Павло Гіжицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Павла Ґіжицького — Ґоздава

Павло́ Гіжи́цький (власне Павел Ґіжицький, пол. Paweł Giżycki SJ; 24 січня 1692, Великопольща — 28 січня 1762, Кременець) — польський архітектор, скульптор, різьбяр і художник доби пізнього бароко, що працював на Волині і Галичині, єзуїт.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 24 січня 1692 року у Великопольщі.[1]

16 серпня 1710 року долучився до ордену Єзуїтів. У 1712 році закінчив новіціят. Студіював філософію і теологію спочатку у Любліні (17131716), а згодом у Сандомирі (1719) і Кракові (17201723).

Після закінчення новіціяту навчав у єзуїтських середніх школах в м. Пйотркув, Львів, Самбір, Сандомир.[1] Займався місійною діяльністю у Ковелі, Полонному, Луцьку, Володимирі та Кременці.

Міродайною виступає думка, що мистецтво архітектури Павло Гижицький опанував власним розумом і умінням. Автор кількох десятків храмів, переважно єзуїтських, у Самборі, Крем'янці (Базиліка св. Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки), Луцьку, Піддубцях, Старому Чарторийську, Городищі тощо.

Павлові Гижицькому належить авторство вівтаря у фарному костелі Живця й іконостасу греко-католицької церкви святого Онуфрія у Підгірцях.

Едвард Раставецький, С. Лоза стверджували, а Й.(Ю.) Поплатек повторив, що Гіжицький брав участь у перебудові церкви Почаївського монастиря в 1744 році. Про хибність цієї інформації твердила Марія Красновольська, оскільки відомо тільки про те, що того року розібрали за його порадою каплицю, яка примикала із заходу до церкви.[1]

Окремо в творчості майстра виділяються роботи над поховальними декораціями. Зокрема, є автором лат. castra doloris Ядвіги Загоровської (1725), Томаша Юзефа Замойського (1726), Казимира Олександра Потія (1729), Міхала Сервація Вишневецького (1745), Павла Карла Санґушка (1750), Юзефа Потоцького (1751) та ін.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Krasnowolska M. Giżycki Paweł… — S. 25.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]