Перейти до вмісту

Повстання Павлюка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Павлюка повстання)
Повстання Павлюка
Дата: 1637 рік
Місце: Україна, Річ Посполита
Результат: Поразка повстанців
Сторони
Командувачі
Павло Бут
Карпо Скидан
Дмитро Гуня
Богдан Кизим
Миколай Потоцький
Військові сили
12000 посполитих,
9000 козаків
4000 - 10000
Битви
 • Взяття Переяслава
 • Кумейківська битва
 • Штурм Черкас

Повстання Павла Павлюка — козацьке повстання у 1637 році в Україні під керівництвом Павла Павлюка проти шляхти.

Перебіг подій

[ред. | ред. код]

Поштовхом до повстання був виступ запорізьких нереєстрових козаків. У травні 1637 року вони, виступивши із Запоріжжя, захопили артилерію реєстровців у Корсуні і вивезли її на Запорізьку Січ. У серпні 1637 року повстанський загін, керований Павлюком, вирушив із Запорізької Січі на Київщину. 12 (22) серпня 1637 року Павлюк звернувся до селян, реєстрових козаків і міщан з універсалом, у якому закликав заарештовувати реєстрову старшину — прихильників шляхетської Речі Посполитої і вступати до повстанських загонів.

Піднімати повстання на Переяславщині Павлюк послав з Крилова[1] полковників Карпа Скидана і Семена Биховця на чолі загону з 1000-3000 козаків. Незабаром повстанці стратили гетьмана реєстрових козаків Саву Кононовича і кількох старшин-«зрадників».

Найширше повстання розгорнулося на Лівобережній Україні. Повсталі здобували міста, руйнували шляхетські маєтки. Шляхта тікала зі своїх маєтків, воліючи, за свідченням польського хроніста Шимона Окольського, «краще ликове життя, ніж шовкову смерть». За його твердженням, Павлюк мав намір з'єднатися з донськими козаками й перейти у підданство Московської держави. У Кумейківськый битві 1637 року повстанське військо на чолі з Павлом Павлюком, Карпом Скиданом та Дмитром Гунею зазнало поразки.[2] Повстанці відступили до Боровиці (поблизу Черкас) і, оточені переважаючими силами ворога, змушені були капітулювати. Шляхом лютого терору польському гетьманові Миколі Потоцькому-«ведмежій лапі» вдалося придушити повстання.

Наслідки

[ред. | ред. код]

Багато повстанців, рятуючись від кривавої розправи, переселилося в Московську державу, зокрема на Дон. Захопленого у полон Павлюка стратили у Варшаві.

Війна з перемінним успіхом тривала й у наступному 1638 році. Зрештою закінчилася поразкою козаків. Але ці події стали свого роду генеральною репетицією переможної визвольної війни 1648−1654 років під проводом Богдана Хмельницького (під час бою під Кумейками писаря Війська Запорозького).

Один з козацьких ватажків у битві під Кумейками Дмитро Гуня став гетьманом у наступному році.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Wiesław Majewski. Kononowicz Sawa (zm. 1637)… S. 541
  2. Випадково виявлене місце грандіозної битви за участю Богдана Хмельницького: вчені вважають знахідку безпрецедентною. fakty.ua (укр.). Процитовано 21 липня 2024.
  3. Мілсент, Аліна (21 березня 2023). Учені випадково знайшли місце масштабної битви за участі Богдана Хмельницького. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 21 липня 2024.

Джерела та література

[ред. | ред. код]