рада (с. Межиріч, с. Домаха, с. Котівець, с-ще Новоселівське, с. Ожинівка, с. Червона Нива)
  • 9. Новодачинська сільська рада (с. Нова Дача, с. Кохівка)
  • 10. Новоруська сільська рада (с. Нова Русь, с. Зелене, с. Мар'ївка)
  • 11. Попереченська сільська рада (с. Поперечне, с. Новомиколаївське, с. Степ, с. Свідівок)
  • 12. Привовчанська сільська рада (с. Привовчанське, с. Малоолександрівка)
  • 13. Троїцька сільська рада (с. Троїцьке, с. Вербове, с. Левадки)

Поселення[ред. | ред. код]

Мапа району до 1991 року
Поселення 1886 рік 1989 рік 2001 рік
2000-4999
Межиріч 1676 4500 4174
Богуслав 2926 3880
Вербки 3553 4400 3822
Богданівка 4695 4651
Булахівка 2037 2400 2128
1000-1999
В'язівок 3386 2100 1973
Кочережки 3341 1670
Троїцьке 745 1500 1392
Нова Дача 1319
500-999
Карабинівка 1070 740 929
Привовчанське 936 820 918
Малоолександрівка 620 597

Економіка[ред. | ред. код]

Останнім часом інтенсивно розвивається сільське господарство і промисловість.

На території району споруджено 7 шахт: ім. Героїв Космосу, «Павлоградська», «Благодатна» та ін., збагачувальну фабрику. Функціонують промислове, 4 будівельних, автотранспортне та 9 підприємств, що обслуговують агропромисловий комплекс.

Провідна сфера району — агропромисловий комплекс, де працюють 56 сільськогосподарських підприємств. Також тут діють 14 млинів, 19 олійниць, 4 крупорушки, 6 цехів з виробництва макаронних виробів, цех із виготовлення ковбас, 12 пекарень.

За сільськогосподарським призначенням у районі налічується 113,3 тис. га сільгоспугідь, у тому числі ріллі — 86,8 тис. га, зрошуваних земель — 5,1 тис. га. Вирішується проблема газифікації. Шляховики щороку після капітального та середнього ремонту додають десятки кілометрів доріг.

Транспорт[ред. | ред. код]

Район перетинає із заходу на схід автошлях E50М04, також є Р51, Т 0408, Т 0416, Т 0422 та Т 0426.

Є дві залізничні гілки: північ — південь (Лозова — Синельникове I) та схід — захід (Новомосковськ-Дніпровський — Покровськ). Три станції: Ароматна, Богуславський та Мінеральна.

Зупинні пункти: 119 км, 121 км, 132 км, 981 км, 988 км, 1005 км, Домаха та Межерічі.

Населення[ред. | ред. код]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 35 535 7163 5934 10 578 8507 3222 131
Жінки 40 291 6790 4943 10 826 10 435 6540 757


Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

За даними Головного управління статистики в Дніпропетровській області кількість населення в районі на 1 лютого 2011 року становила 28 869 осіб[7].

Культура[ред. | ред. код]

У районі функціонують 22 школи та 19 дитячих дошкільних закладів, 10 медичних установ, 24 медпункти. У Привовчанській середній школі створено мікроботанічний сад «Магнолія».

У районі також є 45 закладів культури. З них — 15 будинків культури та клубів, 15 бібліотек, 8 народних самодіяльних колективів, 4 народних музеї. Три тисячі експонатів, які подарували музею жителі села В'язівок, розповідають про історію села кінця XVIII-XIX ст. У 1913 році збудовано у цьому селі храм Святого Миколая.

З 1990 року храм — пам'ятка архітектури відкритий для віруючих.

На Всеукраїнських святах, оглядах та конкурсах неодноразово представляли народну творчість Дніпропетровщини вокально-театралізований ансамбль «Козаки-запорожці» — дипломант І Всесвітнього фестивалю козацьких мистецтв у місті Києві, фольклорний ансамбль «Первоцвіт» — лауреат V Слов'янського фольклорного фестивалю «Коляда». Театральне мистецтво представляє регіональний театр ім. Б. Захави, який працює понад 25 років.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Павлоградського району було створено 27 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 58,86 % (проголосували 14 063 із 23 892 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 36,54 % (5 138 виборців); Сергій Тігіпко — 12,16 % (1 710 виборців), Михайло Добкін — 10,73 % (1 509 виборців), Юлія Тимошенко — 10,40 % (1 463 виборців), Анатолій Гриценко — 7,23 % (1 017 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,88 %.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Розпорядження Президента України від 13 грудня 2019 року № 513/2019-рп «Про призначення С.Рублевського головою Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області»
  3. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  4. Адміністративно-територіальний устрій Павлоградського району на сайті Верховної Ради України
  5. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (uk). Державна служба статистики України. 
  6. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
  7. Головне управління статистики в Дніпропетровській області[недоступне посилання з квітня 2019]
  8. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-04-11. 

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткові джерела[ред. | ред. код]