Павло Карл Санґушко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Карл Санґушко
Павло Карл Санґушко. Автор невідомий. Близько 1745 року
Народився 1680(1680)
Помер 14 квітня 1750(1750-04-14)
Загайці
Поховання Capuchin monastery complex in Lublind[1]
Громадянство Річ Посполита
Діяльність військовослужбовець
Відомий завдяки магнат, політик, меценат
Титул князь
Посада Маршалок Великий Литовський[2], учасник виборів короля Польщіd, підскарбій надвірний литовський[3], маршалок надвірний литовський[4], стольник великий литовський, Черкаський староста[d] і кременецький староста[1]
Рід Санґушки
Батько Єроним Санґушкоd
Мати Констанція Сапігаd
Брати, сестри Казимир Антоній Санґушкоd
У шлюбі з Броніслава Піняшківнаd, Маріанна Любомирська і Барбара Санґушкова
Діти Януш Олександр Санґушко, Юзеф Паулін Санґушко, Ієронім Януш Санґушко, Христина Санґушкоd, Януш Модест Санґушко, Ганна Санґушкоd і Кунеґунда Санґушкоd
Нагороди
Орден Білого Орла
Герб
Герб

Павло Карл Санґушко гербу Погоня (1680 — 14 квітня 1750, Загайці, тепер Шумський район, Тернопільщина) — князь, 6-й Острозький ординат (1738 — …), маршалок великий литовський від 1734, маршалок надвірний литовський від 1713, підскарбій надвірний литовський від 1711, стольник литовський 17081709 рр. Меценат.

Біографія[ред. | ред. код]

Після смерті батька опіку над ним та родичами мали, серед інших, брати мами Францішек Стефан, Леон Базилій, по їх смерті в 1686 р. — вуй Бенедикт Павел Сапега.[5]

Прибічник Августа ІІ Фрідріха, після смерті якого (пом. 1733) був серед претендентів на стіл Речі Посполитої (мав підтримку Росії). Пізніше підтримав обрання Августа ІІІ Фрідріха[6].

У 1744 р. місто Левартув було перейменоване на Любартув за його зусиль.[7].

Протягом 1745-1750 років обіймав посаду кременецького старости[8].

Був похований 27 травня 1750 р. у родинній крипті костелу фундованого ним люблінського монастиря оо. Капуцинів[9]. Серце було поховане 28 травня у фарному костелі Любартова. Сини Януш Модест та Геронім фундували у 1793 р. виготовлення та встановлення тут класицистичного надгробку для батька та його 3-ї дружини.[7]

Меценат[ред. | ред. код]

Був любителем садів, привіз до Заслава голландського садівника Туліпана. В цьому місті працював його придворний архітектор Паоло Антоніо Фонтана, за проектами якого було відбудовано палац (1722—1741), збудовано фундований Сангушком фарний костел (1733—1738), костел та кляштор капуцинів (1737—1741). В 1750 фундував костел для місіонарів. Від Папи Бенедикта XIV отримав дозвіл на відправи у палацовій каплиці Заслава.

1732 року фундував церкву Волиці Великої (ймовірно, Заславщина). Дав кошти для відновлення костелу в Чуднові, костелу та кляштору в Ракові (Мінський повіт), кармеліток в Дубному; для парафіяльних костелів Дубного, Локачів, Білогородки[7].

Сім'я[ред. | ред. код]

Вперше одружився з Броніславою Пеньонжківною, вдовою по братові Казимиру Антонію[10]. Вдруге з Маріанною Любомирською (1693—1729), яка внесла з посагом в дім Сангушків Острозьку ординацію. Втретє пошлюбився з Барбарою Дунінівною. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 64. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  2. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 171.
  3. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 194.
  4. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 182.
  5. Marcinek R. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750)… — S. 497.
  6. Валерый Пазднякоў. Сангушкі // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск : Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 540. (біл.)
  7. а б в Marcinek R. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750)… — S. 499.
  8. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — S. 64.
  9. Krypty klasztoru kapucynów w Lublinie [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
  10. Początki rodu Sanguszków [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
  11. Anna ks. Sanguszko-Kowelska h. Pogoń Litewska (ID: 8.192.173) [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Aleksandrowska Elżbieta. Sanguszkowa z Duninów Barbara Urszula (1718—1791) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 517—521. (пол.)
  • Marcinek Roman. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 497—500. (пол.)
  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)

Посилання[ред. | ред. код]