Павлюх Гнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гнат Павлюх (13 серпня 1879 р., Хащів10 березня 1972 р., Самбір) — діяч української освіти, діяч пластунського руху в Західній Україні[1] — опікун 11 полку (куреня) ім. І. Мазепи в Станиславівській гімназії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в с. Хащеві. Після закінчення початкової школи навчався у Самбірській, а потім у Перемиській гімназії, яку закінчив 1900 року. Вищу освіту здобував на філологічному факультеті Віденського університету, вивчав німецьку мову і літературу. Павлюх почав педагогічну роботу в академічній гімназії м. Львова, після чого переїхав до Станіславова, де вчителював 21 рік. Здібний керівник, педагог, він був головою гуртка товариства "Рідна Школа" (1908-1928 рр.) в Станіславові. Згодом Г. Павлюх повернувся до Львова, де й закінчив свою вчительську кар'єру. У 1939 році, після встановлення в Західній Україні радянської влади, був заарештований і засланий зять Гната Павлюха, чоловік Наталії Павлюх. Помешкання родини конфісковане, а їх самих переселено до Самбора[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Вічна їм пам’ять: професор Гнат Павлюх (1879–1972). Пластовий портал. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2011-03-22. 
  2. Редько Юліян. Станиславів - моє улюблене місто // Альманах станиславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІІ. – Нью-Йорк–Київ–Івано-Франківськ, 2009. – С. 724