Павло Карл Санґушко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Карл Сангушко
Pavlo karl sangushko.jpg
Павло Карл Сангушко. Автор невідомий. Близько 1745 року
Народився 1680(1680)
Помер 14 квітня 1750(1750-04-14)
Загайці
Поховання
Громадянство Річ Посполита
Титул Князь
Посада Маршалок великий литовський
Рід Сангушки
Батько Hieronim Sanguszko[d]
Мати Q22911301?
Брати, сестри  • Kazimierz Antoni Sanguszko[d]
У шлюбі з Bronisława Pieniążkówna[d], Маріанна Любомирська і Барбара Санґушкова
Діти Януш Олександр Санґушко
Юзеф Паулін Санґушко
Ієронім Януш Санґушко
Q22910036?
Януш Модест Санґушко
Нагороди
Орден Білого Орла
Герб

Павло Карл Сангушко гербу Погоня (1680 — 14 квітня 1750, Загайці, тепер Шумський район, Тернопільщина) — князь, 6-й Острозький ординат (1738 — …), маршалок великий литовський від 1734, маршалок надвірний литовський від 1713, підскарбій надвірний литовський від 1711, стольник литовський 17081709 рр. Меценат.

Біографія[ред. | ред. код]

Після смерті батька опіку над ним та родичами мали, серед інших, брати мами Францішек Стефан, Леон Базилій, по їх смерті в 1686 р. — вуй Бенедикт Павел Сапега.[1]

Прибічник Августа ІІ Фрідріха, після смерті якого (пом. 1733) був серед претендентів на стіл Речі Посполитої (мав підтримку Росії). Пізніше підтримав обрання Августа ІІІ Фрідріха[2].

У 1744 р. місто Левартув було перейменоване на Любартув за його зусиль.[3]

Був похований 27 травня 1750 р. у родинній крипті костелу фундованого ним люблінського монастиря оо. Капуцинів[4]. Серце було поховане 28 травня у фарному костелі Любартова. Сини Януш Модест та Геронім фундували у 1793 р. виготовлення та встановлення тут класицистичного надгробку для батька та його 3-ї дружини.[3]

Меценат[ред. | ред. код]

Був любителем садів, привіз до Заслава голландського садівника Туліпана. В цьому місті працював його придворний архітектор Паоло Антоніо Фонтана, за проектами якого було відбудовано палац (1722—1741), збудовано фундований Сангушком фарний костел (1733—1738), костел та кляштор капуцинів (1737—1741). В 1750 фундував костел для місіонарів. Від Папи Бенедикта XIV отримав дозвіл на відправи у палацовій каплиці Заслава.

1732 року фундував церкву Волиці Великої (ймовірно, Заславщина). Дав кошти для відновлення костелу в Чуднові, костелу та кляштору в Ракові (Мінський повіт), кармелітанок в Дубному; для парафіяльних костелів Дубного, Локачів, Білогородки[3].

Сім'я[ред. | ред. код]

Вперше одружився з Броніславою Пеньонжківною, вдовою по братові Казимиру Антонію[5]. Вдруге з Маріанною Любомирською (1693—1729), яка внесла з посагом в дім Сангушків Острозьку ординацію. Втретє пошлюбився з Барбарою Дунінівною. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Marcinek R. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750)… — S. 497.
  2. Валерый Пазднякоў. Сангушкі // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск : Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 540. (біл.)
  3. а б в Marcinek R. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750)… — S. 499.
  4. Krypty klasztoru kapucynów w Lublinie (пол.)
  5. Początki rodu Sanguszków (пол.)
  6. Anna ks. Sanguszko-Kowelska h. Pogoń Litewska (ID: 8.192.173). (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Aleksandrowska Elżbieta. Sanguszkowa z Duninów Barbara Urszula (1718—1791) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 517—521. (пол.)
  • Marcinek Roman. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 497—500. (пол.)
  • «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; мастак З. Э. Герасімович — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005—2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)

Посилання[ред. | ред. код]