Павло Гіжицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Гіжицький
Народився 24 січня 1692(1692-01-24)
Помер 28 січня 1762(1762-01-28) (70 років)
Кременець
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність художник, архітектор
Конфесія католицтво
Рід Q63531225?
POL COA Gozdawa.svg

Павло́ Гижи́цький або Павел Ґіжицький (пол. Paweł Giżycki SJ; 24 січня 1692 — 28 січня 1762, Кременець) — архітектор й живописець доби пізнього бароко на Волині і Галичині, єзуїт.

Біографія[ред. | ред. код]

16 серпня 1710 року вступив до ордену Єзуїтів. Студіював філософію і теологію спочатку у Любліні (17131716), а згодом у Сандомирі (1719) і Кракові (17201723). Займався місійною діяльністю в Ковелі, Полонному, Луцьку, Володимирі та Кременці.

Міродайною виступає думка, що мистецтво архітектури Павло Гіжицький опанував власним розумом і умінням. Автор кількох десятків храмів, переважно єзуїтських, у Самборі, Кременці, Луцьку, Піддубцях, Старому Чарторийську, Городищі тощо.

Павлові Гижицькому належить авторство вівтаря у фарному костелі Живця й іконостасу греко-католицької церкви в Підгірцях.

Окремо у творчості майстра виділяють роботи над поховальними декораціями. Зокрема, є автором лат. castra doloris Ядвіги Загоровської (1725), Томаша Юзефа Замойського (1726), Казимира Олександра Потія (1729), Міхала Сервація Вишневецького (1745), Павла Карла Санґушка (1750), Юзефа Потоцького (1751) та ін.

Світлинин[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Andrzej Betlej. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. — Kraków : Towarzystwo Naukowe «Societas Vistulana», 2003. — ISBN 83-88385-16-X (пол.)
  • Edward Rastawiecki. Giżycki Paweł // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa, 1857. — T . 3. — S. 212—213. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]