Лапшин Павло Сергійович
| Павло Лапшин | |
|---|---|
.jpg) | |
| Ім'я по народженню: | Павло Сергійович Лапшин |
| Дата народження: | 12 березня 1988 (36 років) |
| Громадянство: | Україна |
Павло Сергійович Лапшин (нар. 12 березня 1988[1]) — український російськомовний[2][3] правий терорист, який скоїв злочин у 2013 році проти мусульман у Сполученому Королівстві. Лапшина було засуджено до довічного ув'язнення і він має відсидіти мінімум 40 років[4] за вбивство в Бірмінгемі і три випадки вибухів у мечетях Західного Мідленду. Він зізнався поліції, що його мотивом була расова ненависть до мусульман.[4] Аспірант Національної металургійної академії України в Дніпрі.[5]
Фон[ред. | ред. код]
Павло Лапшин з Дніпра, син Сергія Лапшина, викладача університету. На його виправдання батько Лапшина стверджував, що його син не є расистом, і сказав, що Павло знав, що його бабуся замолоду була членом (переважно мусульманської) татарської громади.[6]
Навчаючись в аспірантурі, Лапшин взяв участь у конкурсі обміну студентами з Університетом Ковентрі та був на стажуванні в Delcam — програмувальній компанії, що базується в районі Бірмінгема у Смол-Гіт. В цьому районі Східного Бірмінгема є значна мусульманська громада.[7] Його прийняли на роботу з 3D-моделювання та комп'ютерного програмування. Лапшин прибув у Бірмінгем 24 квітня 2013 року і проживав у помешканнях штаб-квартири Делкама.[8][9] Колеги назвали його сором'язливим, але ввічливим.[10]
Атаки[ред. | ред. код]
Убивство Мохаммеда Салема[ред. | ред. код]
Близько 10:00 29 квітня 2013 року, через п'ять днів після прибуття до Сполученого Королівства, Лапшин убив 82-річного Мохаммеда Салема, коли пенсіонер повертався з мечеті Ґрін-Лейн у Смол-Гіт. Салем йшов самотою, наближаючись до свого дому, коли його помітив Лапшин, який мав ножа. Пізніше Лапшин розповів детективам, що він вирішив вбити Салема, тому що той «був мусульманином і не було свідків». Лапшин тричі вдарив Салема в спину.[11]
Місцеві мешканці припускали, що Салем був убитий членом антиісламістського вуличного протестного руху, Англійської ліги оборони (EDL), після того, як шість мусульман були засуджені за спробу вибуху на одному з їхніх мітингів.[12] Шазія Хан, дочка Салема, стверджувала, що її брат отримав ряд листів з погрозами, які нібито могли бути від EDL.
Мохамед Салем, який був цілком мирним, привітним пенсіонером і дідусем 23 онуків, був похований 13 липня. Більш ніж 10 тис. місцевих мешканців прийшли віддати йому шану.[13]
Спроби вибухів[ред. | ред. код]
Слідчі знайшли в якості речових доказів і оглянули тисячі годин відеоспостереження, більшу частину з комерційних приміщень вздовж маршруту виїзду і змогли виокремити підозрюваного, який їхав від місця останнього нападу автобусом.[14] Заключна частина поїздки була до Смол-Гіт. Зображення публічно транслювалися, але ніхто не закликав його ідентифікувати. Місцеві офіцери відвідали місцеві приміщення і, нарешті, приїхали в Делкам — де був виявлений Лапшин і незабаром був заарештований без спротиву.[7]
Інше[ред. | ред. код]
У 2019 році 15 березня терорист під час теракту в Новій Зеландії, що вбив близько півсотні мусульман у мечеті, мав напис на гвинтівці «Павло Сергійович». Співробітник Інституту гуманітарних досліджень у Відні, дослідник європейських правих і їхніх зв'язків з Росією Антон Шеховцов припускає, що це було посилання на Лапшина.[15]
Література[ред. | ред. код]
- ↑ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ [Ukrainian 25-year-old postgraduate student charged with terror attacks in England 22 July 2013 (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 19 березня 2019. Ukrainian 25-year-old postgraduate student charged with terror attacks in England 22 July 2013 (англ.)]
- ↑ [[Антон Шеховцов]]. Павел Лапшин – от отчуждения до ультраправого терроризма? Ч.2//LB.ua, 30 липня 2013. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 19 березня 2019.
- ↑ а б Black Country mosque bomber Pavlo Lapshyn jailed for life. Express & Star. 25 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Українського аспіранта Павла Лапшина у Британії засуджено до довічного ув'язнення. ZN.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2013. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Mosque bomber Pavlo Lapshyn given life for murder. BBC News. 25 жовтня 2013. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ а б Dodd, Vikram (21 жовтня 2013). Pavlo Lapshyn, the 'shy and polite' student turned terrorist. The Guardian. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Mosque bomber given life for murder. BBC News. 25 жовтня 2013. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ McCarthy, Nick (22 жовтня 2013). Pavlo Lapshyn: Academic loner inspired by Oklahoma bomber Timothy McVeigh. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Dodd, Vikram (21 жовтня 2013). Pavlo Lapshyn, the 'shy and polite' student turned terrorist. The Guardian. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Ukrainian student in one man racist reign of terror targeting Black Country mosques. Express & Star. 22 жовтня 2013. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Bassey, Amardeep (5 травня 2013). Muslim community fears 'revenge' attacks after murder of Small Heath pensioner. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Richards, Andy (14 липня 2013). Thousands pack funeral for Birmingham pensioner stabbed in the back. Birimingham Mail. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Ukrainian student in one man racist reign of terror targeting Black Country mosques. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ Український та балканський «слід» у нападах у Новій Зеландії: про що мова?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 15 березня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Courts and Tribunals Judiciary — Judgments: R -v- Pavlo Lapshyn. Judiciary of England and Wales. 25 жовтня 2013. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 15 березня 2019.
