Павлоград I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Павлоград I

Покровськ — Новомосковськ-Дніпровський
Синельникове I — Лозова
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
м. Павлоград

Pavlograd1 Railway Station.JPG
48°33′02″ пн. ш. 35°51′20″ сх. д. / 48.55056° пн. ш. 35.85556° сх. д. / 48.55056; 35.85556Координати: 48°33′02″ пн. ш. 35°51′20″ сх. д. / 48.55056° пн. ш. 35.85556° сх. д. / 48.55056; 35.85556
Рік відкриття 1873 (146 років)
Колій 11
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна, острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 584
Відстань до Лозової, км 65
Відстань до Синельникове I, км 36
Відстань до Покровська, км 111
Код станції 454502 ?
Код «Експрес-3» 2210760 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе Ресторан Аптека Таксофон
Павлоград I. Карта розташування: Дніпропетровська область
Павлоград I
Павлоград I
Павлоград I на Вікісховищі

Павлоград I — вузлова залізнична станція Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці на перетині ліній Покровськ — Новомосковськ-Дніпровський та Синельникове I — Лозова між станціями Мінеральна (26 км), Павлоград II (8 км), Ароматна (9 км) та Зайцеве (21 км)[1].

Розташована у місті Павлоград Дніпропетровської області.

Історія[ред. | ред. код]

Павлоград побудовано на дуже вдалому місті, на перетині важливих торговельних шляхів, з півночі на південь і зі сходу на захід. Наприкінці XVIII століття Павлоград не поступався чисельністю населення нинішньому обласному центру. У ті роки у місті на річці Вовчій мешкали 1 214 чоловік, а у Катеринославі — 2 000 чоловік. У другій половині XIX століття, після того, як була побудована до Катеринослава залізниця, він став розвиватися швидкими темпами. У Павлограді залізниця з'явилася на п'ять років раніше. Вже у 1873 році це місто мало залізничне сполучення з Харковом, Москвою, Петербургом, Олександрівськом (нині — Запоріжжя) і Севастополем. Першою залізницею, що проходила через Павлоград, була Москва  — Севастополь. У цього шляху було два призначення. По-перше, військове — доставка до Криму армії і боєприпасів. По-друге — торговельне. Торгували тоді з країнами Середземноморського і Чорноморського басейнів.

До початку XIX століття Павлоград славився як центр торгівлі пшеницею. Причому, хліб тут купували не тільки російські й українські купці, а й закордонні. Для того, щоб полегшити вивезення зерна за кордон, у той час була побудована ще одна залізнична гілка, яка з'єднувала Олександрівськ і Бердянськ. В останньому будувався найбільший на Азовському морі порт[2].

У 1912 році виник проект приватної Рудниково-Лозівської залізниці, яка повинна була об'єднувати лінії Рутченкове — Гришине — Лозова, Гришине — Павлоград — Полтава і гілка до Костянтинівки або Микитівки (ймовірно, від Гришиного). Проект об'єднував основні напрямки вуглевозних залізниць Західного Донбасу, а також обіцяв більший прибуток як підприємцям, так і казенним Катерининської та Курсько-Харківсько-Севастопольської залізницям. Проіснував проект недовго, проте початок будівництва залізниць в Західному Донбасі було дано.

На початку 1913 року XXXVII З'їзд гірничопромисловців півдня Росії ухвалив рішення про початок будівництва залізниць Гришине — Рутченкове і Гришине — Рівне — Кєльці негайно. За рахунок скарбниці було вирішено будувати залізницю Гришине — Золотоноша — Рівне через Павлоград. На частину даного напрямку (Гришине — Павлоград — Полтава) у 1913 році претендувало товариство Рудничної залізниці, однак воно швидко розпалося. У березні 1913 року на екстреному з'їзді гірнопромисловиків півдня Росії був розглянутий і схвалений законопроект про будівництво нової залізниці. Даний законопроект був схвалений Міністром шляхів сполучення, Радою міністрів і внесений до Державної думи на розгляд.

Термін закінчення будівництва був намічений на початок 1917 року. У зв'язку з початком Першою світовою війною роботи велися неритмічно, виникали проблеми з фінансуванням.

Завдяки тому, що основний обсяг робіт, що передував укладанню шляху, був закінчений до 1919 року, у 1921 році була введена в експлуатацію ділянка лінії Новомосковськ — Павлоград.

У 19351937 роках була введена в експлуатацію ділянка від Постишево (колишня станція Гришине) до Павлограда, однак розгорілася Друга світова війна, і спочатку при відступі радянських військ у 1941 році, а потім німецьких — у 1943 році, лінія була повністю виведена з ладу, і відновлена ​​лише до 19571959 роках[3].

27 травня 2012 року залізничний вокзал відкрито після реконструкції[4].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції Павлоград І зупиняються пасажирські та регіональні поїзди далекого сполучення та приміські електропоїзди у Лозовському та Синельниківському напрямку.

Довідкова інформація[ред. | ред. код]

51400, Дніпропетровська область, Павлоград, вул. Шосейна, 23

Телефон для довідок: (05632) 14-4-37

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Дільниця Лозова — Синельникове I
Попер.
Платформа 988 км
Павлоград І
Наст.
Домаха


Дільниця Покровськ — Новомосковськ-Дніпровський
Попер.
Платформа 109 км
Павлоград І
Наст.
Платформа 119 км