Павло Гіжицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Павла Ґіжицького — Ґоздава

Павло́ Гижи́цький або Павел Ґіжицький (пол. Paweł Giżycki SJ; *24 січня 1692 — †28 січня 1762, Кременець) — архітектор доби пізнього бароко на Волині і Галичині, єзуїт.

16 серпня 1710 року долучився до ордену Єзуїтів. Студіював філософію і теологію спочатку у Любліні (17131716), а згодом у Сандомирі (1719) і Кракові (17201723). Займався місійною діяльністю у Ковелі, Полонному, Луцьку, Володимирі та Кременці.

Міродайною виступає думка, що мистецтво архітектури Павло Гижицький опанував власним розумом і умінням. Автор кількох десятків храмів, переважно єзуїтських, у Самборі, Кременці, Луцьку, Піддубцях, Старому Чарторийську, Городищі тощо.

Павлові Гижицькому належить авторство вівтаря у фарному костелі Живця й іконостасу греко-католицької церкви у Підгірцях.

Окремо в творчості майстра виділяються роботи над поховальними декораціями. Зокрема, є автором лат. castra doloris Ядвіги Загоровської (1725), Томаша Юзефа Замойського (1726), Казимира Олександра Потія (1729), Міхала Сервація Вишневецького (1745), Павла Карла Санґушка (1750), Юзефа Потоцького (1751) та ін.

Галерея[ред. | ред. код]


Література[ред. | ред. код]

  • Andrzej Betlej. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku, Towarzystwo Naukowe "Societas Vistulana".- Kraków, 2003. ISBN 83-88385-16-X (пол.)
  • Edward Rastawiecki. Giżycki Paweł // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających, Warszawa, 1857, t. 3, s. 212–213. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]